79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.11 Справа№ 5015/3543/11
За позовом: прокурора Шевченківського району міста Львова в особі Фонду державного майна України (надалі -Фонд), м. Львів,
до відповідача 1:дочірнього підприємства "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі -ДП "Санаторій "Львів"), м. Львів-Брюховичі,
до відповідача 2:закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ,
до відповідача 3:обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (надалі -БТІ), м. Львів,
за участю третьої особи:Брюховицької селищної ради, смт. Брюховичі,
про: визнання за державою права власності.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
прокурора:Філюкова Л.О.,
Клак Н.М. -помічник прокурора, посвідчення №94,
позивача:ОСОБА_1 -довіреність №124 від 14.02.2011 р.,
відповідача 1:не з'явився,
відповідача 2:ОСОБА_2 -довіреність від 21.04.2011 року №21-04/02,
відповідача 3:не з'явився,
третьої особи:не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов прокурора Шевченківського району міста Львова в особі Фонду державного майна України до дочірнього підприємства "Санторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання недійсним реєстраційного посвідчення та скасування державної реєстрації права власності. Ухвалою від 30.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.07.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Так, ухвалою господарського суду Львівської області від 11.07.2011 року судом було відмовлено у вжитті заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.08.2011 року провадження у справі було зупинено до вирішення адміністративної справи №2а-8811/11/1370 за позовом прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа -дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Прокурором подано заяву від 04.10.2011 року №05/1-702вих-11 про поновлення провадження у справі у зв'язку з вирішенням адміністративної справи №2а-8811/11/1370. Зазначене клопотання не було задоволено, оскільки прокурором не було долучено до цієї заяви доказів вирішення зазначеної адміністративної справи.
Прокурором повторно подано клопотання про поновлення провадження у справі та долучено копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року №2а-8811/11/1370.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2011 року провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 26.10.2011 року.
В судове засідання 26.10.2011 року відповідачем 2 подано клопотання (вх. №24603/11 від 26.10.2011 року) про зупинення провадження у справі з огляду на подання апеляційної скарги, копію якої долучено до матеріалів справи.
Прокурор заперечив проти зупинення провадження у справі.
Суд відхиляє клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем 2 до свого клопотання було долучено просту копію апеляційної скарги без жодних доказів відправлення такої апеляційної скарги поштою чи передання її безпосередньо в суд. За таких обставин, враховуючи тривалий час, що минув після оголошення постанови Львівського окружного адміністративного суду, набрання цією постановою законної сили, відсутності доказів фактичного її оскарження, суд вважає подане клопотання безпідставним.
В судовому засіданні 26.10.2011 року відповідачем 2 подано усне клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що ним не було отримано матеріалів позову, для надання можливості скористатися своїм правом на захист.
Відхиляючи подане клопотання, суд звертає увагу на такі обставини та доводи. Провадження у справі було порушено 30.06.2011 року. Кореспонденція суду надсилалася відповідачу 2 за адресою, зазначеною в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданого 24.06.2011 року державним реєстратором Львівської міської ради: вулиця Шота Руставелі, будинок 29/41, Печерський район, місто Київ, 01023. Крім того, матеріали позову повторно надсилалися прокурором відповідачу 2, про що свідчать описи вкладення у листи від 07.07.2011 року, від 26.07.2011 року. Кореспонденція суду поверталася від відповідача 2 без вручення з огляду на закінчення строків зберігання такого виду листів поштовим відділенням.
Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Про факт обізнаності відповідача 2 з провадженням справи свідчить також телеграма (вх. №253 від 12.07.2011 року), якою відповідач 2 просив відкласти розгляд справи для надання можливості підготувати обґрунтований відзив на позовну заяву та забезпечити участь в судовому засіданні повноважного представника. Зазначене клопотання відповідача 2 судом було задоволено та ухвалою від 13.07.2011 року розгляд справи було відкладено. Крім того, ухвала про поновлення провадження у справі була отримана відповідачем 2 завчасно -18.10.2011 року. Протягом усього періоду розгляду справи до суду не прибув представник відповідача 2 та не скористався належним йому правом на ознайомлення з матеріалами справи.
За таких обставин суд належним чином забезпечив відповідачу 2 його право на захист та створив усі умови та можливості для реалізації свого права. Суд звертає увагу відповідача 2 на те, що будь-яке право особи не є безмежним, а, враховуючи сплив строків вирішення спору, у суду відсутні підстави для чергового відкладення розгляду справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що БТІ неправомірно, без достатніх правових підстав зареєструвало право власності за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофоздоровниця" та видало йому реєстраційне свідоцтво на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів", що знаходиться за адресою: вулиця Курортна, 8, в смт. Брюховичі. З огляду на це прокурор просив визнати недійсним реєстраційне посвідчення на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів" від 14.08.2001 року, скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів".
В судове засідання 25.07.2011 року прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог, якою просив попередні позовні вимоги доповнити ще однією позовною вимогою: визнати за державою право власності на майновий комплекс "Санаторію "Львів", який розташований за адресою: селище міського типу Брюховичі, вулиця Курортна, 8 та повернути за актом прийому-передачі вищевказане майно Фонду державного майна України, як розпоряднику майна, що є загальнодержавною власністю.
В судовому засіданні 26.10.2011 року представник відповідача 2 усно заперечив проти цієї позовної вимоги, оскільки вважає таку заяву фактичною зміною предмета позову, що не допускається після початку розгляду справи по суті. Оскільки перше судове засідання було проведено 13.07.2011 року, то суд не вправі приймати до розгляду заяву прокурора про доповнення позовних вимог новою.
В судовому засіданні 26.10.2011 року прокурор та позивач повністю заперечили проти заявлених тверджень відповідача 2 та зазначили, що подана заява не змінює предмета позову, а лише уточнює та доповнює попередні позовні вимоги.
При вирішенні зазначеного питання суд враховує думку відповідача 2 та погоджується з нею в тій частині, що подана прокурором заява фактично містить нову позовну вимогу, чим змінено предмет позову. Зазначено мотивовано тим, що позовна заява з вимогами визнати недійсним реєстраційне посвідчення та скасувати державну реєстрацію мотивувалася неправомірними діями БТІ. Водночас дослідження обставин вибуття майна від власника поза його волею, а відтак -і необхідності захисту його права власності, відрізняються від початкових вимог та є значно ширшими.
Разом з тим, помилковим є висновок відповідача 2, який ототожнює проведення першого судового засідання з початком розгляду справи по суті. Суд наголошує, що початок розгляду справи по суті співпадає з початком дослідження судом матеріалів позову, доказів, що обґрунтовують позиції сторін. Дослідження матеріалів справи та поданих доказів розпочалося судом не в судовому засіданні 13.07.2011 року, а в судовому засіданні 25.07.2011 року, тобто після зміни прокурором предмета позову. За таких обставин суд розглядає вимоги прокурора, які містяться в заяві про уточнення позовних вимог від 25.07.2011 року №2323вих-11, за винятком тих вимог, що раніше ним формулювалися в позовній заяві.
Відповідачами протягом усього строку вирішення спору не було подано письмового, документально обґрунтованого відзиву на позов.
Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 №606 "Про передачі профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано передати до 01.05.1960 року у відання Українській республіканській Раді профспілок всі діючі госпрозрахункові санаторії, в тому числі будинок відпочинку "Брюховичі".
Постановою президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 року №П-ІІ-І на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Актом від 24.01.1992 року та долученим до нього переліком засвідчено факт передачі-приймання майна санаторію "Львів" до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Наказом Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" "Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 15.03.2000 року №28, створено та затверджено Положення про філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Львів". Цим же наказом затверджено перелік будівель та споруд санаторію "Львів", що підлягають державній реєстрації і знаходяться за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вулиця Курортна, 8.
На підставі зазначеного наказу БТІ видано реєстраційне посвідчення від 14.08.2001 року, яким засвідчено право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів" за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Рішенням загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 22.01.2003 року, протокол №3, "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" створено дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та затверджено його статут. Зазначений статут зареєстровано 21.02.2003 року, реєстровий №18941.
Цим статутом встановлено, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є засновником та власником майна цього дочірнього підприємства, ДП "Санаторій "Львів" є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стосовно цивільно-правових відносин, що виникли в результаті діяльності філії -"Санаторій "Львів".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року №2а-8811/11/1370 адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" щодо державної реєстрації за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів", який знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Курортна, 8;
- обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зобов'язано скасувати державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс "Санаторій "Львів" у реєстровій книзі №1 обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за реєстровим номером №52.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 5 Конституції України 1937 року, яка діяла на час прийняття постанови №606, соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
Статтею 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року передбачено, що в Україні існувала державна (загальнонародна) і колгоспно-кооперативна власність і ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях. Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність" лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно.
Як убачається зі змісту постанови Ради Міністрів СРСР №606 від 23 квітня 1960 року, майно санаторіїв було передано у відання Української республіканської ради профспілок. Окрім того, на підставі зазначеної постанови виникли правовідносини між виконавчими органами УРСР та Українською республіканською Радою профспілок, оскільки пунктами 4-6, 14 постанови передбачено обов'язок державних установ забезпечувати санаторії кадрами, медикаментами, обладнанням, проводити та фінансувати будівництво. Ця обставина додатково підтверджує той факт, що майно санаторіїв передавалося у відання, а не у власність.
Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Постановою ВРУ "Про захист суверенних прав Української РСР" від 29.11.1990 р. введено мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію закону про роздержавлення майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. При цьому зазначена норма спрямована на забезпечення та захист державної форми власності та недопущення зміни форми власності в період становлення законодавства України та неврегульованості питань, пов'язаних з приватизацією державного майна.
Враховуючи положення зазначених вище норм закону, суд дійшов висновку про те, що Федерація професійних спілок України не вправі була розпоряджатися майном санаторію "Львів" та передавати своєю постановою від 22 листопада 1991 року за актом від 24 січня 1992 року у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі статею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. В силу приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Враховуючи встановлення судом факту перебування у державній власності цілісного майнового комплексу санаторію "Львів", суд дійшов висновку про протиправність розпорядження цим майном ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". З огляду на це, а також враховуючи факт протиправного вибуття з державної власності майна санаторію "Львів" поза волею держави в особі її уповноважених органів, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Визнати за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію "Львів", який розташований за адресою: м. Львів-Брюховичі, вулиця Курортна, 8.
3. Зобов'язати дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (адреса: вулиця Курортна, будинок 8, місто Львів-Брюховичі, Львівська область, 79491; ідентифікаційний код 02139860) повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України (адреса: вулиця Кутузова, 18/9, місто Київ, 01033; ідентифікаційний код 20055032).
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011 р.
Суддя Рим Т.Я.