Справа № 2а-757/11
14 листопада 2011 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Суворової О.В.
при секретарі - Бондаренко Т.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій відповідачів, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену частину пенсії як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2000 року по 12 жовтня 2005 року, як інваліду війни 3-ї групи з 13 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по цей час включно, суд -
ОСОБА_1 20.11.2006 року звернувся до суду з позовом до Одеського обласного військового комісаріату, в якому просить визнати протиправними дії відповідача з відмови провести йому перерахування підвищення пенсії, як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2000 року по 12 жовтня 2004 року, як інваліду війни 3-ї групи з 13 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по цей час включно, зобов'язати перерахувати та виплатити недоплачену суму підвищення пенсії за цей період як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячного підвищення пенсії на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституцію України.
25 грудня 2006 року постановою Приморського районного суду м. Одеси позивачу було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.
21 лютого 2007 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційна скарга позивача -відхилена.
24 червня 2010 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова суду першої інстанції скасована та справа направлена на новий розгляд. В ухвалі зазначене, що при розгляді спору застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Також зазначено , що при новому розгляді справи судам належить також з'ясувати строки звернення до суду відповідно до положень ст. 99 КАСУ та позицію відповідача щодо її застосування.
04 липня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги, залучивши до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Просить визнати протиправними дії відповідача з відмови провести йому перерахування підвищення пенсії як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2000 року по 12 жовтня 2005 року, як інваліду війни 3-ї групи з 13 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по цей час включно, як інваліду війни 3-ї групи та на майбутнє зобов'язати перерахувати та виплатити недоплачену суму підвищення пенсії за цей період як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячного підвищення пенсії на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком та як інваліду 3-ї групи на 200 відсотків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Конституцію України.
Представник позивача на позові наполягав, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представники відповідачів надали до суду письмові заперечення, в яких вказане, що позові вимоги задоволенню не підлягають, оскільки пенсія обчислена відповідно до вимог діючого законодавства, норми якого не скасовані та не визнані неконституційними. Також, в запереченнях вказане, що позивачем пропущений передбачений статтею 99 КАС України строк позовної давності для звернення до суду з позовом про захист його порушених прав, свобод та інтересів, як ветерана війни.
Ухвалою суду від 14 листопада 2011 року позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату частково залишені без розгляду, а саме за період з 01.01.2000 року по 20.11.2005 року, в зв'язку з пропуском процесуального строку звернення до суду.
Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач до 12 жовтня 2004 року мав статус учасника бойових дій, а з 13 жовтня 2004 року набув статуса інваліда війни 3-ї групи, що підтверджено посвідченнями та не спростовується відповідачами.
На підставі положень ст.ст. 12, 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції, яка діяла до 01.07.2006 року, пенсії за віком ветеранам війни -учасникам бойових дій до 01.07.2006 року виплачувалися з надбавкою у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, а інвалідам війни 3-ої групи пенсії виплачувалися з надбавкою у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.
Починаючи з 12 січня 2005 року відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком встановлювалася у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом. Розмір прожиткового мінімуму на 2005 рік був встановлений в розмірі 332,0 гривні, а на 2006 рік -358,0 гривень .
З 01.07.2006 року та по теперішній час позивач отримує надбавку в розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб яки втратили працездатність, в зв'язку зі зміною законодавцем редакції ст.13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, за законом який набрав чинності з 01.07.2006 року була змінена редакція ст.13 Закону України № 3551-ХИ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ця норма не скасована те не визнавалася не конституційною, тобто з цієї дати діючим законодавством не передбачена можливість здійснення виплати надбавки до пенсії позивачу в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач починаючи з 01.07.2006 року отримує підвищення до пенсії в розмірі та обсягах визначених діючою нормою ч. 4 ст. 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме в розмірі 40% прожиткового мінімуму, тому суд вважає, що відповідачі з 01.07.2006 року правильно проводять нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії відповідно до положень закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 13 Закону України № 3551-XII від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином позивач мав право на отримання пенсійного забезпечення передбаченого виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність по показникам за 2005-2006 роки, а саме за період з 21.11.2005 року по 30.06.2006 року.
Суд враховує доводи заперечення Одеського обласного військового комісаріату, що згідно положень діючого законодавства з 01 січня 2007 року призначення і перерахунок пенсій військовослужбовцям, які мають право на пенсійне забезпечення , здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Вимоги позивача в частині виплати конкретних сум не можуть бути задоволені, тому як згідно ст. 162 КАС України суд не наділений повноваженнями на здійснення функцій державного органу по нарахуванню та встановлення підвищення до пенсій.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому проводити перерахунок розміру пенсії, то суд вважає в цій частині вимог відмовити, оскільки в силу ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто, КАС України не передбачає звернення до суду за захистом непорушеного права на майбутнє.
Таким чином позов в частині задоволення вимог за період з 01.07.2006 року по теперішній час задоволенню не підлягають, оскільки право позивача не порушене, а захист права на майбутнє не передбачений законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 11, 72, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання неправомірними дій відповідачів, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену частину пенсії як учаснику бойових дій за період з 01 січня 2000 року по 12 жовтня 2005 року, як інваліду війни 3-ї групи з 13 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2006 року по цей час включно -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату з відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 3-ї групи з 21 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 3-ї групи за період з 21 листопада 2005 року по 30 червня 2006 року у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, з виключенням виплачених за зазначений період сум.
В іншій частині адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Суворова
14.11.2011