Підлягає публікації в ЄДРСР
"08" грудня 2011 р.Справа № 35/17-4108-2011
за позовом Міністерства інфраструктури України
до відповідача Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці
про визнання права власності
Суддя Гут С.Ф. В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2532/15/14-11 від 14.01.11р.;
Від відповідача: не з'явився;
Від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність від 27.01.11р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Міністерство інфраструктури України, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеської залізниці про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на одноповерхову нежитлову будівлю Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташована за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області - одноповерхова нежитлова будівля з приміщенням чергового площею 244,4кв.м.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2011р. порушено провадження у справі №35/17-4108-2011.
28.10.11р. позивач подав клопотання (вх.№37125/2011 від 28.10.2011р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення у якості доказу доплати державного мита.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи платіжне доручення №1476 від 26.10.2011р. на суму 729,46грн.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська залізниця підтримує позовні вимоги, та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача, згідно наданих письмових пояснень (вх.№42223/2011 від 07.12.11р.).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”(із змінами та доповненнями) та від 12.05.2011р. №581/2011 ”Про Положення Міністерства інфраструктури України” Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України(крім прав та обов'язків, пов'язаних з реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізацій державної політики у сфері туризму.
Міністерство інфраструктури України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовом щодо захисту свої прав та законних інтересів держави у відповідних сферах (п.5 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №581/2011).
Відповідно до п. 1.1. Статуту Одеської залізниці, Одеська залізниця - це статутне державне підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Згідно п. 4.2. Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.
Спірний об'єкт побудований залізницею до 05.08.1992р. Відповідно до листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.1999р. №12/5-126 „Щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію", на замовлення Одеської залізниці виготовлені відповідні технічні висновки стану конструкцій зазначених нежитлових будівель.
Відповідно до п. 1.1. Положення, Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 є відокремленим структурним підрозділом Одеської залізниці заснованим на загальнодержавній власності без права юридичної особи і входить до складу Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний об'єкт знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 і відображений в його самостійному балансі. На зазначену будівлю ведуться інвентарні картки обліку основних засобів. Зазначений структурний підрозділ за власний рахунок утримує вказане майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт, сплачує амортизаційні відрахування, земельні податки та інше.
На замовлення Одеської залізниці КП "ОМБТІ та РОН" було проведено інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт на зазначений нерухомий об'єкт.
06.06.1997р. відповідно до рішення Овідіопольської ради народних депутатів від 27.06.1997р. №Рп-294-97 Одеській залізниці, як землекористувачу, виданий Державний акт на право постійного користування землею №121 (серія Ї-ОД № 000918), яким надано у постійне користування землі в межах згідно з планом землекористування. Землі надано у постійне користування для виробничої діяльності.
Одеська залізниця, в особі відокремленого структурного підрозділу залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 звернулась на адресу Таїровської селищної ради з проханням оформити свідоцтва про право власності на об'єкт, нерухомого майна за наявності актів про технічний стан будівель у зв'язку із відсутністю актів введення в експлуатацію об'єктів.
Акти прийняття спірних нежитлових об'єктів до експлуатації державною приймальною комісією відсутні, дозвільна та проектно-кошторисна документація на будівництво втрачені у зв'язку з давністю будівництва цих об'єктів. Саме відсутність зазначених актів введення об'єктів в експлуатацію і зумовило відмову Таїровської селищної ради Одеській залізниці в оформленні свідоцтв про право власності на спірні об'єкти нерухомості на підставі вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Листами від 28.01.2010р. №218, від 01.11.2010р. №2737, від 07.02.2011р. №1366 Одеська залізниця, в особі відокремленого структурного підрозділу залізниці - Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 повторно звернулась на адресу Таїровської селищної ради із заявами про видачу свідоцтва про право власності нежитлової будівлі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Одеської залізниці, розташованої за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області.
Рішенням №99 від 13.12.2010р. Виконкому Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області відмовлено Одеському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню №1 Одеської залізниці в оформленні права власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно-житлову будівлю з приміщенням чергового, у зв'язку з тим що приміщення побудоване самовільно без належного дозволу і є самочинним будівництвом, що виключає можливість оформлення на нього права власності Одеської залізниці з видачею свідоцтва про право власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням №99 від 13.12.2010р. Виконком Таїровської селищної ради фактично заперечив (не визнав) наявність, права власності держави на нерухоме майно, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання.
Посилаючись на відмову відповідача Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області оформити та видати свідоцтво про право державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, Міністерство інфраструктури України, звернувся до суду з позовною заявою про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на одноповерхову нежитлову будівлю Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташована за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області - одноповерхова нежитлова будівля з приміщенням чергового площею 244,4кв.м.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд доходить до такого висновку.
Частинами 1, 2 ст.124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, та юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з частинами 1, 2, 5 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є визнання права.
Згідно ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтями 316 та 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак у зв'язку з необхідністю одержати правовстановлюючі документи не може належним чином реалізувати свої правомочності у цих зобов'язальних правовідносинах.
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України визначено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.
Згідно з п. 3,5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частинами першою та четвертою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. № 1952-1У (зі змінами та доповненнями) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено, що реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.
Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності, які видаються зокрема місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що Міністерство інфраструктури України, заявляючи позов про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна - "одноповерхова нежитлова будівля з приміщенням чергового площею 244,4кв.м Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташована за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області", обгрунтовувало свої позовні вимоги відмовою відповідача Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на об'єкт нерухомого майна, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.
Однак, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області здійснює оформлення та видачу свідоцтв про права власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право. Отже, Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не оспорює право державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а відмовила в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права.
Таким чином, встановивши, що Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області не оспорює право державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а відмовила в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на одноповерхову нежитлову будівлю Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташована за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області - одноповерхова нежитлова будівля з приміщенням чергового площею 244,4кв.м.
Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову при відмові органу місцевого самоврядування в оформленні та видачі свідоцтва про право власності з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права та за відсутності фактичного невизнання (оспорювання) такого права викладено в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011р. у справах № 16/252, № 16/257, № 36/237, № 40/427, від 12.09.2011р. у справах № 6/315, № 16/255.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Міністерства інфраструктури України до відповідача Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на одноповерхову нежитлову будівлю Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, що перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання та розташована за адресою: смт Таїрове, вул. Пивоварна, 3Ж, Овідіопольського р-ну, Одеської області - одноповерхова нежитлова будівля з приміщенням чергового площею 244,4кв.м, не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 13.12.2011р.