01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" грудня 2011 р. Справа № 17/154-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спортивних розваг”
до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” та ОСОБА_2
про визнання недійсним та скасування рішення
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача не з'явилися;
від відповідача не з'явилися;
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро”
ОСОБА_1 (дов. № 19 від 18.11.2011р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція спортивних розваг” (далі -позивач) звернулося з позовом до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідача було порушено право власності позивача на майно (майнове право), оскільки рішенням Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р. визнано право власності на нерухоме майно: комплекс МТФ- 3 корівників, 2 -телятники, зерносклад „Ангар”, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 11 та механічний двір, господарські будівлі -приміщення контори, зерносклад „Модуль”, огорожа, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 10 за ТОВ „Гвоздів-Агро”, яке входить до складу майнових паїв членів КСП „Агрофірма „Данко”, власником 98,805 % яких є позивач та яке до теперішнього часу не виділено в натурі. Позивач посилається на те, що спірним рішенням відповідача порушено його право власності, у зв'язку з чим вказане рішення ради підлягає визнанню недійсним та скасуванню судом на підставі ст. 393 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2011р. порушено провадження у справі № 17/154-11, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 21.11.2011р.
21.11.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” надійшло заперечення проти позову (вх. № 15849 від 21.11.2011р.), згідно якого позовні вимоги визнані необгрунтованими та безпідставними, а також останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, який прийнято судом. Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності на підставі ст. 257 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р. ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 05.12.2011р.
05.12.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача (вх. № 16672 від 05.12.2011р.), яка задоволена судом.
05.12.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16673 від 05.12.2011р.), згідно якого позовні вимоги визнані необгрунтованими та безпідставними, а також останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, який прийнято судом. Крім того, представник відповідача просив суд застосувати до вимог позивача строк позовної давності на підставі ст. 257 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 05.12.2011р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні повністю.
Представник позивача та ОСОБА_2 в судове засідання 05.12.2011р. не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро”, суд
Рішенням Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р. за ТОВ „Гвоздів-Агро” визнано право власності на нерухоме майно: комплекс МТФ- 3 корівників, 2 -телятники, зерносклад „Ангар”, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 11 та механічний двір, господарські будівлі -приміщення контори, зерносклад „Модуль”, огорожа, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 10.
Як вбачається з свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) (а.с. 26-29), виданих Гвоздівською сільською радою Васильківського району Київської області позивач є власником 98,805 % майнових паїв членів Колективного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Данко”.
Згідно довідки Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області № 270 від 07.10.2008р. (а.с. 39) до складу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма „Данко” входить нерухоме майно: приміщення контори площею 129,2 кв. м., зерносклад „Модуль” площею 761,8 кв. м., що знаходяться за адресою: с. Гвоздів, вул. Леніна 10; корівник площею 1 529,6 кв. м., корівник площею 711 кв. м., корівник площею 161,9 кв. м., телятник площею 2 043,3 кв. м., телятник площею 1 583,2 кв. м., зерносклад „Ангар” площею 495,6 кв. м., що розташовані за адресою: с. Гвоздів, вул. Леніна 11. Співвласники майнових паїв КСП „Агрофірма „Данко” входять до списку осіб, які мають право на майновий пай члена КСП „Агрофірма „Данко”, при загальній вартості майна пайового фонду КСП „Агрофірма „Данко” станом на 01.01.2000р. -224 355грн.
Відповідно до уточненого списку осіб, які мають право на майновий пай члена КСП „Агрофірма „Данко”, розмір якого на 01.01.2000 року становить 224 355,00 грн., затвердженого протоколом зборів співвласників майнових паїв КСП „Агрофірма „Данко” № 6 від 15 травня 2008р. (а.с. 40), позивачу належить 98,805 % майнових паїв.
Предметом позову є вимога про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р.
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству. Ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ст. 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” (далі -Закон) встановлено, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі (ст. 9 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону вищим органом самоврядування колективного підприємства є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства управляє правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства.
Відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства та їх документального посвідчення (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року визначаються розміри паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (далі - підприємства), у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, а також уточнення розмірів паїв у тих підприємствах, де майно призначалося, але не використано для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв'язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.
Пунктом 13 Порядку передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Згідно п. 12 листа Міністерства аграрної політики України „Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)” № 37-25-3-11/3923 від 05.05.2001р. при видачі майна у натурі конкретному власнику у відповідності із рішенням загальних зборів співвласників майна підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна вилучає свідоцтво і робить на ньому запис про видачу майна в натурі, як то встановлено приписами частини дванадцятої. Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі по тексту - свідоцтво), з відміткою про видачу майна в натурі та копія акта приймання-передавання майна протягом п'яти днів із дня підписання акта приймання-передавання передається сільській раді, яка видала свідоцтво. Сільська рада на підставі цих документів робить відмітку про отримання майна в натурі в Книзі обліку та в списку осіб, які мають право на майновий пай реорганізованого підприємства, і на основі якого видано свідоцтво. В подальшому, при дотриманні порядку виділення майна в натурі, що входить до складу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільська рада видає власнику цього майна свідоцтво про право власності на майно, що входило до складу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Відповідно до п. 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Мінагрополітики № 62 від 14.03.2001р. виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення загальних зборів колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна (далі -збори співвласників).
Відповідно до п. 16 вказаного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснено одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: -за структурою пайового фонду; - конкретним майном за взаємною згодою співвласників; -на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.
Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відносяться до виключної компетенції зборів співвласників.
Крім того, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення позову про визнання права власності лише власником майна.
Таким чином, слід зазначити, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) не посвідчує і не може посвідчувати право власності позивача на вказане ним у позовній заяві індивідуально визначене майно. Таке Свідоцтво свідчить лише про наявність у ТОВ „Агенція спортивних розваг” права власності на майновий пай члена КСП.
Згідно з п. 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою КМУ від 28.02.2001 року № 177, майновий пай -частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Право власності на майновий пай не тотожне праву власності на конкретне майно, яке входить до пайового фонду КСП.
Обов'язковою умовою для визнання акта недійсним (незаконним) у межах господарського судочинства є як невідповідність його вимогам законодавства чи визначеній законом компетенції, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за наслідками розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Позивачем, в порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виділу в натурі вказаного у позовній заяві індивідуально визначеного майна, а наявність у позивача свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) (а.с. 26-29) не посвідчує його право власності на нерухоме майно: комплекс МТФ- 3 корівників, 2 -телятники, зерносклад „Ангар”, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 11 та механічний двір, господарські будівлі -приміщення контори, зерносклад „Модуль”, огорожа, що знаходиться в селі Гвоздів по вул. Леніна, 10 за ТОВ „Гвоздів-Агро”, що було визначене в рішенні Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006 року.
Аналогічна позиція міститься у постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2011р. у справі № 10/257-10.
Позивачем також не доведено суду, що на момент прийняття оспорюваного рішення у Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області були відсутні повноваження на оформлення права власності на нерухоме майно.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не подано суду доказів того, що оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р. порушено право власності позивача.
Відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що у відповідності до вимог ст. 268 Цивільного кодексу України до вимог власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється з огляду на наступне.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України „Про державний матеріальний резерв”.
Суд встановив, що у листопаді 2010р. позивач звертався до господарського суду Київської області з позовом до Гвоздівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області № 6 від 27.01.2006р., визнання недійсним та скасування Свідоцтв про право власності на нерухоме майно Серія САА № 129880 від 23.02.2006р. та Серія САА №129880 від 23.02.2006р., виданих на і'мя Товариства з обмеженою відповідальністю „Гвоздів-Агро” та скасування реєстрації зазначених свідоцтв про право власності на нерухоме майно в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.02.2011р. у справі № 10/257-10 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р., в іншій частині позовних вимог відмовлено повністю, стягнуто з Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спортивних розваг” 42,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011р., рішення господарського суду Київської області від 10.02.2011 року у справі № 10/257-10 скасовано в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006 року, в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спортивних розваг” про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006 року залишено без розгляду, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Крім того, суд встановив, що позивачем не доведено суду порушення спірним рішенням Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р. права власності або іншого речового права Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція спортивних розваг”, оскільки останнє не є власником або законним користувачем спірного майна.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про пропущення позивачем позовної давності та відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області „Про розгляд заяв громадян про визначення та оформлення права власності на нерухоме майно” № 6 від 27.01.2006р. є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 07.12.2011р.