Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/7057/11
вх. № 7057/11
Суддя господарського суду Добреля Н.С.
при секретарі судового засідання Шевченко А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача- не з"явився; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення 4298,01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу 3802,66 грн., суму індексу інфляції 387,87 грн., три відсотки річних з простроченої суми боргу, що складає 107,48 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №А-О-Тк/1 від 23.02.09р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 вересня 2011 року.
09.09.11р. представник позивача надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі службовим відрядженням представника позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 27 вересня 2011 року.
27.09.11р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року було відкладено розгляд справи на 11 жовтня 2011 року.
11.10.11р. представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України.
11.10.11р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи та розрахунок суми заборгованості.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2011 року було задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено по 02.11.11р. та відкладено її розгляд на 02 листопада 2011 року.
Представник позивача в судове засідання 02.11.11р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, що повернулось на адресу суду з відміткою про отримання.
Представник відповідача судове засідання 02.11.11р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.
Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулись ухвали суду від 22.08.11 р., від 12.09.11 р., від 18.10.11 р. з відмітками:"за закінченням терміну зберігання" , "адресат не знайдений".
Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 25.10.11 р. юридична адреса відповідача - АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.
Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
23 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, (відповідач) був укладений договір № А-О-Тк/1, у відповідності до умов якого позивач передає, а відповідач, в свою чергу, приймає в строкове платне користування кімнату, зазначену на генеральному плані будівлі № 26, площею 12 кв. м., розтошованої за адресою: 62302, Україна, Харківська область, м. Дергачи, вул. Петровського, 163 та яка належить позивачу на праві власності.
Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 20.02.09 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печтками.(а.с. 21).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі майна. Сторони узгодили, що сума орендної плати за місяць складає 240 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем щомісячно шляхом оплати рахунку, виставленого позивачем на ім"я відповідача на підставі оформлених у встановленому порядку актів здачі- приймання робіт не пізніше 10 числа місяця, настуного за звітним.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 3802,66 грн. за період з 01.01.2010 року по 01.02.2011 року, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами виконаних робіт.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача вказані акти виконаних робіт, що підтверджується поштовим описом з відміткою про відправку.
Проте як вказував позивач у судових засіданнях, відповідач вказані акти не підписав та позивачу не повернув.
Але матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складала 3562,66 грн. та у вказаний акт увійшли всі акти, що не підписані з боку відповідача №№ ОП-00053 від 27.02.2009 р., ОП-00068 від 31.03.09 р., ОП-00112 від 30.04.09 р., ОП-00299 від 30.11.09 р., ОП-00328 від 31.12.09 р., ОП-00335 від 31.12.09 р., ОП-00018 від 29.01.10 р., ОП-00012 від 29.01.10 р., ОП-00031 від 26.02.10 р., ОП-00044 від 31.03.10 р., ОП-00058 від 30.04.10 р., ОП-00070 від 31.05.10 р., ОП-00082 від 30.06.10 р., ОП-00105 від 30.07.10 р., ОП-00124 від 31.08.10 р., ОП-00146 від 30.09.10 р., ОП-00156 від 29.10.10 р., ОП-00164 від 30.11.10 р., ОП-00180 від 31.12.10 р., ОП-00008 від 31.01.11 р.. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Відповідач частково розрахувався на суму 2028,85 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи.
01 лютого 2011 року сторони між собою уклали додаткову угоду, відповідно до якої договір № А-О-Тк/1 від 23.02.09 р. розірваний, у зв"язку з закінченням строку дії договору.
На підставі акту приймання - передач майна від 01.02.11 р. майно було повернуто від відповідача позивачу, у зв"язку із закінченням строку оренди. Вказаний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 3802,66 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3802,66 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат, що становить суму у розмірі 387,87 грн., та 3% річних у розмірі 107,48 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню (розрахунок перевірений судом).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
< Текст >
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 34332444, р/р № 26009215179500 в АКІБ "Укрсиббанку", МФО 351005) 3802,66 грн. основного боргу, 387,87 грн. інфляційних витрат, 107,48 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя (підпис< Текст > Добреля Н.С.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.