"04" листопада 2011 р.Справа № 1/91/5022-1217/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Чопко Ю.О. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі Говорченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан, м.Тернопіль
треті особи на стороні позивача: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради і Комунальне підприємство "Еней" Тернопільської міської ради
про визнання договору найму цілісного майнового комплексу недійсним
за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан, м.Тернопіль
до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1423 від 25.08.2011р.
Представник від:
Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):
ОСОБА_1, юрисконсульт сектору правової експертизи проектів документів управління правового забезпечення Тернопільської міської ради.
Третьої особи - Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради: ОСОБА_2 головний спеціаліст-юрисконсульт управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради;
Третьої особи - Комунального підприємства "Еней" Тернопільської міської ради: не з"явився.
Відповідача за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом): ОСОБА_3, представниця за довіреністю.
Суть справи:
Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (надалі -Виконком) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан (надалі -Ресторан) про визнання недійсним договору найму цілісного майнового комплексу філії "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней" Тернопільської міської ради, укладеного між Виконкомом та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан 8 вересня 2010р. (надалі -Договір). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ч.1 ст. 4, ст.ст. 7,8,14,15 Закону України "Про оренду державного майна", Цивільним кодексом України, ст.ст.54-57 ГПК України. Позивач доводив, що передане в найм майно було арештоване державним виконавцем. Незважаючи на арешт Виконком рішенням №427 від 12.03.2008р. передало спірне майно Управлінню комунальної власності Тернопільської міської ради. Згодом господарський суд визнав рішення №427 недійсним. 18.03.2008р. Тернопільська міська рада прийняла рішення №5/16/152, яким спірне майно було передане комунальному проектно-конструкторському бюро "Еней". Рішення №5/16/152 теж було визнане недійсним і скасоване в судовому порядку.
Згодом цілісний майновий комплекс філії "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней" Тернопільської міської ради почав готуватися до приватизації. Для цього було створено філію "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней". Бажання взяти в довгострокову оренду майно ресторану виявив його трудовий колектив, що засвідчується протоколом зборів трудового колективу від 29.04.2010р. Орендарем повинне було б виступити новостворене ТзОВ "Ресторан "Україна". "Прозорість і законність" створення цього товариства Виконкому "видається сумнівною", з огляду на те, що засновниками новоствореного товариства стали лише 3 з 30 членів трудового колективу ресторану.
Також відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу складається розподільчий баланс, чого зроблено не було. Це унеможливило визначення чіткого переліку прав та обов"язків, які переходять до орендаря.
Крім того, була порушена "процедура оренди". Відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припинення діяльність структурного підрозділу, що передається в оренду здійснюється шляхом його виділення з підприємства з наступним його приєднанням до орендаря. При цьому, відповідно до ст.15 цього Закону, орендар стає правонаступником прав та обов"язків підприємства, пов"язаних з діяльністю структурного підрозділу. Натомість в даному випадку були передані лише матеріальні активи, а філія "Ресторан Україна" була ліквідована рішенням Виконкому.
Виконком своїм рішенням №1423 від 25.08.2011р. (надалі -Рішення №1423) скасував своє ж рішення №941 від 10 червня 2010р. "Про надання в оренду цілісного майнового комплексу".
У відзиві на позовну заяву і в судовому засіданні представник Ресторану проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що рішення судів про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування з приводу майна не впливають на правовідносини оренди майна за спірним договором. Майно залишилося у власності Тернопільської міської ради, а КП "Еней" одержало його лише в користування. Цивільне законодавство, зокрема, частини 5 і 6 ст. 203, ст.215 ЦК України, чітко визначає перелік підстав для визнання правочину недійсним. Доводами позивача -Виконкому -не виявлено невідповідності правочину змісту ЦК України, не встановлено, що сторони правочину не мали необхідного обсягу дієздатності, не встановлено, що волевиявлення сторін договору при вчиненні правочину не було вільним, не встановлено, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Представник Ресторану спростовував твердження Виконкому щодо "непрозорості та незаконності" створення товариства. Щодо найменування товариства зазначав, що воно змінене засновниками з "Ресторан Україна" на "Україна" Ресторан у зв"язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі тотожного найменування юридичної особи, що підтверджується листом Начальника відділу -державного реєстратора відділу державних реєстраторів за №5151/15 від 03.11.2011р. і даними бази даних ДП "Інформаційно-ресурсний центр", наявними у вільному доступі. З приводу порушення процедури оренди, а саме, вчинення ліквідації, замість реорганізації філії "Ресторан Україна", вина в цьому -самого Виконкому, який не виконав зобов"язань щодо реорганізації філії. Це невиконання зобов"язань не є підставою для визнання правочину недійсним.
Крім відзиву на позовну заяву представник Ресторану подав до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1423 від 25.08.2011р. "Про скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №941 від 10.06.2010р." Ухвалою суду від 7 жовтня 2011р. зустріну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом. В зустрічній позовній заяві посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-пр, яким встановлено відсутність повноважень органів місцевого самоврядування щодо скасування власних рішень після їх виконання. Робиться посилання на ст.19 Конституції України, якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виконком, треті особи відзиву на зустрічну позовні вимоги не подали, тому ці вимоги, в силу ст.75 ГПК України, розглядаються за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою суду від 7 вересня 2011р. від позивача за первісним позовом витребувані витяги (довідки) з Держаного реєстру підприємств і організацій про знаходження в ньому відповідача та третіх осіб. Цей же обов"язок повторно покладено на позивача за первісним позовом ухвалою суду від 26 жовтня 2011р. Однак, витягу (довідки), чи жодних інших доказів з приводу юридичного статусу третьої особи -комунального підприємства "Еней" -подано не було. Не дав результатів також пошук цих даних у відкритому доступі, а саме -в базі даних ДП "Інформаційно-ресурсний центр". За таких обставин в суду немає можливості встановити правовий статус згаданого підприємства і його місцезнаходження а, відтак, позов в частині залучення до справи в якості третьої особи Комунального підприємства "Еней" залишається без розгляду (п.5 ст. 81 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представників Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Управління обліку та контролю за використанням комунального майна, ТОВ "Україна" Ресторан, суд відмовляє у задоволенні первісного позову і задовольняє зустрічний позов з наступних мотивів.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Це означає, що дійсність правочину -встановлений в силу закону факт. Частина 5 ст.35 ГПК України звільняє від доказування фактів, які встановлені законом, однак, таке припущення може бути спростоване в загальному порядку. Таким чином, обов"язок доказування неправомірності правочину покладається на сторону, яка цю правомірність оспорює -в даній справі -на Виконком. Аналіз аргументів Виконкому приводить до висновку, що Виконком з цим своїм обов"язком не справився.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України. Частина 1 статті 203 ЦК України, в редакції, чинній на час підписання Договору, встановлювала, що "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства". Доводячи недійсність Договору Виконком взагалі не посилається на його зміст, а лише на порушення "процедури оренди". Між тим "порушення процедури", саме по собі, підставою для визнання правочину недійсним бути не може.
Статті 7 і 8 Закону "Про оренду державного і комунального майна" встановлюють пріоритетне право трудового колективу на оренду майна і порядок реалізації цього права. Отже, мова йде про права трудового колективу -орендаря -а не про права Виконкому, орендодавця. Стаття 1 ГПК України надає право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, у випадку порушення статей 7 чи 8 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" до суду мав би звернутися трудовий колектив, чи його члени. Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, будучи орендарендодавцем, не має права посилатися на порушення прав орендаря, отже, є неналежним позивачем.
У судовому засіданні 4 листопада 2011р. представник Виконкому стверджував, що укладення Договору порушило його, Виконкому, права, оскільки в протилежному випадку Виконком міг би провести аукціон з продажу права оренди і виручити за орендовані приміщення більші кошти. Такий аргумент протирічить правій позиції самого Виконкому. В позовній заяві зазначається, що "саме трудовий колектив має переважне право на оренду цілісного майнового комплексу". Отже, право трудового колективу визнане Виконкомом. Оскільки оренда трудовим колективом виключає проведення аукціону, остільки жодного права проводити аукціон Виконком не мав. Відтак, не могло бути й порушення цього неіснуючого права.
Те саме стосується посилання Виконкому на арешт переданого в оренду майна. Як зазначається в позовній заяві, арешт був накладений державним виконавцем на виконання судових рішень по справах "третіх осіб". Якщо ці особи вважають, що їх права порушені, вони не позбавлені права звернутися до судом за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. Виконком, знову ж таки, - неналежний позивач.
Посилання Виконкому на ч.1 ст.4, ст.ст. 14 і 15 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не може бути взяте під увагу з наступних причин. Частина 1 ст.4 передбачає, що, у разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства, складається розподільчий баланс. Стаття 14 передбачає, що припинення діяльності структурного підрозділу, що передається в оренду, здійснюється шляхом його виділення з підприємства з наступним його приєднанням до орендаря. Стаття 15 передбачає, що орендар стає правонаступником прав та обов"язків підприємства, пов"язаних з діяльністю структурного підрозділу. Договором, у точному відповідності з Законом, встановлено, що "наймач виступає правонаступником усіх прав та обов"язків реорганізованого підприємства "Еней" Тернопільської міської ради в частині активів та пасивів філії "Ресторан Україна", переданих відповідно до розподільчого балансу" (п.1.4.) Виконком не надав жодних доказів того, що ним, чи підприємством "Еней", складено і передано орендарю проект розподільчого балансу. Навіть якби ці дії були вчинені, і було б доведено, що орендар відмовився від підписання балансу, все одно це не служило б підставою для визнання договору недійсним. У випадках порушення умов договору закон передбачає інші способи захисту права, зокрема, право на звернення до суду з позовом про зміну чи розірвання договору (ч.2 ст.651 ЦК України).
З приводу посилання Виконкому на судові рішення, якими визнавалися недійсними рішення органів місцевого самоврядування м.Тернопіль про надання в користування спірного майна, слід зазначити наступне. Ці судові рішення стосувалися лише права користування. Право власності територіальної громади м.Тернопіль на спірне майно не зачіпалося. Як видно з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно (в матеріалах справи) право власності на нежитлове приміщення в м.Тернополі по бульвару Шевченка, 23 належить в цілій частці Тернопільській міській раді. Відтак, Виконком, як орган, уповноважений власником майна - Тернопільською міською радою - є законним його орендодавцем (аб.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна").
Виконавчий комітет Тернопільської міської ради рішенням №1423 від 25.08.2011р. скасував своє ж рішення №941 від 10 червня 2010р. про надання в оренду ТОВ "Україна" Ресторан цілісного майнового комплексу філії "Ресторан "Україна" комунального підприємства "Еней". Таким чином, Рішенням №1423 не визнає (оспорює) правомірність користування ТОВ "Україна" Ресторан орендованим майном. Стаття 15 ЦК України надає кожній особі право на захист свого цивільно-правового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів закон перераховує такий спосіб, як визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).
Питання про право органу місцевого самоврядування скасовувати свої рішення стало предметом розгляду Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні (справа №1-9/2009 про скасування органів місцевого самоврядування). У рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009р. по цій справі Конституційний суд зазначив:
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення…
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення №941 від 10 червня 2010р. є ненормативним актом. З його прийняттям і виконанням, тобто, з часу підписання Договору, в орендаря виникла впевненість у тому, що його існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Оскільки Рішення №1423 підриває цю впевненість, його слід визнати невідповідним чинному законодавству, як його офіційно розтлумачив Конституційний Суд України. Невідповідність чинному законодавству є підставою для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним (п.2 Роз"яснення Президії Вищого арбітражного суду №02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів").
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача по первісному позову (відповідача за зустрічним позовом).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1423 від 25 серпня 2011р. "Про скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №941 від 10.06.2010р."
4. Позов в частині залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Комунального підприємства "Еней" Тернопільської міської ради залишити без розгляду.
5. Судові витрати покласти на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради.
Протягом десяти днів з дня складання повного тексту цього рішення сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.
Повний текст рішення виготовлено 9 листопада 2011р.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8704
Суддя Ю.О. Чопко