01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 05-5-42/11806
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Верховця А.А.
суддів:
від Прокуратури - не з'явився,
від позивача: ОСОБА_1- представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Державного закладу “Дорожня лікарні № 2 станція Стрий ДТГО «Львівська залізниця» Львівської області
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.10.2011
у справі № 05-5-42/11806 (Паламар П.І.)
за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Державного закладу “Дорожня лікарні № 2 станція Стрий ДТГО «Львівська залізниця» Львівської області
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інтертрансполіс"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 69 611,19 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.11р. у справі № 05-5-42/11806 було повернуто позовну заяву Львівського міжрайонного транспортного прокурора без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, Львівський міжрайонний транспортний прокурор подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.11р. у справі № 05-5-42/11806 та направити справу № 05-5-42/11806 на розгляд до місцевого господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права України.
Також, в судове засідання представники Відповідача не з'явились, хоча про місце та дату проведення судового засідання були належним чином повідомленні. Враховуючи, що в справі достатньо матеріалів, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, позовну заяву з доданими до неї документами, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.
Повертаючи заяву про порушення справи про банкрутство на підставі п. 1 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не пов'язані із захистом інтересів держави.
Судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 121 Конституції одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
У ст. 361 Закону від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Частиною 1 ст. 2 ГПК, у якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, до таких віднесено позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зі змісту ч. 1 ст. 29 цього Кодексу вбачається, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», що міститься в ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Державний заклад „Дорожня лікарня №2 станції Стрий ДТГО „Львівська залізниця" є державним лікувально-профілактичним закладом, створеним для здійснення медичної практики шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів та послуг медичного характеру, а також інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Між Позивачем та Відповідачем 29.02.2008 був укладений Договір ЛЗ ІТР №НСМД-2008 про надання медичної допомоги застрахованим особам.
Згідно даного договору державний заклад „Дорожня лікарня №2 станції Стрий ДТГО „Львівська залізниця" надає застрахованим особам екстрену та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі та на дому своєчасно та належної якості, а Відповідач зобов'язаний відшкодовувати лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності.
Засновником державного закладу „Дорожня лікарня №2 станції Стрий ДТГО „Львівська залізниця" є Державна адміністрація залізничного транспорту, яка є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству інфраструктури України.
Відповідно до Статуту лікарня є закладом охорони здоров'я на залізничному транспорті державної власності, відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Стаття 5 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлює, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Отже, судова колегія констатує, що Львівською міжрайонною транспортною прокуратурою у позовній заяві вірно визначено з посиланням на законодавство, на підставі якого подано позов, в чому саме відбулося порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовано необхідність їх захисту та зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, судом першої інстанції було безпідставно повернуто без розгляду позовну заяву Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах Державного закладу “Дорожня лікарні № 2 станція Стрий ДТГО «Львівська залізниця» Львівської області. За таких обставин оскаржувана ухала суду першої інстанції про повернення заяви підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 54, 56, п. п.1. 4 та 6 ст. 63, ст. ст. 86, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, --
1. Апеляційну скаргу Львівського міжрайонного транспортного прокурора на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.11р. у справі № 05-5-42/11806 задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 03.10.11р. у справі № 05-5-42/11806 скасувати.
2. Справу № 05-5-42/11806 повернути до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Головуючий суддя
Судді