28.11.11 Справа № 5/289-04.
За позовом: Закритого акціонерного товариства «Отіс» в особі Спеціалізованого ліфтового управління № 5, м. Чернігів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс-Інвест», м. Суми
треті особи: 1) Виконавчий комітет Сумської міської ради, м. Суми
2) Відкрите акціонерне товариство «Суми-платежі», м. Суми
про стягнення 63 976 грн. 11 коп.
СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача не з'явився;
Від відповідача: АДРЕСА_1 довіреність № 562 від 28.11.2011 року;
Від першої третьої особи: не з'явився;
Від другої третьої особи: не з'явився;
У засіданні брали участь: Секретар судового засідання Саленко Н.М.
Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 360/11 від 30.07.2004 року позивач просить суд стягнути з відповідача по справі - ТОВ «Житло-Сервіс-Інвест» 63 976 грн. 11 коп. збитків завданих позивачу внаслідок невиконання умов Договору № 1173 на технічне обслуговування та ремонт ліфтів та диспетчерських систем від 01.03.2002 року, Договору № 10 від 01.03.2002 року про розрахунки між підприємствами за обслуговування населення, пов'язаних з наданням послуг житлово-комунального призначення та Договору № 9 від 19.09.2003 року на комісійну винагороду по роботі з реструктуризації заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.
23.09.2004 року позивачем було подано суду Заяву № 360/11 від 22.09.2004 року про зменшення ціни позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 59 223 грн. 28 коп.
Представником відповідача було подано суду Пояснення по справі № 401 від 03.10.2005 року, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, оскільки позивач просить стягнути збитки у вигляді суми боргу, проте ним не було подано суду доказів, які саме неправомірні дії відповідача було вчинено та який причинний зв'язок між невиконанням зобов'язання та заподіяними збитками.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п. 3 Рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати для приватних квартир за утримання будинків та прибудинкових територій в м. Суми» від 18.07.2000 року № 350 надавачем послуг населенню по обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації визнано позивача, відповідно до п. 15 рішення ВАТ «Суми-Платежі» повинно здійснювати перерахунок коштів підприємствам - надавачам послуг по укладених договорах згідно додатку № 1. Відповідно до вказаного додатку плата за обслуговування ліфтів виведена зі структури квартирної плати в окрему послугу.
Відповідач зазначає, що відповідно до листа ВАТ «Суми-платежі» від 03.03.2005 року № 12 між позивачем та ВАТ «Суми-платежі» було укладено договір № 58 від 22.09.2000 року на організацію приймання платежів від населення та інформаційну їх обробку, таким чином відповідач не має сплачувати кошти за Договором № 1173.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не було подано суду розрахунку суми позову та відповідно необгрунтовано зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем не було перераховано позивачу жодної суми по Договору № 1173 від 01.03.2002 року.
23.02.2006 року представником відповідача було подано суду Клопотання № 15 від 22.02.2006 року про витребування від позивача документів, що підтверджують формування та зменшення ціни позову та подано Заперечення № 16 від 22.02.2006 року на позов, в якому відповідач додатково обґрунтував свою позицію по справі.
Також відповідачем було подано суду Пояснення № 125 від 02.11.2006 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив суду Клопотання № 673/11 від 25.11.2011 року про розгляд справи без участі представника позивача(факсограма).
Представник позивача в судовому засіданні подав суду Пояснення № 561 від 28.11.2011 року, відповідно до яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в матеріалах справи, суд встановив:
01.03.2002 року між ЗАТ «Отіс» в особі ЛСУ № 5 (підрядник) та ТОВ «Житло-Сервіс-Інвест» (замовник) було укладено договір № 1173 на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів та диспетчерських систем на об'єктах замовника відповідно наведеного в додатку переліку.
Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору вартість робіт по договору у відповідності до розрахунків становить 113 823 грн. 12 коп., ПДВ 20% 22 764 грн. 62 коп. на поточний рік.
Відповідно до розділу 4 договору, який визначає порядок розрахунків, який було викладено в редакції, затвердженої рішенням господарського суду Сумської області від 21.10.2002 року по справі № 4754-5/148, розрахунки за виконані роботи проводяться населенням згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської від 18.07.2000 року № 350, через ВАТ «Суми-Платежі».
Позивач зазначає, що хоча зазначеним пунктом договору не передбачено обов'язок відповідача проводити роботу по стягненню коштів за надані послуги, проте, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею своїх зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, позивач посилається на Положення Про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затверджене Наказом № 73 від 10.04.2000 року Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики, яким передбачено, що спеціалізовані ліфтові організації, які мають дозвіл на проведення таких робіт виконують їх на підставі договірних правовідносин, укладених з власниками ліфтів.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000 року № 350 СЛУ-5 ЗАТ «Отіс» визнано надавачем послуг населенню, але йому не надано право стягувати кошти з населення за надані послуги, тому позивач вважає, що відповідач має проводити роботу з населенням по стягненню квартплати в т.ч. коштів за обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, а обов'язки ВАТ «Суми-Платежі», відповідно до п 20 рішення, зведено лише до здійснення розподілу фінансових потоків.
Позивач також зазначив, що з метою спонукання відповідача до виконання своїх обов'язків, позивачем було укладено з відповідачем договір № 10 від 01.03.2002 року про розрахунки між підприємствами за обслуговування населення, пов'язаних з наданням послуг житлово-комунального призначення та укладено договір № 9 від 19.09.2003 року на комісійну винагороду по роботі з реструктуризації заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, відповідно до яких відповідач взяв на себе зобов'язання по стягненню боргу за надані послуги за договором № 1173 від 01.03.2002 року.
Матеріали справи свідчать, що підрядник належним чином виконав зобов'язання за договором № 1173 від 01.03.2002 року, про що свідчать акти виконаних робіт Форми 2-Р за червень-липень 2002 року, за серпень 2002 року, за вересень 2002 року, жовтень 2002 року, листопад 2002 року, довідкою № 577 від 24.12.2002 року за грудень 2002 року.
Судом встановлено, що позивачем 10.06.2004 року підприємству відповідача було направлено Претензію № 277/11 з вимогою перерахувати на рахунок позивача 69 528 грн. 79 коп. боргу за договором № 1173, з яких 64 921 грн. 08 коп. сума боргу та 4 607 грн. 71 коп. пені.
В свою чергу, відповідач направив позивачу відповідь № 525 від 24.06.2004 року, в якій відповідач зазначив, що відповідно до умов договору № 1173 від 01.03.2002 року на нього не покладено обов'язку стягнення боргів з мешканців на користь ЗАТ «Отіс», тому претензія є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до вимог позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 63 976 грн. 11 коп. збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом встановлено, що позивачем не було вказано які саме збитки йому завдано, які дії відповідача їх спричинили та який причинний зв'язок між діями та завданими збитками.
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заявленої до стягнення суми від 30.07.2004 року, відповідно до якого відбулася часткова оплата суми боргу в розмірі 14 261 грн. 59 коп. та залишилась несплаченою сума 63 976 грн. 11 коп.
Як було встановлено судом, загальна вартість робіт по договору № 1173 становить 136 587 грн. 74 коп. Позивачем було заявлено до стягнення 63 976 грн. 11 коп., згодом зменшено суму позову до 59 223 грн. 28 коп.
Проте, доказів які підтверджують формування ціни позову, підстав її зменшення та доказів часткової оплати саме відповідачем суми боргу суду подано не було. Крім того, відповідач зазначив, що з моменту підписання вказаного договору і до моменту звернення позивача до суду ним не перераховувалися будь-які кошти на рахунок позивача за виконані ним роботи по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів, оскільки вказаного обов'язку на відповідача договором не покладено.
Також судом встановлено, що відповідно до листа № 12 від 03.03.2005 року ВАТ «Суми-Платежі» направленого відповідачу по справі, вказано, що відповідно до п. 2 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000 року № 350, вартість обслуговування ліфтів виведено з квартирної плати, а п. 3 цього рішення, надавачем послуг по обслуговуванню ліфтів та диспетчеризації було визнано ЗАТ «Отіс» з 01.09.2000 року. СЛУ № 5 ЗАТ «Отіс» уклало з ВАТ «Суми-Платежі» договір від 22.08.2000 року № 58 на організацію приймання платежів та інформаційну їх обробку. З 10.10.2000 року було укладено договори з банками, які працюють у електронній системі приймання платежів від населення, і саме з цього часу кошти, сплачені населенням за обслуговування ліфтів, яке виконувалося СЛУ № 5, спрямовуються банками, які прийняли ці кошти, на його рахунок.
Відповідно до листа ВАТ «Суми-Платежі» № 30 від 15.09.2005 року направленого відповідачу, вказано, що станом на 01.09.2005 року населення, яке не сплатило вчасно за послуги СЛУ № 5 ЗАТ «Отіс» продовжує погашати існуючу заборгованість перед цим підприємством. Кошти прийняті від населення, як і раніше спрямовуються на рахунок підприємства позивача.
Крім того, відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради № 649/01-09/03 від 16.03.2005 року та листа фінансового управління Сумської міської ради № 7-08/151 від 24.02.2005 року позивачу, як надавану послуг, Управлінням праці та соціального захисту населення Сумської міської ради відшкодовувалися пільги та субсидії в розмірі встановленому законодавством за надані населенню послуги за обслуговування ліфтів.
Судом встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2002 року по справі № 5310-11/151 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000 року № 350 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (приватних квартир) за утримання будинків і прибудинкових територій в м. Суми» було визнано недійсним.
Проте, матеріали справи свідчать, що позивач, як виконавець, виконав роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника, а відповідач, як замовник, був зобов'язаний щомісячно надавати довідки про виконані роботи із зазначенням кількості ліфтів і обсягів виконаних робіт у гривнях, тобто фіксував фактичні обсяги виконаних позивачем робіт. З викладеного вище вбачається, що зобов'язання за договором № 1173 від 01.03.2002 року обома сторонами належним чином та у встановлений договором строк виконані. Відповідно до п. 6.2 договору строк дії договору закінчився 31.12.2002 року.
Таким чином, визнання рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.07.2000 року № 350 недійсним не впливає на спірні правовідносини сторін договору № 1173 від 01.03.2002 року, оскільки вказане рішення господарського суду Сумської області не має зворотної сили, умови договору були виконані сторонами в грудні 2002 року, тобто до визнання судом рішення № 350 від 18.07.2000 року недійсним.
Судом також встановлено, що 01.03.2002 року між ПП «Житло-Сервіс-Інвест» (виконавець) та СЛУ ЗАТ «Отіс» (замовник) було укладено договір № 10 про розрахунки між підприємствами за обслуговування населення, пов'язаних з наданням послуг житлово-комунального призначення, відповідно до умов якого позивач доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню комплексу робіт з обслуговування населення при споживанні послуг з обслуговування ліфтів, передбачених в додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.2 вказаного договору позивач має своєчасно відшкодовувати відповідачу витрати, пов'язані з роботою по обслуговуванню населення при споживанні послуг, які визначені в додатку № 1 договору та за узгодженим розрахунком.
Також в матеріалах справи міститься договір № 9 на комісійну винагороду по роботі з реструктуризацією заборгованості населення за житлово-комунальні послуги, укладений 19.03.2002 року між СЛУ № 5 ЗАТ «Отіс» (замовник) та ТОВ «Житло-Сервіс-Інвест» (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання на виконання робіт, пов'язаних з реструктуризацією заборгованості населення за житло-комунальні послуги.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, виконавець зобов'язаний надавати довідки квартиронаймачам (власникам) квартир: про склад сім'ї та реєстрацію громадян за місцем проживання, про заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.07.2003 року. приймати документи від населення на реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги. Визначає загальну суму платежів, узгоджує з громадянами строки погашення боргу та встановлює конкретні щомісячні частини сукупного доходу для погашення боргу, а також суму плати за кожен вид житлово-комунальних послуг. Готує та надає пакет документів на міську постійну діючу комісію.
Відповідно до розділу 3 вказаного договору, який визначає вартість робіт і порядок розрахунків, передбачено, що за надані послуги, викладені в п.1 Предмет договору, замовник зобов'язується щомісячно до 20 числа слідуючого за звітним, сплачувати рахунок виконавця, згідно розрахунку витрат на організацію роботи по реструктуризації боргу населення.
Таким чином, з викладеного вище вбачається що договори № 1173, № 9 та №10 за своєю правовою природою є різними договорами, зокрема договір № 1173 від 01.03.2002 року є договором про надання послуг, а договори № 10 від 19.03.2003 року та № 9 від 01.03.2002 року є договорами доручення.
Матеріали справи свідчать що вказані договори передбачають визначений перелік зобов'язань кожної зі сторін договору та порядок розрахунків, в договорі № 1173 позивач виступає підрядником, а відповідач замовником, тоді як в договорах № 9 та № 10 позивач є замовником, а відповідач підрядником, що в свою чергу унеможливлює виникнення заявленої до стягнення позивачем суми збитків за невиконання відповідачем умов вказаних договорів, оскільки саме позивач має здійснювати розрахунок за виконані відповідачем роботи за договорами № 10 та № 9.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія протоколу розбіжностей до договору № 10 від 01.03.2002 року, відповідно до якого ЗАТ «Отіс» запропонував ТОВ «Житло-Сервіс-Інвест» викласти п. 4.5 договору № 10 у наступній редакції: «Якщо виконавець не забезпечує 100% надходжень коштів згідно договору № 1173, то замовник сплачує виконавцю за виконану роботу по договору № 10 згідно відсоткам отриманих коштів за технічне обслуговування ліфтів».
Проте, відповідно до протоколу узгодження розбіжностей по договору про надання послуг по обслуговуванню населення при споживанні послуг з обслуговування ліфтів, було узгоджено наступну редакцію п. 4.5 договору № 10: «замовник сплачує виконавцю за виконану роботу по договору № 10 згідно розрахунку / додаток № 1 до договору/».
Вказане додатково підтверджує факт, що договори № 9 та №10 не були укладені сторонами саме для виконання відповідачем умов договору № 1173 від 01.03.2002 року, оскільки у вказаних договорах відсутні умови які це передбачають, тому ці договори не пов'язані з предметом спору по даній справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 223 грн. 28 коп. є неправомірними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО
Повний текст рішення підписано 30.11.2011 року.