Підлягає публікації в ЄДРСР
"05" грудня 2011 р.Справа № 4/17-4228-2011
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне
паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО";
до відповідачів: 1.Одеської залізниці;
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торез-Альянс-Вугілля";
про стягнення 990,69грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідачів: 1.ОСОБА_1- представник на підставі довіреності № 31 від 04.01.11р.;
2.не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (далі -Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” та ТОВ " Торез-Альянс-Вугілля " з вимогою про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 990,69 грн.
Відповідач, ДП „Одеська залізниця” в судове засідання з'явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені до нього позовні вимоги не визнає та просить суд ДП „Одеська залізниця” від відповідальності звільнити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Відповідач, ТОВ " Торез-Альянс-Вугілля " в засідання суду не з'явився, хоча про час та місце проведення судових засідань його було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які маються в матеріалах справи, правом на надання відзиву на позов в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Як зазначає позивач, 01.04.2011р. між позивачем та ТОВ „Транстехстрой” укладено договір поставки № 5, відповідно до якого ТОВ "Торез-Альянс-Вугілля" (вантажовідправник) по залізничній накладній №48300693 від 14.08.2011р. на адресу Бериславського паливного складу позивача відправив вагон №66242900 з вугіллям кам'яним марки АС6-13 у кількості 68,93 тон.
В результаті перевірки вантажу на станції призначення у вагоні №66242900 було виявлено вагову недостачу в кількості 1,68 тон, про що було складено комерційний акт БК №404359/12 від 20.08.2011р.
Як вказує позивач, вартість однієї тонни вантажу згідно з видатковою накладною № 814101 від 14.08.2011р., складає 1000 грн.(з ПДВ).
Вказаним комерційним актом встановлено, що загрузка рівномірна нижче бортів на 400 мм, крім поглиблень в вантажі по центру над 1,2 та 2,3 люками довжиною 1500 мм., шириною 1500 мм., поглибленням 400 мм. З правого боку між кришками 1,2,3 вивантажувальних люків та хребтовою балкою є щілини із-за не щільного прилягання люків розміром 900 на 30 мм., кожна., зсередини вагону щілини закриті дошками та гончірьям. Вантажовідправник бачити та призупинити просипання вантажу міг. Під зазначеними люками на хребтовій балці є сліди просипання вантажу. Вантаж слабо маркований вапном, в місцях поглиблення маркування відсутнє. Поверхня вантажу розрівняна, крім наявних поглиблень. Засоби від видування вантажовідправником не застосовані.
Позивачем здійснено розрахунок розміру понесених збитків внаслідок недостачі вантажу, відповідно до якого позивач просить суд сягнути з відповідачів 990,69грн.
Зазначені обставини спонукали ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП „Одеська залізниця” та ТОВ " Торез-Альянс-Вугілля " про стягнення суми нестачі вугілля кам'яного в сумі 990,69грн.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача 1 суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:
Відповідно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.
Відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статті 22 Статуту Залізниць (надалі статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної
Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Згідно ст.113 Статуту Залізниць України -за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.
Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Відповідно до ст. 113, 127 Статуту, залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничною розходження визначення маси нетто) для кам'яного вугілля становить 1 відсотки від маси.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки та відповідно до представленого розрахунку у вагоні №66242900 становить 1%.
Для визначення розміру збитків необхідно встановити як масу понаднормової нестачі вантажу так і вартість 1 тонни вугілля, яке знаходилось у вагоні №66242900.
В результаті перевірки вантажу на станції призначення у вагоні №66242900 було виявлено вагову недостачу в кількості 1,68 тон, про що було складено комерційний акт БК №404359/12 від 20.08.2011р. Виходячи з кількості втраченого вантажу позивачем здійснено розрахунок розміру понесених збитків, з урахуванням 1% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси , відповідно до якого позивач просить суд сягнути з відповідачів 990,69грн.
Підставою для покладення на залізницю відповідальності за втрату вантажу за позовом вантажоодержувача (вантажовідправника) є квитанція про приймання вантажу до перевезення, яка свідчить про те, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення. Якщо вантажоодержувач не має можливості пред'явити таку квитанцію, він повинен додати до претензії та позовної заяви документ про сплату вартості вантажу і довідку станції відправлення про прийняття його до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу. У разі ухилення залізниці від видачі зазначеної довідки або від вчинення відмітки про неприбуття вантажу доказами у вирішенні спору щодо відповідальності залізниці за втрату вантажу можуть бути, зокрема, документи, які підтверджують надіслання залізниці запиту про необхідність видачі довідки або оскарження до Дирекції залізничних перевезень відмови станції призначення від вчинення відмітки про неприбуття вантажу. Ці докази додаються до претензії або позовної заяви.
Між тим, господарський суд вважає, що надані позивачем в обґрунтування ціни позову накладна № 48300693 від 14.08.2011р. ТОВ „ Торез-Альянс-Вугілля” та видаткова накладна № 814101 від 14.08.2011р. де постачальником вугілля є ТОВ „Транс-Техстрой” не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки згідно з ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
У разі коли договір купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві -вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Така ж правова позиція викладена і у п.2.7 Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, так само як і в п.13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства”.
Згідно з залізничною накладною № 48300693 від 14.08.2011р. відправником вантажу є ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля”, а тому кількість та вартість відправленого вантажу за вказаною накладною повинна бути підтверджена на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника вантажу, оскільки ТОВ " Транс-Техстрой " не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за накладною №48300693 .
При цьому рахунок або інший документ відправника вантажу (ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля”) про вартість вантажу, відправленого по залізничній накладній від № 48300693 від 14.08.2011р., в матеріалах справи відсутній.
У відповідності до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, вимогами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано суду належних доказів, відповідно до яких можливо було б визначити дійсну вартість відправленого вантажу по залізничній накладній №48300693 від 14.08.2011р.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ТОВ " Торез-Альянс-Вугілля" частини вартості втраченого вантажу, суд вважає за необхідне звільнити цього відповідача від відповідальності за відсутності в його діях вини, оскільки відправником були вжиті усі необхідні заходи щодо схоронності вантажу, що підтверджується матеріалами справи, зокрема комерційним актом ,а залізницею зазначений вантаж прийнятий до перевезення без будь-яких зауважень.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Херсонське обласне паливо постачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" є не обґрунтованими, належним чином не доведеними, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити .
2. ТОВ " Торез-Альянс-Вугілля " від відповідальності звільнити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.12.11р.
.
Суддя Літвінов С.В.