01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"05" грудня 2011 р. Справа № 17/150-11
За позовом Приватного підприємства „ДВРТ”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянский Дом”
про стягнення 7 065,71грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. від 20.11.2011р.);
ОСОБА_2 (дов. від 20.11.2011р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Приватне підприємство „ДВРТ” (далі -позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянский Дом” (далі -відповідач) про стягнення 7 065,71грн. заборгованості, з яких: 6 868,52грн. боргу за переданий на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.08.2011р. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. товар, 160,42грн. пені, 5,72грн. інфляційних втрат та 31,05грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2011р. порушено провадження у справі № 17/150-11, розгляд справи призначено на 21.11.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р. розгляд справи відкладено на 05.12.2011р.
В судовому засіданні 05.12.2011р. представники позивача підтримали позов повністю.
Представник відповідача в судові засідання 21.11.2011р. та 05.12.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
04.01.2011р. між Дочірнім підприємством „ДВРТ” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славянский Дом” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, що є власністю продавця, а покупець -прийняти цей товар та повністю в строк оплатити його вартість.
Найменування та кількість товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).
Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.4. договору строк передачі 72 години від моменту отримання продавцем замовлення від покупця на придбання товарів. Вид транспорту і базис передачі: автомобільний, поставка на склад покупця здійснюється продавцем, або самовивіз. Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість отриманої партії товару не пізніше 5 банківських днів. Форма оплати -безготівкова.
Відповідно до п. 4.6. договору строк дії договору може бути продовженим на один календарний рік.
На виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. позивач 29.08.2011р. передав відповідачу товар на загальну суму 13 173грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000030 від 29.08.2011р. (а.с. 19), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору.
Крім того, позивач 29.08.2011р. виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000043 від 29.08.2011р. на суму 13 173грн., який залишився частково оплаченим відповідачем.
Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 2.4. договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 6 304,48грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 45-82), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 6 868,52грн. (13 173грн. -6 304,48грн.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 45-82).
Предметом позову є вимоги про стягнення 6 868,52грн. боргу за переданий на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.08.2011р. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. товар, 160,42грн. пені, 5,72грн. інфляційних втрат та 31,05грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. передав відповідачу товар на загальну суму 13 173грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000030 від 29.08.2011р. (а.с. 19), підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору; відповідач, в порушення п. 2.4. договору, за отриманий від позивача згідно видаткової накладної товар (у строк до 06.09.2011р.) розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 6 304,48грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 45-82), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 6 868,52грн. (13 173грн. -6 304,48грн.), що підтверджується банківською випискою (а.с. 45-82).
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 868,52грн. боргу за переданий на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.08.2011р. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р., позивачем за період з 06.09.2011р. по 31.10.2011р. нарахована пеня в сумі 160,42грн.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2. договору сторін погоджено, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язується виплатити продавцеві пеню в розмірі 1 % від заборгованості суми за кожний день прострочення оплати.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 12), суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період 06.09.2011р. по 31.10.2011р. становить 163,34грн. Відтак, вимога про стягнення 160,42грн. пені підлягає задоволенню в розмірі 160,42грн., оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 06.09.2011р. по 31.10.2011р. нараховано 5,72грн. інфляційних втрат та 31,05грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене та суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. у розмірі 6 868,52грн., арифметично вірний інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 06.09.2011р. по 31.10.2011р. складає 6,87грн. інфляційних втрат та 31,61грн. 3 % річних. Враховуючи те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 5,72грн. інфляційних втрат та 31,05грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 6 868,52грн. боргу за переданий на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.08.2011р. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р. товар, 160,42грн. пені, 5,72грн. інфляційних втрат та 31,05грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянский Дом” (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 224-Б; код ЄДРПОУ 30684452) на користь Приватного підприємства „ДВРТ” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. К. Маркса, буд. 15, кв. 107; код ЄДРПОУ 34509157) 6 868 (шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень) 52 коп. боргу за переданий на підставі видаткової накладної № РН-0000030 від 29.08.2011р. згідно договору купівлі-продажу № 2 від 04.01.2011р., товар, 160 (сто шістдесят гривень) 42 коп. пені, 5 (п'ять гривень) 72 коп. інфляційних втрат, 31 (тридцять одну гривню) 05 коп. 3 % річних, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 06.12.2011р.