Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" грудня 2011 р.
Справа № 15/17-3960-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі Л.Е. Кришиневській
За участю представників:
від позивача - Заржицька В.О.,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” про стягнення 423 852,91 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період 01.01.2009 р. по 01.06.2011 р. в сумі 438 852,81 грн., посилаючись на наступне.
Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” є споживачем філії „Інфоксводоканал” ТОВ „Інфокс”.
Згідно з Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 р. та договором № 4030/1 від 01.11.2000 р., що був укладений між Інфоксводоканал та ДП ЖЕД ТДВ „Чорноморсантехмонтаж”, позивач надавав відповідачу послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Як зазначає позивач, КП „Одесводоканал” було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс”, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства (у відповідності зі статутом ТОВ „Інфокс”).
Так, позивач вказує, що відповідно до п. 5.3 укладеного договору він діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005 р., а також вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після завершення строку його дії жодна з сторін не заявить про зміну або припинення його дії. За ствердженнями позивача, жодної заяви про припинення дії договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. не надходило, тому вказаний договір діяв з 01.11.2000 р. по 01.11.2010 р. Надалі п. 4 додаткової угоди № 379/1-2 від 15.09.2010 р. термін дії договору було пролонговано до 31.12.2015 р. Таким чином, позивач зазначає, що зазначений договір є діючим та таким, що підлягає виконанню.
Відповідно до умов вищевказаного договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по водопостачанню та відведенню стічних вод, а відповідач зобов'язався сплачувати за отримані послуги.
Згідно п. 3.2 договору № 4030/1 від 01.11.2000 р. сплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.
Як вказує позивач, розрахунки заборгованості за послуги водопостачання у спірному періоді здійснювались позивачем згідно даних засобів обліку, а також діючих тарифів, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р., Постановою НКРЕ України № 59 від 20.01.2011 р.
Однак, відповідач не оплачував в повному обсязі надані послуги, в результаті чого за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2011 р. у нього склалася заборгованість на суму 438 852,81 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу, довідкою про розрахунки з абонентом. При цьому позивач визначає доказами, що підтверджують надання послуг водопостачання та водовідведення, копії звітів про водокористування, які відповідач надавав позивачу згідно п. 2.3.8. договору № 4030/1 від 01.11.2000 р.
Разом з тим позивач посилається на те, що заборгованість у сумі 438 852,81 грн. перед філією „Інфоксводоканал” відповідач визнає у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків № 6.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-3960-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В ході розгляду справи позивачем була подана до суду заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу в сумі 15 000,00 грн. та просив суд стягнути з ДП ЖЕД ТДВ „Чорноморсантехмонтаж” заборгованість в сумі 423 852,91 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що сума боргу є меншою, ніж зазначена в позові.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Між Комунальним підприємством „Одесводоканал” та Дочірнім підприємством Житлово-експлуатаційною дільницею Закритого акціонерного товариства “Чорноморсантехмонтаж” укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4030/1 від 01.11.2000 р., згідно п. 1.1, 1.2 якого КП “Одесводоканал” зобов'язувалось здійснювати послуги щодо надання питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 та прийманню стічних вод на об'єкти Дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційної дільниці Закритого акціонерного товариства “Чорноморсантехмонтаж” згідно з Додатками № 1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються КП “Одесводоканал”, а Дочірнє підприємство Житлово-експлуатаційна дільниця Закритого акціонерного товариства “Чорноморсантехмонтаж” - здійснювати розрахунки за наданні послуги за поточний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок КП “Одесводоканал” до 20-го числа поточного місяця, експлуатувати та утримувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил.
Згідно п. 3.2 оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу”. П. 3.3 передбачено, що оплата здійснюється по тарифам, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку.
Пунктами 2.2.1, 2.2.2 і 2.2.3 договору передбачено, що КП „Одесводоканал” зобов'язується подавати ДП ЖЕУ ЗАТ “Чорноморсантехмонтаж” воду і приймати стоки, доводити до відома про припинення подачі води та прийому стоків не менше, ніж за одну добу до відключення в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних систем через ЗМІ.
Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 ДП ЖЕУ ЗАТ “Чорноморсантехмонтаж” зобов'язується утримувати в належному технічному справному стані водопровідно-каналізаційні системи, прилади, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі, забезпечити економне та раціональне використання води, усі роботи, які пов'язані з монтажем та демонтажем водомірних приладів, виконувати лише в присутності представника „Водоканалу”.
Вказаний договір набув чинності з дня його підписання. Строк дії договору встановлений в п. 5.3 договору та визначений з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяцю після закінчення терміну його дії не одна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.
Таким чином, Дочірнє підприємство Житлово-експлуатаційна дільниця Закритого акціонерного товариства “Чорноморсантехмонтаж” було абонентом КП “Одесводоканал” на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 4030/1 від 01.11.2000 р.
Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал” в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс”, яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства у відповідності зі статутом ТОВ „Інфокс”.
При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс” цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал”, яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс” та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс” (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).
Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., у зв'язку з чим вказаний договір діяв з 01.11.2000 р. по 01.11.2010 р.
Також з матеріалів справи вбачається, 15.09.2010 р. між ТОВ „Інфокс” в особі філії "Інфоксводоканал” та Дочірнім підприємством Житлово-експлуатаційною дільницею Закритого акціонерного товариства “Чорноморсантехмонтаж” була укладена додаткова угода № 379/1-2 до вказаного договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., згідно п. 4 якої термін дії вказаного договору було пролонговано до 31.12.2015 р. Таким чином, зазначений договір є діючим і таким, що підлягає виконанню.
Між тим на момент укладення вказаного договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.
З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжує діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг водопостачання є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” надавало ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж” послуги водопостачання, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про водокористування, які надавались позивачу з боку ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж” і Дочірнім підприємством „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” згідно п. 2.3.8. договору № 4030/1 від 01.11.2000 р., що підтверджують надання послуг водопостачання та водовідведення.
При цьому слід зазначити, що 01.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” та Дочірнім підприємством „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” була укладена додаткова угода до договору № 4030/1 від 01.11.2000 року, згідно якої преамбула вказаного договору стосовно найменування сторін була викладена в новій редакції. Як з'ясовано судом, в ході розгляду справи ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж” було реорганізовано у Дочірнє підприємство „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж”, що вбачається з наданих відповідачем до суду копії статуту ДП ЖЕУ ЗАТ „Чорноморсантехмонтаж” і змінами до нього та довідкою з ЄДРПОУ АА № 311925 від 20.12.2010 р.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем послуг водопостачання від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства на підставі виставлених позивачем рахунків на оплату, які містяться в матеріалах справи. Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив у повному обсязі оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2011 р. склала 438 852,81 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості за період з 01.01.2009 р. по 01.06.2011 р. (а.с. 8-10).
Так, під час розгляду справи відповідачем було сплачено 15 000 грн. згідно платіжного доручення № 240 від 21.09.2011 р., що підтверджується також випискою по платежам і бухгалтерською довідкою, у зв'язку з цим сума боргу відповідача перед позивачем складає 423 852,81 грн. (438 852,81 грн. - 15 000,00 грн.). При цьому слід зазначити, що позивачем при поданні уточнень до позову було допущено описку при зазначені суми боргу, а саме 423 852,91 грн. замість вірної 423 852,81 грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову у своєму відзиві послався на те, що сума боргу є меншою, ніж заявлена позивачем. Однак, заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Так, несплатою позивачу спірної суми заборгованості за вище вказаним договором на надання послуг водопостачання та водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 423 852,81 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми боргу.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” до Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” про стягнення 423 852,81 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Дочірнього підприємства „Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю „Чорноморсантехмонтаж” (65078, м. Одеса, вул. Валентини Терешкової буд.13; код ЄДРПОУ 22470717, п/р 26009079784700 у АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний” м. Одеса, МФО 328209) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за період 01.01.2009 р. по 01.06.2011 р. в сумі 423 852/чотириста двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят дві/грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 238/чотири тисячі двісті тридцять вісім/грн. 53 коп., 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2011 р.