01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" грудня 2011 р. Справа № 25/147-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виробничої -торгівельної фірми “Лео”, смт. Гребінки, Васильківський район, Київська область
до Приватного акціонерного товариства “Богуславський маслозавод”, м. Богуслав, Богуславський район, Київська область
про стягнення 6 379,84 грн.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 № 8);
відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виробничої -торгівельної фірми “Лео” (далі -позивач) до Приватного акціонерного товариства “Богуславський маслозавод” (далі -відповідач) про стягнення 6 379,84 грн., з яких: 5 154,38 грн. -основний борг, 621,10 грн. -інфляційні втрати, 201,61 грн. -3% річних та 402,75 грн. -пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою суду від 02.11.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2011.
17.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 235 від 17.11.2011) надійшла телеграма відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю провести взаєморозрахунки між сторонами.
У судове засідання 17.11.2011 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 06.12.2011.
05.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16682 від 05.12.2011) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.11.2011 № 335, згідно якого відповідач визнав позов частково, заперечував нарахування інфляційних втрат у розмірі 621,10 грн. та додав власний розрахунок інфляційних втрат, в якому розмір останніх становить 510,27 грн. та просив розглянути справу у відсутності представника товариства. Відзив залучений до матеріалів справи.
06.12.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі укладено договір постачання нафтопродуктів від 15.10.2009 № 58 (далі -Договір), відповідно до умов якого, продавець -позивач зобов'язується передати у власність покупця -відповідача нафтопродукти (далі -товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені Договором (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору продавець передає покупцеві товар у кількості, що попередньо обумовлюється та вказується у видаткових накладних.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна, кількість, асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків відображається в рахунку-фактурі та накладній.
Покупець проводить повний розрахунок за отриманий товар протягом семи днів з моменту отримання товару. Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (пункт 3.2. Договору).
Згідно пункту 5.3. Договору у випадку затримки покупцем оплати за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 01.08.2010, а в частині взаєморозрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов Договору, позивач по видатковій накладній від 30.06.2010 № ЛЕ0333 на суму 14 895,10 грн. поставив відповідачу товар -Бензин А-76, а останній вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана та скріплена печатками товариств у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 9 740,72 грн. За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 5 154,38 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано лист -вимогу від 18.10.2011 № 99 з вимогою погашення заборгованості. В підтвердження надіслання вимоги позивач надав суду оригінал чеку «Укрпошти»№ 3559 від 20.10.2011.
На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 30.09.2011 складає 5 154,38 грн. У зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двохсторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, судом взято його до уваги в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 30.09.2011 наявної заборгованості у зазначеному розмірі. Оригінал Акту залучений до матеріалів справи.
Також, у якості письмового доказу того, що відповідач не повністю перераховував на рахунок позивача кошти за поставлений товар, судом взято до уваги банківську довідку від 28.11.2011 № 3131, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вбачається, що за період з 01.02.2011 по 24.11.2011 кошти від відповідача надходили тільки в розмірі часткового погашення заборгованості. Оригінал довідки залучений до матеріалів справи.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим, за останнім на час розгляду справи існує заборгованість у розмірі 5 154,38 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 30.11.2011 № 335 визнав позов у частині основної заборгованості в розмірі 5 154,38 грн.
Відповідно до частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідачем.
З огляду на те, що визнання позову відповідачем викладено в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником відповідача, за висновками суду, визнання позову відповідачем не суперечить чинному законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд приймає заяву відповідача про визнання позову у частині основної заборгованості в розмірі 5 154,38 грн.
Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з початку серпня 2010 по кінець червня 2011 року в розмірі 621,10 грн. та 3% річних за період з 07.07.2010 по 27.10.2011 в розмірі 201,61 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи та враховуючи відзив відповідача щодо правильного перерахунку інфляційних втрат, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.08.2010 - 30.06.20115154.381.121623.685778.06
Інфляційні втрати складають - 623,68 грн.
Оскільки вірний розрахунок інфляційних втрат становить 623,68 грн., а суд, приймаючи рішення, не має достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі 621,10 грн.
Щодо здійсненого позивачем розрахунку 3% річних (а.с. № 8, Т.1) судом встановлено, що дане нарахування відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі пункту 5.3. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає -402,75 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. № 7, Т.1) в розмірі 402,75 грн. є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 154,38 грн., інфляційних втрат в розмірі 621,10 грн., 3% річних в розмірі 201,61 грн. та пені в розмірі 402,75 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 43, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Богуславський маслозавод” (09700, Київська область, Богуславський район, м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 129, код ЄДРПОУ 05500948) на користь Виробничої - торгівельної фірми “Лео” (08662, Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська, буд. 190, код ЄДРПОУ 23236142) -5 154 (п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 38 коп. заборгованості, 621 (шістсот двадцять одну) грн. 10 коп. -інфляційних втрат, 201 (двісті одну) грн. 61 коп. 3% річних, 402 (чотириста дві) грн. 75 коп. -пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 09.12.2011.