79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.08.11 Справа№ 5015/3569/11
За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
м. Трускавець,
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал",
м. Дрогобич,
про: стягнення 809 712,29 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_2- довіреність від 20.06.211 р.
відповідача:ОСОБА_3 -довіреність № 12/01-10 від 12.01.2010 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" про стягнення 809 712,29 грн. Ухвалою від 29.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.07.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки товару від 01.01.2008 р., не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість станом на 22.06.2011 року в сумі 505 455,16 грн. Крім того, відповідачу нараховано 39 065,45 грн. пені, 202 631,74 грн. інфляційних втрат, 51 672,36 грн. -3% річних.
Відповідач в судові засідання з'являвся, суму основного боргу усно визнав. Вважає проведений розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних невірним. Усно просить доручити проведення розрахунку аудиторській фірмі або ж призначити судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити питання проведення розрахунків пені, інфляційних та 3% річних.
Відхиляючи подане клопотання, суд зазначає таке. Як убачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у справі 06.07.2011 року. З огляду на це у відповідача були всі можливості та достатньо часу для самостійного залучення аудиторської компанії з метою проведення розрахунку санкцій за невиконання умов договору поставки. Проте відповідач не скористався ні послугами такої компанії, ні сам не провів розрахунку штрафних санкцій. Що стосується клопотання про призначення судової експертизи, то суд враховує факт завершення строків розгляду справи, а також те, що суд не вправі призначати експертизу з питань, що належать до компетенції суду.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір поставки товару від 01.01.2008 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставляти покупцю (відповідач у справі) товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
На виконання умов Договору позивач здійснював поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.
Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №2109 від 09.09.2010 року про оплату 739 663,57 грн. заборгованості за отриманим товаром. Сторонами погоджено заборгованість у сумі 739 663,57 грн. станом на 28.04.2011 р., про що складено акт звірки взаєморозрахунків. Доказів погашення заборгованості в сумі 505 455,16 грн. відповідачем не представлено, основний борг усно визнав.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 днів з моменту отримання товару. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар, проте не оплатив його вартості у строки, визначені пунктом 6.1 Договору, вимоги позивача про стягнення 505 455,16 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 672,36 грн. -3% річних та 202 631,74 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При винесенні рішення стосовно стягнення пені, суд враховував таке.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з пунктом 8.2 Договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором сторона, що просточила виконання зобов'язань, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов'язань, визначеної в порядку, встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Як убачається з представленого розрахунку, пеню позивачем нараховано за період з 22.12.2010 року по 22.06.2011 року, тобто за півроку, що передував поданню позову до суду. Однак, таке нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зазначеною нормою встановлено присічний строк, протягом якого кредитор управі нараховувати пеню за порушення виконання зобов'язання, закінчення цього строку унеможливлює подальше нарахування санкцій, якщо інше не передбачено договором. Як убачається з пункту 8.2 Договору, сторонами не погоджено нарахування пені за весь час прострочення, а тому позивач не вправі її нараховувати за період, що перевищує 6-місячний строк. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 39 065,45 грн. пені.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал" (адреса: вулиця Бориславська, будинок 82, місто Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 13820680) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 505 455,16 грн. основного боргу, 202 631,74 грн. інфляційних втрат, 51 672,36 грн. -3% річних, 7 597,59 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 224,46 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.