"21" листопада 2011 р.Справа № 9/49/5022-1229/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Гевка В.Л. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТеН", вул. Текстильна, 30А, м. Тернопіль, 46000
про визнання договору №0304-1 від 09.01.2006р. недійсним.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 06-4/1210 від 21.06.11 р
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась.
В судовому засіданні 21.11.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль (далі по тексту -Позивач або ДП "Тернопільський облавтодор") звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТеН", вул. Текстильна, 30А, м. Тернопіль (далі по тексту - Відповідач або ТзОВ "СТеН") про визнання договору № 0304-1 від 09.01.2006р. недійсним.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.09.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.10.2011р., на 18.10.2011р., на 01.11.2011р. та на 15.11.2011р. у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподання витребуваних судом документів.
У зв'язку із відрядженням судді Гевка В.Л. терміном з 14.11.2011р. по 18.11.2011р. (наказ №333-к від 09.11.2011р.), розгляд справи призначений на 15 листопада 2011 року, згідно ухвали від 09.11.2011р. переносився на 21 листопада 2011 року на 15 год. 40 хв.
Також, у зв'язку із закінченням, передбаченого частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строку розгляду справи, враховуючи клопотання представника позивача, а також те, що вирішення даного спору у більш тривалий строк сприяло об'єктивному, повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, суд згідно ухвали від 01.11.2011р. продовжив строк вирішення спору по даній справі, у відповідності до вимог частини 3 статті 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 21.11.2011 року.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав зазначених у позовній заяві від 05.09.2011р. № 06-2/1703 вх. № 14539 (н) від 06.09.2011р. Одночасно, подав суду додаткові докази та документи, що витребовувались судом.
Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про вручення ухвал суду.
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, а строк вирішення спору встановлений ст. 69 ГПК України завершився, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення та заперечення представників сторін, судом встановлено наступне.
Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого зокрема немайнового права та інтересу. В частині 2 вказаної статті визначено певні способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є і визнання правочину недійсним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 09 січня 2006 року між філією "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облатодор" як Покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «СТеН»як Постачальником був укладений Договір від 09.01.2006р. № 0304-1 про поставку товару: лакофарбових матеріалів, розчинників, госптоварів, миючих засобів (далі по тексту -Договір).
Зі сторони філії вказаний Договір підписаний Директором філії ОСОБА_2
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:
- частини 1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (в редакції станом на момент укладення Договору № 0304 - 1 від 09 січня 2006 року). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" №51/411 від 02.12.2010 року (Закон набрав чинності з 01.01.2011 року) внесено зміни до Цивільного кодексу України, зокрема, частину першу статті 203 викладено в такій редакції: "1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам"; - частини 2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - частини 3 -волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - частини 5 -правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - частини 6 -правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стосується фізичних осіб).
Як зазначалось вище, сторонами Договору поставки товару № 0304 - 1 від 09 січня 2006 року виступали Товариство з обмеженою відповідальністю "СТеН" та філія "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор". Фактично спір у даних правовідносинах ґрунтується на тому, чи мав повноваження начальник філії "Тернопільський доркомплект" ОСОБА_2 на укладання спірного Договору.
Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Таким чином, сторонами господарського договору можуть бути суб'єкти господарювання - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, зареєстровані у встановленому порядку.
Водночас, згідно із ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Вказана правова норма кореспондується з ч.4 ст. 64 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що філія "Тернопільський доркомплект" являється відокремленим структурним підрозділом дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор", не є юридичною особою і діяла відповідно до чинного законодавства та на підставі Положення про філію.
Згідно п.3.3. ст.3 Положення філії "Тернопільський доркомплект" дана філія може від імені і за дорученням директора підприємства (дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор") зокрема укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.
Також, згідно ч.4 ст.95 Цивільного кодексу України керівники філій призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Згідно з пунктом 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 N 02-5/220 "Про укладення договорів відособленими підрозділами юридичних осіб" за наявності належно оформлених повноважень юридичної особи керівники її відособлених підрозділів (філій, представництв, відділень) мають право укладати договори від імені юридичної особи у межах наданих повноважень.
Відповідно до ст.30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.
Згідно ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч.2 ст.32 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В підтвердження того, хто перебував станом на момент укладення спірного Договору на посаді начальника філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" позивачем наданий суду наказ №4-к від 04.06.2002 року, який виданий дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" "Про призначення начальників філій дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор", та яким начальником філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" призначено ОСОБА_2.
При цьому позивачем надано суду письмові пояснення ОСОБА_2, який підписував спірний Договір як начальник філії "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор" в яких зазначено про те, що ним був укладений Договір поставки № 0304 - 1 від 09 січня 2006 року з товариством з обмеженою відповідальністю "СТеН" без відома та без довіреності юридичної особи ДП "Тернопільський облавтодор" на його укладення; філія "Тернопільський доркомплект" ДП "Тернопільський облавтодор".
Також, як вбачається із матеріалів справи, за період з моменту створення філії (28.05.2002 року) та на момент укладення спірного договору (09.01.2006р.) дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" довіреність на право укладення спірного договору начальнику філії "Тернопільський доркомплект" ОСОБА_2 не видавалась.
Крім того, як вбачається із самого Договору, в його преамбулі не зазначено номер довіреності на підставі якої діяв начальник філії ОСОБА_2 та дата видачі такої довіреності.
Отже, укладаючи договір поставки продукції з філією, ТзОВ "СТеН" не перевірило повноваження начальника філії щодо обсягу його цивільної дієздатності, тоді як такий обов'язок лежить на сторонах Договору відповідно до норм Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена і у Роз'ясненні президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 року.
Таким чином, при укладенні договору поставки продукції № 0304 - 1 від 09 січня 2006 року не було дотримано вимоги ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності спірного Договору, а саме начальник філії -ОСОБА_2, який діяв в інтересах філії від імені юридичної особи без виданої нею довіреності, не володів необхідним обсягом цивільної дієздатності, що є підставою для визнання недійсним спірного Договору.
Одночасно як вбачається із Договору він укладений 09.01.2006р. проте позивач звернувся у суд з позовними вимогами 06.09.2011р. вх. № 1453(н).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, до позовних вимог позивача, пов'язаних з визнанням недійсним зазначеного у позові договору, встановлена позовна давність тривалістю у три роки
Згідно ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).
При цьому як стверджує позивач він довідався про існування укладеного Договору з ухвали від 02.08.2011р. у справі № 16/50/5022-984/2011, яка надійшла на його адресу 08.08.2011р. (вх. № 770 від 08.08.2011р. якою було здійснено заміну первісного відповідача "Тернопільський доркомплект" на належного відповідача ДП "Тернопільский облавтодор". Зазначене позивачем підтверджується поданими ним доказами та не спростоване Відповідачем, який будь-яких заперечень з цього приводу суду не подав.
Таким чином, суд вважає, що позивач довідався про порушення свого права 08.08.2011 року-дата отримання відповідачем копії позовної заяви по первісному позову (вхідний № 770 від 08.08.2011р.). А тому, враховуючи строк виникнення у позивача права на звернення до суду і час звернення позивача з зустрічним позовом, позовна давність не сплила.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте, відповідачем не подано суду будь-яких заяв про застосування строку позовної давності як не подано і будь-яких доказів, що спростовували б доводи позивача в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, розглянувши та оцінивши матеріали справи суд вважає, що позов є належним чином обґрунтованим оскільки доведені позивачем належними і допустимими доказами. А тому позов слід задовольнити та визнати недійсним повністю з моменту укладення Договір від 09 січня 2006 року № 0304 - 1, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТеН" та філією “Тернопільський доркомплект” дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор".
Згідно ч. 1,2 ст. 49 ГПК України в редакції, що діяла станом на час звернення позивача з позовом до суду (до 01.11.2011р.) державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України в редакції, що діяла станом на час звернення позивача з позовом до суду (до 01.11.2011р.) суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, державне мито в розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі та підлягають стягнення в користь позивача в повернення сплачених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 43,49, 82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним повністю з моменту укладення Договір від 09 січня 2006 року №0304-1, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТеН" та філією “Тернопільський доркомплект” дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТеН", вул. Текстильна, 30А, м. Тернопіль, 46000, ідентифікаційний код 31594297 на користь Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, вул.О.Кульчицької,8 м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31995099, 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
4. Рішення надіслати відповідачу у справі.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9005
Суддя В.Л. Гевко
Повний текст рішення складено та підписано 28 листопада 2011р.