01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2011 № 64/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів:
при секретарі судового засідання Помаз І.А.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 23.11.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2011,
у справі № 64/90 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»
до Житлово - будівельного кооперативу «Зв'язківець»
про стягнення 105 166, 45 грн.,
Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово - будівельного кооперативу «Зв'язківець» про стягнення 92 132, 04 грн. боргу, 7 745, 66 грн. інфляційних витрат, 3 204, 08 грн. пені, 2 084, 66 грн. три проценти річних, всього 105 166, 45 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2011 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось з апеляційною скаргою № 1005 від 30.09.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив всі докази у справі, не надав належної правової оцінки актам зняття показань з приладів обліку, які є документами первинного обліку, що підтверджують об'єми спожитих послуг, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 09.11.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженнями секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду у справі і справа розглядається у складі колегії: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Поляк О.І. та Кропівної Л.В.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 09.11.2011, було оголошено перерву.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду надав відзив б/н від 01.11.2011 та додаток до відзиву, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивач/постачальник), та Житлово - будівельним кооперативом «Зв'язківець» (відповідач/абонент) був укладений договір № 00365/4-05 від 26.03.2002 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (а.с. 17-18 том 1).
Постачальник зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна» та зобов'язався приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимі концентрації шкідливих речовин.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водо лічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Відповідно до п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору в період з лютого 2008 по січень 2011 ним були надані відповідачу послуги на суму 186 081, 18 грн.
Проте, на думку позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання за даним договором виконав частково, сплативши 93 949, 14 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спірний період у сумі 92 132, 04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 92 132, 04 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, а також за питну воду, використану для потреб гарячого водопостачання.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проаналізувавши розгорнутий розрахунок позовних вимог до боржника за період з лютого 2008 по січень 2011, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за питну воду, використану для потреб гарячого водопостачання, оскільки умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води.
Крім того, згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Договір № 00365/4-05 від 26.03.2002, укладений між сторонами, не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої. Доказів на підтвердження укладення між сторонами нового договору на постачання питної води для виготовлення гарячої позивачем не надано.
Згідно з наявними доказами на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що ним за договором було поставлено питну воду та прийнято каналізаційних стоків в період з лютого 2008 по січень 2011 на загальну суму 111 409, 19 грн. З них оплачено 91 550, 53 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 19 858, 65 грн.
Судовою колегією були досліджені: розгорнутий розрахунок позовних вимог, акти про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента за спірний період, надані позивачем, та розрахунок по оплаті за холодну воду, водовідведення холодної та гарячої води, наданий відповідачем, на підставі чого встановлено, що обсяги питної воду та прийнятих каналізаційних стоків, заявлених позивачем в позовній заяві, збігаються з обсягами, знятими та зафіксованими відповідачем (а.с. 11-14, 31-45, 87-145 том 1; 28-30 том 2).
В заперечення позовних вимог, відповідачем надані копії платіжних доручень (а.с. 66, 69-74, 81-86, 93-98 том 2), з яких вбачається, що в період з лютого 2008 по січень 2011 останній щомісяця сплачував позивачу за послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків в повному обсязі відповідно до обсягу фактично спожитих послуг, а тому, оскільки заборгованість у відповідача відсутня, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в цій частині.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих за договором послуг 7 745, 66 грн. інфляційних витрат, 3 204, 08 грн. пені та 2 084, 66 грн. 3% річних.
Проте, оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних є похідними, а судом відмовлено у задоволенні основних вимог про стягнення заборгованості по оплаті вартості питної води, прийняття каналізаційних стоків та питної води для потреб гарячого водопостачання, дані вимоги також не підлягають задоволенню.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2011 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2011 у справі № 64/90 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2011 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2011 у справі № 64/90 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 64/90 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді