Справа № 2-а-10672/11
22.11.2011 року м.Одеса
Суддя Суворовського районного суду м.Одеси Середа І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми на щорічне оздоровлення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати дії відповідача по нарахуванню і виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, неправомірними, стягнення з відповідача невиплачену суму щорічної допомоги за 2011 рік у розмірі 4680 грн. і зобов'язати його у разі зміни мінімальної зарплати на момент винесення рішення здійснити перерахунок недоотриманої суми щорічної допомоги та стягнути з нього суму недоплати, виходячи із нового розміру зарплати, посилаючись на те, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до І категорії, має другу групу інвалідності і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідач виплачує їй дану допомогу у значно меншому розмірі.
27 вересня 2011 року у справі було відкрито скорочене провадження. 17 листопада 2011 року департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надав суду заперечення, в яких вони посилалися на те, що позивачка перебуває у них на обліку і отримує разову щорічну грошову допомогу на оздоровлення, яка у 2011 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562 склала 120 грн., виходячи з меж бюджетного фінансування, що правомірним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, що не суперечать Конституції України і Закону України «Про державний бюджет України», розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання і проводять видатки лише в межах бюджетних асигнувань, крім того, виходячи із положень до ст. 95 Конституції України усі суспільні потреби, які тягнуть видатки з Державного бюджету, мають бути задоволені, виходячи з фінансових можливостей держави. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесеною до першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № 032969 від 28 грудня 1994 року, вкладка № 103794 від 7 травня 2003 (а.с.4), є інвалідом другої групи. На даний час позивачка перебуває на обліку в департаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради та відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.»про зупинення дії ст.48 Закону України № 796-ХІІ визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Частиною 1 статті 67 Закону України № 796-ХІІ було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості житла і зростання мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон України № 796-ХІІ статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може зупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 05 жовтня 2006 року).
Також, згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Суд погоджується з письмовими запереченнями департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в тій частині, що за наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини -визначають розмір щорічної допомоги на оздоровлення, а саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідний Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, тобто Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Зокрема, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.
Разом з тим, таке право Кабінету Міністрів України було надано лише з прийняттям вказаних законів.
Тому нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., яку видано до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», є необґрунтованим та здійсненим в порушення вимог ст.19 Конституції України.
За таких обставин вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню шляхом визнання дій відповідача неправомірними і зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, виходячи із розміру п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
Керуючись ст.ст.19,64 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 19.12.2006 року, ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163, 1832, абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, суддя -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Департамента праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік неправомірними.
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, виходячи із розміру п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова підлягає до негайного виконання.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: