01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.11.2011 № 6/163
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі судового засідання - Зайцевій А.І.
за участю представників:
від прокуратури: не з'явились
від позивача 1: не з'явились
від позивача 2: не з'явились
від відповідача : не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року (підписано 26.07.2011р.)
по справі № 6/163 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України; 2. Військової частини А4416
до 1. Севастопольської міської ради;
про визнання недійсним рішення
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та військової части А 4416 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення XV сесії Севастопольської міської ради V скликання № 5631 від 15 жовтня 2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення XV сесії Севастопольської міської ради V скликання № 5631 від 15 жовтня 2008 року “Про надання згоди громадянам -членам ОК ЖБТІЗ “Граніт” на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд та будівель по вул. Альпійській, 1 -й Альпійській проїзд, 2-й Альпійській проїзд і на розробку проекту землевідведення земельної ділянки”. Стягнуто з Севастопольської міської ради в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Севастопольська міська рада звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. по справі № 6/163 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 50, 51, 55 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 27, 80 Господарського процесуального Кодексу України, а також неповно з'ясовані обставини справи.
На підставі апеляційної скарги Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 26.09.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Прокурор та позивачі своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
19.10.2011р. Київським апеляційним господарським судом розгляд справи було відкладено в зв'язку з неявкою прокурора та представників сторін.
Прокурор, представники сторін в судове засідання 09.11.2011р. не з'явились, про час та місце засідання суду повідомлені належним чином.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь прокурора та представників сторін в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка прокурора та представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
На підставі розпорядження Секретаря палати від 09.11.2011р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі - суддя Корсакова Г.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008 р. Севастопольською міською радою прийнято рішення № 5631 “Про надання згоди громадянам -членам ОК ЖБТИЗ “Граніт” на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд та будівель по вул. Альпійській, 1-й Альпійській проїзд, 2-й Альпійській проїзд і на розробку проекту землевідведення земельної ділянки”(далі -Рішення).
Пунктом 1 Рішення було надано згоду громадянам -членам обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників “Граніт” на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд та будівель і розробку проекту землевідведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,1 га по вул. Альпійській, 1-й Альпійській проїзд, 2-й Альпійській проїзд для даного цільового призначення.
Спір між сторонами виник з приводу правомірності прийняття Севастопольською міською радою вказаного рішення.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статті 13 та 14 Конституції України встановлюють, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України повноваження з надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належать Севастопольській міській раді, яка відповідно до п.12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Севастополь до розмежування земель державної та комунальної власності.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи відповідно до додатку № 1 до угоди між Україною та Російською Федерацією “Про параметри поділу Чорноморського Флоту” військове містечко № 387 разом із земельною ділянкою площею 36,9 га було передане від Міністерства оборони (далі - МО) Російської федерації Збройним Силам України. На фондах та земельній ділянці вказаного військового містечка розташовувалася військова частина 39052 МО СРСР, а після зазначеної вище передачі сформовано підрозділ військової частини А4416 ЗС України. Спірна земельна ділянка орієнтовною площею 6,1 га знаходиться на території військового містечка № 387.
Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Відповідно ст. ст.1, 2 Закону України “Про використання земель оборони” землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.
Отже, земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко № 387 належить до земель оборони, реалізація права власника щодо якої належить Міністерству оборони України.
Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою можливе у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою до відповідного органу.
Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Доказів надання Міністерством оборони України добровільної відмови (згоди на вилучення) спірної земельної ділянки суду не надано.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За таких обставин, за умови відсутності згоди власника, Севастопольською міською радою було неправомірно прийнято рішення № 5631 “Про надання згоди громадянам -членам ОК ЖБТИЗ “Граніт” на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд та будівель по вул. Альпійській, 1-й Альпійській проїзд, 2-й Альпійській проїзд і на розробку проекту землевідведення земельної ділянки” , що суперечить наведеним вимогам законодавства та призводить до порушення прав власника - Міністерства оборони України.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельним кодексом України. Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Предметом спору у даній справі є захист порушенного права на земельну ділянку, тобто є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.
З огляду на зазначене, доводи скаржника, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судова колегія відхиляє як необгрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо посилання скаржника на незалучення судом першої інстанції до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору громадян-членів ОК ЖБТІЗ «Граніт», то колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано відомостей щодо цих осіб, а клопотання про витребування доказів, в порядку ст. 38 ГПК України, відповідачем не подавалось.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем доказів на спростування обставин, викладених прокурором не надано.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/163 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/163 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/163 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді