Справа № 2-2510/11
22 листопада 2011 р. Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,
при секретарі - Домніковій Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в наслідок неправомірних дій, суд,-
28 жовтня 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 2982,0 грн., моральної шкоди в розмірі 30000,0 грн. та відшкодування на користь ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 1982,09 грн., моральної шкоди в розмірі 30000,0 грн.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири № 66 ( на четвертому поверсі) у будинку № 9 по вул.. Довженка в м. Одесі. ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 та проживає з ним спільно. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2008 року по справі № 2-86\08 задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка є власником квартири № 70 ( на п'ятому поверсі на квартирою позивачів) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої у наслідок затоплення й пошкодження квартири ОСОБА_1 відповідачкою, яки відбулися систематично 09.06, 14.06, 19.06.2006 р., 21.11.2006р., 03.01.2007р., 25.10., 28.10.2007р., 18.11.2007р..
Позивачі вказують, що під час затоплень ОСОБА_1 намагався запобігти цьому та звертався до ОСОБА_3 та її співмешканця ОСОБА_4, але з ними виникла конфліктна ситуація.
22.11.2006 року ОСОБА_5 під час чергового затоплення піднявся до квартири ОСОБА_6 де йому відкрив ОСОБА_7, який агресивно себе повів та ударив ОСОБА_1 дверима в обличчя, після чого завдав декілька ударів ногами і руками по голові, тілу, пошкодив зуби. За наслідком цих пошкоджень завданих ОСОБА_4 була проведена судова медична експертиза травм та встановлене спричинення легкого ушкодження здоров'я. В порушені кримінальної справи було відмовлено та проведена з ОСОБА_4 робота профілактичного характеру. Далі при чергових залиттях квартири конфлікт продовжувався, в зв'язку з чим у ОСОБА_1 почалося загострювання хвороб та він переніс інтенсивні лікування різних внутрішніх органів. За наслідком дій ОСОБА_4 ОСОБА_1 ще неодноразово звертався до правоохоронних органів. Підтвердив, що у своїй квартирі встановив кран на трубі й періодично вимикав постачання води до квартири ОСОБА_3 для того щоб, остання провела ремонтні роботи та усунула течію. Заявляє, що останнє затоплення сталося 01 травня 2008 року, а конфлікт продовжився після оголошення рішення суду 24.09.2009 року. Вказує, що у зв'язку з цією психотравмуючою ситуацією з 2006 року почалося загострення хронічних хвороб у ОСОБА_8 За наслідком цього виникла необхідність у витратах на придбання ліків для позивачів, тобто завдана матеріальна шкода. Конфліктними діями відповідачів позивачам також спричинена моральна шкода, яка виразилася у фізичних та душевних стражданнях.
Позивач ОСОБА_9 на позові наполягав, підтвердив, що між позивачами та відповідачами існує конфлікт та між ними існує особиста неприязнь. Представник позивачів у судовому засіданні вказує, що викладені у позові обставини, не були предметом розгляду по вказаній справі № 2-86\08.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Надав до матеріалів справи письмові заперечення та пояснення на доводи позивачів та їх представника. ( а.с. 62-64, 77-82). Вказував, що позивачами не доведені винні дії відповідачів спільно та кожним особисто, за наслідками яких позивачам спільно та кожному особисто завдана будь-яка шкода. Заявив, що у відповідачів вікові хронічні захворювання, яки виникли до 2006 року та не пов'язані з обставинами залиття квартири. Послався на конфліктний характер ОСОБА_1. Зазначив, що ОСОБА_1 вимикав постачання води до квартири його дружини ОСОБА_3, яка була вагітна та потім з маленькою дитиною, чим навмисно провокував необхідність приходу до нього для переговорів, яки саме же переводив у конфлікт. У зв'язку з неправомірним встановленням ОСОБА_1 вказаного крану для перемикання постачання води, він неодноразово звертався до голови кооперативу будинку та намагався через нього присмути ОСОБА_9 включити воду. Вважає, що усі дії ОСОБА_9 до відповідачів направлені на помсту та провокування конфліктів. Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в якої заперечувала у задоволенні позову, просила розглянути справу за її відсутністю (а.с. 83)
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням позивачів чи їх представника.
За клопотанням позивачів, ухвалою суду від 11.08.2010 року по справі призначалася судова медична експертиза по стану здоров'я позивача ОСОБА_8 та на час проведення експертизи, провадження по справі зупинялося.
30 травня 2011 року ухвалою суду провадження по справі було відновлене.
Суд, вислухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані заперечення й докази, вважає, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 212 ч.1,3 ЦПК України передбачене, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ст. 22 ч. 1 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодується в повному обсязі особою, яка її завдала ( ст. 1166 ч.1 ЦК України).
Відповідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд враховує, що шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи ( ч. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року зі змінами).
З матеріалів справи вбачається, що Приморським районним судом м. Одеси розглядався спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням суду від 24.09.2008 р. по справі № 2-86\08 позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуте з відповідача матеріальну шкоду в розмірі встановленому на підставі судової експертизи -10250 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Згідно змісту рішення по цієї справі судом встановлені обставини затоплення та пошкодження квартири ОСОБА_1 з вини ОСОБА_3 яки відбувалися систематично 09.06, 14.06, 19.06.2006 р., 18.11, 21.11.2006р., 03.01.2007р., 25.10, 28.10.2007р., 18.11.2007р.. Акти про залиття складалися комісією ЖБК «Універститет-2». Суд визнав завдання ОСОБА_1 душевних страждань, пов'язаних з проживанням у відсирілої квартирі, що вплинуло на побут та стан здоров'я останнього.
Дане рішення набрало законної сили 26.11.2008 р. на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ( а.с 13-16).
Таким чином, обставини пов'язані з завданням матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_9 за наслідком винних дій ОСОБА_3 по залиттю квартири в період з 09.06.2006р. по 18.11.2007р. вже розглядалися судом по іншій справі, тому суд погоджується з думкою представника позивача що ці обставини не є предметом спору та доказування по даній справі.
Суд враховує, що вказаним рішенням суду від 24.09.2008р. встановлено що винною особою у залитті квартири ОСОБА_1 є тільки ОСОБА_3, звідси у суду не має підстав для встановлення та визнання ОСОБА_4 винним у вказаних діях.
Нотаріально посвідченою заявою від 29.01.2009 року ОСОБА_9 підтвердив, що отримав від ОСОБА_3 грошові кошти як повний розрахунок на виконання вказаного рішення від 24.09.2008 р. та заявив, що відсутні будь-яки претензії по розрахунку з останньою (а.с. 65).
З матеріалів справи слідує, що позивачами не надано доказів щодо фіксування факту залиття їх квартири 01 травня 2008 року та вимоги з цього приводу по відшкодуванню шкоди позивачами не заявлені, тому ці обставини не входять до предмету спору та доказування по справі.
По справі були допитані свідки, а саме свідок ОСОБА_10, який викликаний за клопотанням позивачів та свідок ОСОБА_11, який викликаний за клопотанням відповідачів.
Свідок ОСОБА_10, пояснив, що є давнім другом сім'ї позивачів. Вказав, що йому відомо про конфлікти між сім'єю позивачів та відповідачами, але усі обставини подій він знає зі слів позивачів. Підтвердив, що у період коли відбувалися конфлікти, у позивачів періодично погіршувався стан здоров'я, відбувалося загострення хронічних захворювань, що останні нервували та переживали ці конфлікти. Добре характеризував позивачів, погодився з їх думкою, що погіршення здоров'я, пов'язане саме з діями відповідачів.
Свідок ОСОБА_11, пояснив, що є головою Житлового-будівельного кооперативу «Університет-2»у будинку, де проживають позивачі та відповідачі. Позитивно охарактеризував відповідачів, звернув увагу на їх спокійних стиль життя. Також, позитивно охарактеризував позивачів, але вказав на норовливий та конфліктний характер ОСОБА_1, який не прислуховується до думки і побажань інших мешканців будинку, не йде на компроміси. Надав до справи письмові докази у підтвердження скарг інших мешканців будинку до кооперативу на поведінку ОСОБА_1, зокрема на вигул трьох собак в неналежних місцях на прибудинкової території, захоплення чужого сараю і виникнення у зв'язку з цим конфліктів. Також пояснив, що обставини подій конфліктів між сторонами по справі йому не відомі, тому як він не був особисто при них присутній, але про наявність конфлікту йому відомо зі слів останніх, тому як факти залиття квартири ОСОБА_1 фіксувалися відповідними актами комісії кооперативу. Підтвердив факт, що ОСОБА_1 зі своєї квартири відключав постачання води до квартири ОСОБА_3, у зв'язку з чим переконував останнього не робити цього.
Розглянувши наявні матеріли справи, у підтвердження винних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у суду не має підстав для встановлення причинного зв'язку між будь-якими діями відповідачів, як спільно так і окремо з будь-яким погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1, або прямим завданням йому шкоди здоров'ю. Суд враховує, що позивач не надав обґрунтування кого саме з відповідачів він вважає винним у завданні йому майнової шкоди.
Так, з наданих позивачем документів: протоколом усної заяви ОСОБА_1 від 22.11.2006 року про побиття раніше невідомою особою; актом судового медичного посвідчення від 22.11.2006 р. про виявлений струс головного мозку та подряпини на голові ОСОБА_1, поясненнями ОСОБА_1 від 22.11.2006.р.; постановою про відмову у порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4; відповіді Шевченківського ОМ Приморського РО ОГУ ГУМВДУ в Одеській області від 03.12.2007р. та 06.10.2008р.; медичних документів; вбачається, що не має жодного належного та допустимого доказу факту навмисного побиття ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільно чи окремо ( а.с. 17-55).
Таким чином, суд визнає, що позивачем ОСОБА_1 не доведені підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 майнової шкоди в розмірі 2982,0 грн., як витрати на придбання медикаментів для лікування хвороб, як таких що виникли завдяки завданню шкоди відповідачами спільно чи окремо.
Згідно висновку судової медичної експертизи № 430 від 18.05.2011 року, ОСОБА_2 страждає численними хронічними захворюваннями. Усі наявні захворювання є системними та деякі знаходяться у стадії ремісії. Наданні у розпорядження експерта документи датовані 2002 роком та пізніше. На той час у хворої вже спостерігалися ці захворювання у той чи іншій степені виразу. У червні-липні та листопаді-грудні 2008 року ОСОБА_2 находилася на стаціонарному лікуванні у ГКБ-1 м. Одеси у зв'язку з наявними захворюваннями, проходила комплекс обстеження та лікування. У медичних документах не має підтвердження, що знаходження у лікарні пов'язане саме з загостренням захворювань. Також, у наявних медичних документах не має підтверджень, що у 2008 році у ОСОБА_9 виникло загострення захворювань за наслідком стресових ситуацій. Враховуючи більшу кількість захворювань, практично усіх органів, погіршення стану може викликати будь-який несприятливий фактор. У зв'язку з хронічним характером захворювань, з вираженим глибокою поразкою внутрішніх органів, погіршення цих захворювань може виникати з будь-якою частотою.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування по справі не може ґрунтуватися на припущеннях. Розглянувши наявні матеріли справи, у підтвердження винних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у суду не має підстав для встановлення причинного зв'язку між будь-якими діями відповідачів, як спільно так і окремо з будь-яким погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2, або прямим завданням їй шкоди здоров'ю. Суд враховує, що позивач не надала обґрунтування кого саме з відповідачів вона вважає винним у завданні їй майнової шкоди.
Таким чином, суд визнає, що позивачем ОСОБА_2 не доведені підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 майнової шкоди в розмірі 1982,09 грн., як витрати на придбання медикаментів для лікування хвороб, як таких що виникли завдяки завданню шкоди відповідачами спільно чи окремо.
Згідно ст. 23 ч. 1-3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка їх завдала, за наявності її вини, крім випадків якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я ( ст. 1167 ч.1-2 ЦК України).
У роз'ясненнях, приведених у п. п. 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою № 5 від 25.05. 01р.) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” сказане, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку, що заявленої вимоги по відшкодуванню відповідачами моральної шкоди завданої позивачам є необґрунтованими та не доведеними, тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої в наслідок неправомірних дій -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня його проголошення. Особи, яки не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії рішення.
Суддя А.В.Науменко
22.11.2011