"08" листопада 2011 р.Справа № 11/56/5022-1297/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Сидорук А.М. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул.Акімова,26, м.Кременець Тернопільської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка,13, м.Кременець Тернопільської області
про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15.06.2010р.
За участю представників сторін
Позивача: ОСОБА_1 -представник, довіреність № 819 від 27.09.2011р. ;
Відповідача: ОСОБА_2 -адвокат, ордер № НОМЕР_1 від 11.10.2011р, ОСОБА_3 -представник, довіреність № 37 від 10.10.2011р..
Суть справи: Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м.Кременець Тернопільської області звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест ", вул. Шевченка,13, м.Кременець Тернопільської області про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15.06.2010р.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 вересня 2011 р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11 жовтня 2011 р. на 10 год. 00 хв. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21 жовтня 2011 року та на 08 листопада 2011 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач -ДП "Кременецьке лісове господарство" зазначає, що договір установлення сервітуту від 15.06.2010 року, за яким відповідач надав позивачу право користування (сервітут) стрілочним переводом № Р 1/11 № 207 розгорнутою довжиною стрілочного переводу 64 м.п. на під'їзній колії та під'їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач" для здійснення операцій, пов'язаних із експлуатацією під'їзної колії № 25, укладений з грубим порушенням чинного законодавства, зокрема статтей 203,230 Цивільного кодексу України, а саме під впливом обману зі сторони відповідача.
Відповідачем по справі 11 жовтня 2011 року подано відзив на позовну заяву № 31 від 10.10.2011 року, яким позов не визнає, оскільки вважає його безпідставним, посилаючись на те, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину, при цьому зазначає, що відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Тобто, правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Із вище вказаної постанови вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.
Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" в поясненнях зазначило, що воно не являється ініціатором укладення договору сервітуту, на підтвердження зазначеного надало лист ДТГО «Львівська залізниця»ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень»№95 від 29.03.2010 року, в якому зазначається, що TOB «Укрпродінвест»неодноразово звертався з пропозицією укласти договір, з цього листа також випливає примус до укладення договору з боку ВП «Рівненської дирекції залізничних перевезень», в якому йдеться про те, що у разі не укладення договору з TOB «Укрпродінвест»вони припинять дію договору про подачу і прибирання вагонів з підприємства. Листом № 2 від 08.02.2011 року повідомлено, що відповідач повторно пропонує укласти договір про спільне використання стрілочного переводу № 207, що на думку позивача свідчить про не бажання укласти даний договір. Однак TOB «Укрпродінвест»за допомогою ДТГО «Львівська залізниця»ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень»станція Кременець намагалися змусити підприємство укласти цей договір, про що свідчать листи ДТГО «Львівська залізниця»ВП «Рівненська дирекція залізничних перевезень»станція Кременець від 21.10.2009р. і від 09.11.2009р., в яких зазначено, що станція Кременець припинить подачу і забирання вагонів з цеху у зв'язку з ремонтом стрілочного переводу № 207 відповідно до листа TOB «Укрпродінвест». Позивач вважає, що такі дії суперечать Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1014 від 01.10.2009 року, п. 195 якого передбачає, що ремонт споруд та пристроїв повинен проводитися відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки руху без зупинки безперебійного транспортного обслуговування виробничих цехів і дільниць.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, право на звернення до суду має особа, чиї права та охоронювані законом інтереси були порушені.
Згідно Довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" станом на 10.10.2011р. зареєстроване як юридична особа за адресою: 47002, вул. Акімова,26, м.Кременець, Кременецький район, Тернопільської області, код 00993047.
15 червня 2010 року між сторонами у справі укладено договір установлення сервітуту, далі -договір, згідно з умовами якого ТзОВ "Укрпродінвест" (власник майна, що обтяжується сервітутом), далі -Власник, надав ДП "Кременецьке лісове господарство", далі -Сервітуарій, право користування належним Власнику на праві власності стрілочним переводом № Р 65 1/11 №207, розгорнута довжина стрілочного переводу 64м.п., на під'їзній колії та під'їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач", для здійснення операцій з подачі, прибирання та інших операцій, пов'язаних з експлуатацією під'їзної колії №25, яка належить Власнику на праві власності; вартість сервітуту становить 4000,00 грн. щомісячно і підлягає щомісячній індексації, виходячи із індексу інфляції; термін дії сервітуту становить 5 років з дати підписання договору, тобто з 15.06.2010р. до 14.06.2015р.
Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ч.1 ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.ч.1, 3 ст.403 ЦК України).
Згідно п. 1.5., 2.2. договору Сервітуарій зобов'язався своєчасно і в повному обсязі проводити оплату вартості сервітуту не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітнім місяцем.
Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" /Сервітуарій/ неналежним чином виконувало свої зобов'язання по оплаті вартості сервітуту всупереч п.п.1.5, 2.2.3. договору установлення сервітуту від 15.06.2010р., що спонукало власника майна, що обтяжується сервітутом Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрпродінвест” звернутися до господарського суду з позовними заявами про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору.
Так, рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 7/37/5022-806/2011 від 08.08.2011 року стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область , ідентифікаційний код 00993047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест", вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291548 - 20216 грн. боргу; 99,56 грн. річних за період з 06.12.2010р. по 05.05.2011р. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті сервітуту згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р.; 203,16 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2000грн. послуги адвоката; в частині стягнення 2376,33 грн. суми боргу та 168,5 грн. річних в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродінвест” задоволено; рішення господарського суду Тернопільської області від 08.08.2011р. у справі №7/37/5022-806/2011 скасовано в частині відмови в позові; позов задоволено повністю. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Стягнути з державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00993047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродінвест" (вул. Шевченка, 13, м.Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291548) - 22592,33грн. боргу, 268,06грн. річних, 228,60грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2000 грн. послуги адвоката».
Рішенням господарського суду Тернопільської області по справі № 12/110-2000 від 01.03.2011 року, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011 року та додаткового рішення від 21.03.2011р., стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", вул. Акімова, 26, м.Кременець, Тернопільської області, 47000, ідентифікаційний код 00993047 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпродінвест”, вул. Шевченка, 13, м. Кременець, Тернопільської області, 47003, ідентифікаційний код 32291548, - 22973,81грн. боргу, 127,21грн. -3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті сервітуту по користуванню стрілочним переводом та під'їзною колією згідно договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. за період червень-листопад 2010р.; 231 грн.01 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат та 2000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.
Отже, вказаними судовими рішеннями встановлений факт, що договір установлення сервітуту від 15.06.2010р. виконувався сторонами, зокрема, Державне підприємство "Кременецьке лісове господарство" користувалося стрілочним переводом № Р 65 1/11 № 207 розгорнутою довжиною стрілочного переводу 64 м.п., на під'їзній колії та під'їзною колією, що примикає до ВАТ "Кременецький міжрайпостач", для здійснення операцій з подачі, прибирання та інших операцій, пов'язаних з експлуатацією під'їзної колії №25, яка належить власнику на праві власності.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт виконання сторонами спірного договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. не підлягає доказуванню.
Крім цього, як вбачається з листів ДТГО "Львівська залізниця" від 21.10.2009р., від 09.11.2009р. від 30.11.2009р. №457, від 29.03.2010р. №95, адресованих директору ДП "Кременецьке лісове господарство", під'їзна колія позивача із стрілочним переводом № 207 технічно сполучена із під'їзною залізничною колією відповідача, внаслідок чого подача та прибирання вагонів на колію відповідача Львівською залізницею відповідно до договору про подачу та збирання вагонів можлива за умови проходження вагонів спірною колією через стрілочний переїзд № 207, колії сторін розташовані на відповідних земельних ділянках, що надані сторонам у користування, що не заперечується сторонами.
Між тим, позивач зазначає те, що договір укладено під впливом обману зі сторони відповідача.
Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору.
Згідно п.73 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як зазначено у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Отже, при розгляді даного спору позивачем Державним підприємством "Кременецьке лісове господарство" не доведено, а матеріалами справи не підтверджено факту обману, а відтак є безпідставними посилання позивача на положення ст. 230 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно п.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Таким чином, за результатами розгляду справи про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15 червня 2010 року, господарський суд дійшов висновку про відсутність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а відтак, враховуючи вище наведене, позовні вимоги Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про визнання недійсним договору установлення сервітуту від 15.06.2010р. господарський суд вважає необґрунтованими та атакими, що не підлягають до задоволення.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203,215,230, 401, 403 Цивільного кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
2. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -11 листопада 2011 року) через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8726
Суддя А.М. Сидорук