Cправа № 2-1009/11
13 грудня 2011 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Домусчі Л.В.,
при секретарі -Ларіної Т.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат, -
В листопаді 2009 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ТОВ «Вегніт»про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 122659,10 грн. та судових витрат в сумі 842,59 грн.
Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 07 вересня 2010р. суддею Дерусом А.В заявлено самовідвід та передано справу для направлення іншому судді.
Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2010р. справу до свого провадження приймає суддя Домусчі Л.В.
Пізніше позивач уточнив позовні вимоги, яким відмовився від позовних вимог щодо ТОВ «ВЕГНІТ»та просив суд стягнути всю суму шкоди тільки з ОСОБА_2
Ухвалою Приморського районного суду Одеської області від 22 листопада 2011р. провадження по справі в частині позовних вимог до ТОВ «Вегніт»було закрито.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 17.03.2009 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухаючись по вул. Ат. Головатого в результаті порушення правил дорожнього руху здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 Оскільки відповідачка відмовляється відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
У судовому засіданні представник позивача- Плужніков О.В. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. При цьому пояснив що у зв'язку з тривалим непогашенням шкоди позивачем також пред'явлені і вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Відповідачка та представник відповідача-Хрульова В.Б., яка діяла на підставі довіреності (а.с.149) у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що шкода підлягає стягненню з ТОВ «Вегніт», оскільки відповідачка на час ДТП перебувала з товариством у трудових відносинах. Однак при цьому суду зі сторони відповідача не було надано належних письмових доказів в підтвердження трудових стосунків відповідача з ТОВ «ВЕГНІТ». Відповідачка та її представник в минулих судових засіданнях не заперечували про відсутність між нею та ТОВ «ВЕГНІТ»оформлених відповідним чином трудових відносин, тобто запису в трудовій книжці, які у відповідачки зовсім відсутня.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали адміністративної справи № 3-3344/09 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.03.2009 року по вул. Ат. Головатого відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.
Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 01 червня 2009 року, ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, вина відповідача в скоєні правопорушення, яке завдало збитки позивачу, встановлена постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 01 червня 2009 року, яка відповідно до вимог 4 вказаної статті є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно -правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, із питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження № 2231/09 від 12.06.2009р. вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_2 становить 97249,10 грн. (а.с.52-80).
Згідно квитанції від 31.08.2009р. (а.с.49а) частину шкоди в розмірі 24990 грн., від вартості відновлювального ремонту, позивачу було сплачено з боку страхової компанії ЗАТ АСК «ІНГО Україна», про що також не заперечував позивач та його представник (а.с.49).
Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-3344/09 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 вбачається, зо постановою інспектора сектору оформлення ДТП та дізнання ВДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту даної ДТП. Також з цієї постанови вбачається, що водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. Зазначене також підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) №922 ОСОБА_1 від 21.04.2009р.
Судом також встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач 17.03.2009р. був змушений звернутися за медичною допомогою та сплати 400 грн.- томографія головного мозга (а.с.139) за медичне обстеження.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, що завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному об'ємі, особою, що завдала цю шкоду.
Керуючись ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 Постанови, Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо)
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками визначаються втрати, які зазнала особа та доходи, які вона не отримала. Такі збитки повинні відшкодовуватись у повному обсязі.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що суд зобов'язує винну особу відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, при цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, на перебування ОСОБА_2 на час ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Вегніт», оскільки нею не надано жодних доказів з цього приводу. В матеріалах справи відсутні наказ чи розпорядження про прийняття відповідачки на роботу до ТОВ «Вегніт», обов'язкова наявність якого передбачена ст. 27 КЗпП України, також представником відповідача не надано доказів щодо фактичного допущено ОСОБА_2 до роботи у ТОВ «Вегніт». Зазначене також підтверджуються свідченнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які також пояснили суду, що вони не оформлювали з ТОВ «ВЕГНІТ»трудових відносин,так як ТОВ «ВЕГНІТ»цього не бажав.
Згідно ст. 61 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином враховуючи вину відповідачки у дорожньо-транспортній пригоді, враховуючи обґрунтовані докази, щодо розміру матеріальної шкоди, суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягаю задоволенню, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 72659,10 грн. яка складається з вартості відновлюваного ремонту у розмірі 72 259,10 грн. та витрат щодо медичного обстеження у розмірі 400 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000грн., суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зі змісту п.5 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд вважає, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, що виразилася в перенесеному ним психічному стресі від ДТП, моральних стражданнях пов'язаних з пошкодженням автомобіля та неможливістю певний час користуватися ним, як транспортним засобом, але з урахуванням конкретних обставин справи, а також керуючись принципами розумності і справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 1500 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також з урахуванням вимог ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 842,59 грн., з яких судовий збір у розмірі 722,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 79, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 72659,10 грн (сім дві тисячи шістсот п'ятдесят дев'ять гривень) , яка складається з вартості відновлюваного ремонту у розмірі 72 259,10 грн. та витрат щодо медичного обстеження у розмірі 400 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1500 ( одна тисяча п'ятсот ) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 842 (вісімсот сорок дві) грн. 59 коп., з яких судовий збір у розмірі 722,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 98 грн.10 коп. ( з яких 4 грн. за матеріальний позов та 94,10 грн. за моральну шкоду).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.
Суддя Домусчі Л.В.
13.12.2011