01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" грудня 2011 р. Справа № 24/108-11
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 9 897, 98 грн.
за участю представників:
позивача:не з'явились
відповідача:не з'явились
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 9 897, 98 грн. за договором № 11/09 від 03.02.2009 р., з яких: 6 004, 90 грн. основного боргу, 510, 42 грн. інфляційних нарахувань та 3 382, 66 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.11.2011 р.
У судове засідання 03.11.2011 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 13.10.2011 р. не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 25.11.2011 р.
До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 57/ут. від 23.11.2011 р. (вх. № 16087 від 23.11.2011 р.), у якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 107, 50 грн., з яких: 6 004, 90 грн. основного боргу, 519, 94 грн. інфляційних нарахувань та 3 582, 66 грн. процентів річних.
Суд, в порядку ст. 22 ГПК України, прийняв до розгляду вищезазначену заяву. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідачів 10 107, 50 грн. з підстав, заявлених у позові.
У судове засідання 25.11.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 08.12.2011 р.
У дане судове засідання представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 13.10.2011 р., від 03.11.2011 р. та від 25.11.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 25.10.2011 р. місце проживання відповідача: 08292, Київська область, місто Буча, вулиця Склозаводська, будинок 5, квартира 59, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
03.02.2009 р. між сторонами було укладено договір № 11/09, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач -прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору при виконанні договору сторони належним чином оформляють податкові, видаткові та інші документи на товар у відповідності з діючим законодавством України.
Пунктом 3.5 договору передбачено, що перехід права власності на товар відповідачеві здійснюється з моменту фактичної передачі товару представнику відповідача.
Відповідно до п. 3.6 договору датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником відповідача.
Згідно з п. 3.7 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ.
Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться відповідачем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу позивача (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у розділі 9 договору, на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.
Відповідно до п. 5.2.2 договору у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 днів, відповідач додатково до суми боргу виплачує позивачу відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє упродовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі.
Згідно з п. 7.2 договору у випадку якщо одна із сторін не заявила про припинення договору до збігу терміну його дії, термін дії договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року.
На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортних накладних № ПКВ-789935 від 06.03.2010 р. на суму 2 063, 95 грн., № ПКВ-790737 від 06.03.2010 р. на суму 2 702, 33 грн., № ПКВ-799766 від 13.03.2010 р. на суму 1 238, 62 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму -6 004, 90 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 10.08.2011 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу (претензію) № 57/в від 10.08.2011 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар у розмірі 6 004, 90 грн. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек № 8515 від 10.08.2011 р. та опис вкладення у цінний лист від 10.08.2011 р., копії яких долучено до матеріалів справи.
Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 004, 90 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами (36, 5 % річних) у розмірі 3 582, 66 грн. та 519, 94 грн. інфляційних нарахувань.
Вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами регулюється ст. 536 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 днів, відповідач додатково до суми боргу виплачує позивачу відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами за період з 21.03.2010 р. до 05.10.2011 р. складають - 3 582, 66 грн., інфляційні нарахування за період з 21.03.2010 р. до 05.11.2011 р. складають - 519, 94 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань судом перевірено та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Судом було здійснено власний розрахунок 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами за період з 21.03.2010 р. до 05.10.2011 р., відповідно до якого встановлено, що розрахунок здійснений позивачем є арифметично невірним, а тому заявлені позивачем до стягнення 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами підлягають задоволенню частково за розрахунком здійсненим судом в сумі 3 361, 32 грн.
Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 9 886, 16 грн., з яких: 6 004, 90 грн. основного боргу, 519, 94 грн. інфляційних втрат та 3 361, 32 грн. процентів річних.
Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) 6 004 (шість тисяч чотири) грн. 90 коп. заборгованості за поставлений товар, 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 94 коп. - інфляційних втрат, 3 361 (три тисячі триста шістдесят одна) грн. 32 коп. - процентів річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. -витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Т.В. Лутак