Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2011 р. Справа № 5023/7001/11
вх. № 7001/11
Суддя господарського суду Добреля Н.С.
при секретарі судового засідання Шевченко А.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Асрян А.Б., посвідчення №89 від 27.04.11р.;
позивача (Куп'янська РДА) - не з'явився;
позивача (ГУ ДКЗУ по Х/о) - ОСОБА_1, довіреність №13-14-34/5969 від 22.06.11р.;
відповідача (ФГ "ОСОБА_2") - ОСОБА_3, довіреність від 01.01.11р.; ОСОБА_4, довіреність від 29.10.11р.;
відповідача (Гусинська СР) - не з'явився; позивача - < Текст > 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора міста Харків в інтересах держави, в особі Куп'янської районної державної адміністрації, м. Куп'янськ, Головного управління Держкомзему України в Хо, м. Харків 3-я особа < Текст >
до 1) Фермерського господарства "ОСОБА_2", с. Єгорівка
2) Гусинської сільської ради, с.Гусинка 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним договору оренди ставка
Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор міста Харків в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему України в Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд винести рішення, яким визнати недійсними договори оренди (основний та додатковий), що укладені Гусинською сільською радою Куп'янського району Харківської області з Фермерським господарством "ОСОБА_2" 29.03.11р. та 06.04.11р. Судові витрати просить покласти на відповідачів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні договори було укладено з порушенням чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду від 18.08.2011 року за позовною заявою було порушено провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалами господарського суду від 05.09.2011 року, 26.09.2011 року та 10.10.2011 року розгляд справи відкладався.
Ухвалою господарського суду від 10.10.2011 року було задоволено клопотання відповідача (Фермерського господарства "ОСОБА_2") про продовження строку розгляду справи на 15 днві, розгляд справи продовжено по 01.11.2011 року.
01.11.11р. представник відповідача (ФГ "ОСОБА_2") надав заяву про долучення документів до матеріалів справи.
Представник прокуратури в судовому засіданні 01.11.11р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник позивача (Куп'янська РДА) в судове засідання 10.10.11р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, що повернулося на адресу суду, з відміткою про отримання.
Представник позивача (ГУ ДКЗУ по Х/о) в судовому засіданні 01.11.11р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача (ФГ "ОСОБА_2") в судовому засіданні 10.10.11р. проти позову заперечували, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача (Гусинська СР) в судове засідання 10.10.11р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, що повернулося на адресу суду, з відміткою про отримання.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників прокуратури, позивача (ГУ ДКЗУ по Х/о), відповідача, судом встановлено наступне.
29.03.2002 року між Гусинською сільською радою та Фермерським господарством «ОСОБА_2» було підписано договір оренди ставка, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування строком на 50 років ставок «Самборівка» в басейні ріки Куп'янка, Куп'янського району, Харківської області, площею 36,9 га з греблею в межах водоохоронної смуги для риборозведення.
Відповідно до п. 4.1. договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю один раз на рік в останньому кварталі кожного року у грошовій формі у сумі 989,03 грн.
06.04.2010 року між Гусинською сільською радою та Фермерським господарством «ОСОБА_2» було підписано додатковий договір оренди ставка до договору від 29.03.2002 року, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування строком на 50 років земельну ділянку водного фонду ставка №10 «Самборівка» в басейні ріки Куп'янка, Куп'янського району, Харківської області, площею 36,3 га в межах водоохоронної смуги на території Гусинської сільської ради з яких, в тому числі: земельна ділянка площею 18,06 га під водою та 1,4 га під інженерними спорудами (дамба) для риборозведення.
Оригінали вищезазначених договорів оренди ставка від 29.03.2002 року та від 06.04.2010 року досліджено судом у судовому засіданні, вказані договіри не зареєстровані в установленому законом порядку. Також суд приймає до уваги лист (вх.№19400 від.10.10.2011 року) Головного управління Держкомзему у Харківській області, в якому зазначено, що за інформацією, наданою Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Куп'янськ і Куп'янському районі, договори оренди (основний та додатковий), які укладені між Гусинською сільською радою Куп'янського району Харківської області з Фермерським господарством «ОСОБА_2» від 29.03.2011 та 06.04.2011, в Міскрайонному Управлінні Держкомзему у місті Куп'янськ і Куп'янському районі Харківської області станом на 07.10.2011 не зареєстровані.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірного договору оренди ставка від 29.03.2002 року є ставок «Самборівка» в басейні ріки Куп'янка, Куп'янського району, Харківської області, площею 36,9 га з греблею в межах водоохоронної смуги та додаткового договору від 06.04.2010 року є земельна ділянка водного фонду ставка №10 «Самборівка» в басейні ріки Куп'янка, Куп'янського району, Харківської області, площею 36,3 га в межах водоохоронної смуги на території Гусинської сільської ради з яких, в тому числі: земельна ділянка площею 18,06 га під водою та 1,4 га під інженерними спорудами (дамба).
Відповідно до ст.ст. 209, 210 Цивільного кодексу України правочин, у випадках встановлених законом підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.1ст. 58. Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; { Пункт "а" частини першої статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV ( 3404-15 ) від 08.02.2006 }
Статтею 59, ч.1,2 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самовря дування можуть безоплатно передаватись у власність зам кнені природні водойми (загальною площею до 3 гекта рів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, про тиерозійні та інші штучні водойми.
Відповідно до ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами вико навчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сіноко сіння, рибогосподарських потреб, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведен ня науково - дослідних робіт тощо. Аналогічне положення викладено також в ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 51 Водного кодексу України право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у відповідності до „Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" затвердженого постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25.12.1998 р.
Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Також відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду України, в якій зазначено, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (абзац другий пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що при розгляді спорів про недійсність правочинів потрібно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення (наприклад, відсутня згода щодо всіх істотних умов, передбачених законодавством; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для укладення правочину потрібно його передати; не затверджено правочин вищим органом господарського товариства, якщо це передбачено в законі чи статуті товариства; не здійснено державну реєстрацію правочину в разі, коли законом ця обставина визначена як момент його вчинення).
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що діючим законодавством України передбачено обов'язковість проведення державної реєстрації таких правочинів, як спірний договір оренди ставка від 29.03.2002 року, площею 36,9 га з греблею в межах водоохоронної смуги та додатковий договір оренди ставка від 06.04.2010 року, земельна ділянка площею 18,06 га під водою та 1,4 га під інженерними спорудами (дамби), проте сторонами в установленому Законом порядку вищевказані договори не зареєстровані, а тому договіри є неукладеним та таким, що не створюють прав та обов'язків для сторін договору - Гусінської сільської ради Куп'янського району Харківської області та Фермерського господарства "ОСОБА_2".
Приймаючи до уваги те, що договір оренди ставка від 29.03.2002 року та додатковий договір ставка від 06.04.2010 року вважаються укладеними з моменту їх державної реєстрації, суд відмовляє в задоволені позову про визнання цих договорів недійсними, оскільки спірні договори не зареєстровані у встановленому законом порядку та є неукладеними.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита пунктом 30.ч.1 ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито" державне мито в даному разі не стягується.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.58, 59 Земельного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про оренду землі", ст. 209, 210, 215, 640 Цивільного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, статтями, ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Добреля Н.С.
Повний текст рішення складено 04.11.11р.
Справа №5023/7001/11.