Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/8150/11
вх. № 8150/11
Суддя господарського суду Хотенець П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєв О.В. < Текст >
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, дов. № 1650 від 14.10.2011 року
відповідачів - 1. ОСОБА_1, дов. від 06.02.2011 року, 2. ОСОБА_3, дов. № 961 від 22.08.2011 року
розглянувши справу за позовом Харківського національного аграрного університета ім. В. В. Докучаєва, п/в. Комуніст-1 3-я особа < Текст >
до 1. Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, п/в. Комуніст, 2. Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації", м. Харків 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним свідоцтва
Розглядається позовна вимога про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 4444609 від 07 квітня 2011 року; визнання незаконними набуття права власності Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" на нежитлову будівлю дослідного поля, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул. Академічна, 1а та зобов*язання відповідача припинити незаконні дії по витребуванню вказаного у законного користувача - Харківського національного аграрного університета ім. В. В. Докучаєва.
Представник позивача у судовому засіданні 01 листопада 2011 року позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні 01 листопада 2011 року та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує.
Представник другого відповідача у судовому засіданні 01 листопада 2011 року та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує.
У судовому засіданні 01 листопада 2011 року було оголошено перерву до 02 листопада 2011 року до 10 годин 40 хвилин.
02 листопада 2011 року судове засідання було поновлено та продовжено.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить провадження у справі припинити.
Представник другого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (перший відповідач) було створено як структурний під розділ Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (позивача), з метою проведення навчальної, технологічної і виробничої практики студентів Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. До 2003 року керівництво Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" здійснювалося ректором університету, у тому числі розпорядження кад ровими питаннями та майном. Тобто майно університету та майно навчально-дослідного господарства, як підрозділу університету, було спільним, але знаходи лося на окремих балансах.
Будівля є лабораторним будиночком і будувалася співробітниками університету для обслуговування "Дослідного поля", яке є дійсним підрозділом Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва разом з іншими лабораторними будиночками.
Позивач вказує, що ці будівлі ніколи не знаходилися на балансі Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське", тобто перший відповідач не має ніякого відношення до цих споруд. Наказом № 22 від 04 лютого 1988 року була створена оцінка всіх лабораторних будинків і у 1988 році будинки 1, 2, 3 були поставлені на баланс університету. П'ятий був розібраний ще до 1988 року, а 4 готувався до знищення для забезпечення інших об'єктів, але так і не був знищеним. Це було зафіксовано як порушення при переві рці КРУ в Харківській області і Актом КРУ № 07-20/36 від 12 жовтня 2006 року, Актом звірки будівель і споруд було поставлено на баланс Університету останній Лабораторний будиночок № 4. Згідно з Актом інвентариза ції від 2007 року Лабораторний будиночок № 4 вже стояв на балансі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та обслу говувався університетом.
Позивач посилається на те, що оборотно-сальдова відомість Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за 2011 рік свідчить про те. що всі чоти ри об'єкти нерухомості стояли раніше і стоять на балансі університету, а не Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське". Вони обслуговувалися університетом з само го моменту забудови. Державні кошти витрачалися як на підтримку будівель, так і на їх капітальний ремонт. Звітність про майнові та немайнові активи подавалися до Міністерства аграрної політики. Нумерацію на всі лабораторні будинки було по ставлено університетом, вони є ідентичними і однаковими за площею, у них єдина адреса.
Позивач вважає, що першим відповідачем неправомірно було набуте право власності, оскільки у листі Міністерства аграрної політики та продовольства України зазначено, що об'єкт нерухомого майна, який є державною власністю і знаходиться у корис туванні Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, це - будинок дослідного поля по вул. Академічна-1 а у Свідоцтві на право власності вказана нежитлова будівля дослідного поля по вул. Академічна, 1-а.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що провадження по справі слід припинити, посилаючись на наступне:
Згідно частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до Законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, правлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що господарським судам, зокрема, підвідомчі спори про визнання недійсними актів.
Під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за №7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, правовий режим об'єктів нерухомості передбачає їх державну реєстрацію та оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, свідоцтво про право власності видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу і лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто свідоцтво про право власності не є правовстановлюючим документом, а є наслідком цілого ряду юридично значимих дій та юридичних фактів.
Визнання недійсним зазначеного документу не тягне наслідку припинення права власності на майно, оскільки підстави припинення права власності визначені в статті 346 Цивільного кодексу України.
Таким чином, свідоцтво про право власності не є актом в розумінні актів, спори про визнання недійсними яких з підстав, зазначених у законодавстві, підвідомчі господарським судам.
Стаття 1 Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта).
У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні владних управлінських функцій", та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, у порядку адміністративного судочинства може розглядатись виключно спір, що виникає із публічно-правових відносин, до того ж відповідачем має бути суб'єкт владних повноважень.
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою актів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.
Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України N 7/5 від 07 лютого 2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачено", що до 01 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до приписів пункту 1.13 Тимчасового положення Реєстратори Бюро технічної інвентаризації наділені правом самостійно: приймати на розгляд заяви про державну реєстрацію прав та, у випадках, встановлених Положенням, зупиняти їх розгляд та приймати рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації.
Пунктом 1.5 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 7/5, передбачено внесення записів до розділу Реєстру прав, відкритого реєстратором Бюро технічної інвентаризації, внесення змін та скасування записів або закриття розділу Реєстру прав проводяться реєстратором того Бюро технічної інвентаризації, реєстратором якого він був відкритий.
Таким чином вказаане свідчить, що Бюро технічної інвентаризації на основі законодавства виконують делеговані державою владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, та в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, вказаний спір є публічно-правовим та таким, що віднесений до юрисдикцій адміністративних судів. За таких обставин, вимоги позивача не підвідомчі господарському суду, у зв'язку з чим у суду є правові підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, -
< Текст >Провадження у справі № 5023/8150/11 припинити
Повний текст ухвали підписаний 04.11.2011 року.
Суддя Хотенець П.В.
< Текст >