01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
підготовчого засідання
"22" листопада 2011 р. Справа № Б8/036-11
Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_5 (надалі за текстом «Заявник»/ «Кредитор»),
до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА «ЕДЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а),
про порушення справи про банкрутство,
від Заявника/Кредитора: не з'явився;
від Боржника - не з'явився,
до господарського суду Київської області звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_5 (Заявник / Кредитор) із заявою без/№ від 06 травня 2011 року про порушення справи про банкрутство боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА «ЕДЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (надалі за текстом «Боржник») з підстав, передбачених ст. ст. 6, 7, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. ст. 2, 4-1, 12 Господарського-процесуального кодексу України у зв'язку, як стверджує Заявник у своїх заяві, з наявністю у Боржника перед Заявником заборгованості, яка є безспірною, є не сплаченою протягом трьох місяців після настання строку сплати та яка перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року порушено провадження у справі №Б8/036-11 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 24 травня 2011 року, витребувано судом у учасників провадження документальні докази по справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим, заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Судом вжито низку заходів по встановленню майна Боржника, в тому числі направлено відповідні запити Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинського району, Рівненському обласному Бюро технічної інвентаризації, Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділу Києво-Святошинського району Київської області, Київській обласній філії Центру державного земельного кадастру, Рівненській регіональній філії державного підприємства «Центр земельного кадастру»при Держкомземі України, Головному управлінню Держкомзему у Київській області, зроблено запити до державного реєстратора про видачу витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Боржника та Заявника; ухвалою господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року у справі зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі, управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі надати суд низку документів.
16 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) надійшла заява арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство Дорошенка Ярослава Валерійовича від 16 травня 2011 року (вх. № 6504 від 16 травня 2011 року), до якої долучено копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих, інформацію про кандидатуру арбітражного керуючого, докази наявності двох освіт.
23 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) надійшла заява арбітражного керуючого Горбачу С.Ф. на участь у цій справі (вх. № 6956 від 23 травня 2011 року), до якої долучено копію ліцензії на право здійснення діяльності арбітражних керуючих.
23 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від голови ліквідаційної комісії Боржника надійшли Заперечень по справі №025/1-ОРТФ від 23 травня 2011 року (вх. № 6951 від 23 травня 2011 року).
23 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від арбітражного керуючого Сокотуну В.А. надійшла заява б/№, б/дати (вх. №6952 від 23 травня 2011 року) на участь у цій справі про банкрутство до якої долучена копія ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих.
В судове засідання 24 травня 2011 року з'явились уповноважені представники Заявника і Боржника та надали пояснення по обставинам справи. В ході судового засідання від Заявника надійшло клопотання про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Агафонову О.Ю., до якого долучено заяву арбітражного керуючого Агафонову О.Ю. про участь у справі про банкрутство з долученою копією ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих, а також в судовому засіданні на виконання вимог ухвали про порушення цієї справи надано Заявником низку документальних доказів у справі, в тому числі низка доказів на підтвердження його статусу фізичної особи-підприємця, інші докази. Боржник заперечив подальше провадження справи про його банкрутство та просив суд припинити провадження у цій справі. У розгляді справи оголошено перерву до 31 травня 2011 року, в зв'язку з неподанням в повному обсязі учасниками провадження витребуваних судом доказів.
31 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від голови ліквідаційної комісії Боржника надійшло клопотання № 027/1-ОРТФ від 30 травня 2011 року про зупинення провадження у справі (вх. №7409 від 31 травня 2011 року) в зв'язку з наявністю пов'язаної справи, яка розглядається іншим судом. Поряд цим 31 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від голови ліквідаційної комісії Боржника надійшло клопотання № 029/1-ОРТФ від 30 травня 2011 року (вх. №7410 від 31 травня 2011 року) про долучення документів, що надані на виконання вимог ували суду та в доповнення до Заперечень Боржника за №025/1-ОРТФ від 23 травня 2011 року.
31 травня 2011 року в судове засідання з'явились Заявник і Боржник, кожен з яких надали пояснення у справі, судом оголошено перерву у розгляді справи до 03 червня 2011 року.
03 червня 2011 року в судове засідання Боржник не з'явився, Заявник з'явився, розглянувши клопотання Боржника про зупинення провадження у справі, суд задовольнив зазначене клопотання до вирішення господарським судом Київської області пов'язаної з нею іншої справи № 19/33-09.
06 червня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надійшов Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Боржника (вх. №7705 від 06 червня 2011 року).
15 червня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від голови ліквідаційної комісії Боржника надійшло клопотання № 033/1-ОРТФ від 14 червня 2011 року про зупинення провадження у справі (вх. №8065 від 15 червня 2011 року), в якому Боржник просить зупинити провадження у справі до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської обрості від 20 липня 2009 року у справі № 19/033-09.
Через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від Заявника надійшла заява від 16 березня 2011 року б/№, в якій Заявник повідомляє суд про те, що відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 07 липня 2011 року відмовлено Боржнику в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Київської області від 20 липня 2009 року у справі № 19/033-09 за нововиявленими обставинами, а рішення господарського суду Київської області від 20 липня 2009 року у справі 19/033-09 залишено без змін; ухвала господарського суду Київської області від 07 липня 2011 року залишена Київським апеляційним судом Київської області без змін, в задоволенні заяви відмовлено згідно ухвали Київського Апеляційного господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року. До вказаної заяви Заявника долучено копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року у справі № 19/033-09.
16 листопада 2011 року господарський суд Київської області ухвалою від 16 листопада 2011 року поновив провадження у справі №Б8/036-11 виходячи з наявності та змісту ухвали Київського Апеляційного господарського суду Київської області від 12 вересня 2011 року у справі № 19/033-09 та долучених до неї доказів, розгляд справи призначено на 22 листопада 2011 року.
22 листопада 2011 року в судове засідання Заявник, Боржник не з'явились. Судом встановлено, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом «Закон про банкрутство») встановлено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Пунктом 8.1. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що підготовче засідання відповідно до частини 1 статті 11 Закону має бути проведено не пізніше, ніж на тридцятий день від дати прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Господарським судам слід враховувати, що продовження цього строку за ініціативою сторін чи суду Законом не передбачено, тому відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні або оголошувати перерву суди мають в межах встановленого Законом тридцятиденного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі.
Судом встановлено, що ця справа порушена 10 травня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року. Ухвалою від 03 червня 2011 року господарського суду Київської області провадження у цій справі було зупинено, а ухвалою суду у цій справі від 16 листопада 2011 року провадження у справі було поновлено. Таким чином, виходячи зі змісту норми до ч. 1 ст. 52, 50 Господарського процесуального кодексу України, 22 листопада 2011 року яке становить 30-й день від дати порушення цієї справи про банкрутство, в зв'язку з чим має бути проведене підготовче засідання у цій справі.
Провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання.
Керуючись абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п. 8.1. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, строк проведення підготовчого засідання продовженню не підлягає, в зв'язку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи. Судом встановлено, що Відзив на заяву Заявника у вигляді Заперечень (№№025/1-ОРТФ від 23 травня 2011 року, № 029/1 від 31 травня 2011 року), документи на виконання вимог суду, викладених в ухвалі про порушення цієї справи Боржник надав, Заявник надав, в проведених судових засіданнях у справі учасниками провадження надано пояснення у справі, в зв'язку з чим, суд вважає достатніми наявних матеріалів справи для прийняття рішення на даній стадії провадження у справі про банкрутство та для розгляду поданого Боржником клопотання про припинення провадження у цій справі.
Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом також «Рекомендації»), у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Водночас, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року вказано, що провадження у справах про банкрутство (надалі також за текстом «Постанова ПВСУ № 15») регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону. В п.п. 2.1. вказаних вище Рекомендацій вказано, що провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону.
Частинами 2, 3 ст. 6 Закону про банкрутство встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
У пунктах 25, 26, 27, 31-32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року вказано, що відповідно до статті 2 ГПК та частини другої статті 6 Закону господарський суд порушує справу про банкрутство за письмовою заявою кредитора чи боржника. За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності. За змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 (ст. 17 у діючий ред. від 04 листопада 2010 року) Закону України "Про виконавче провадження". Терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Строк виконання цивільних зобов'язань взагалі і грошових зокрема визначається за правилами, встановленими статтею 530 ЦК. Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.
Згідно п.п. 3 ч. 2 ст. 17 (у редакції від 04 листопада 2010 року) Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.
Поряд з цим, положеннями п.п. 4.2. Рекомендацій визначено, що за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. Виходячи з системного аналізу норм Закону у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону, якими визначено такі поняття як "неплатоспроможність", "боржник" та "кредитор". У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.
Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши у судових засіданнях, на яких були присутні обидва учасники провадження, пояснення та доводи Заявника та Боржника, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Боржник -товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА «ЕДЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7, - включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 10046351, дата видачі - 25 травня 2011 року), є суб'єктом підприємницької діяльності та є суб'єктом банкрутства.
Дослідивши заяву Заявника та долучені до неї матеріали, враховуючи зміст ухвали Київського Апеляційного господарського суду від 12 вересня 2011 року у справі № 19/033-09 (якою відмовлено Боржнику у скасуванні ухвали господарського суду Київської області від 07 липня 2011 року, якою було відмовлено Боржнику у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Київської області № 19/033-09 від 20 липня 2009 року за нововиявленими обставинами), судом встановлено, що 20 липня 2009 року господарським судом Київської області у справі № 9/033-09 було винесено рішення, відповідно до якого було вирішено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТФ «ЕДЛАНД»задовольнити повністю, стягнути з Боржника на користь Заявника: 1 801 435,60 грн. боргу; 213 211,04 грн. пені, 205 101,57 інфляційних збитків; 22 197,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 25 травня 2010 року господарським судом Київської області у справі № 19/033-09 було видано наказ на виконання судового рішення у цій справі про примусове виконання рішення, відповідно до якого наказано стягнути з Боржника на користь Заявника 1 801 435,60 грн. боргу; 213 211,04 грн. пені, 205 101,57 інфляційних збитків; 22 197,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до наказу господарського суду Київської області про примусове виконання рішення від 25 травня 2010 року у справі № 19/033-09, рішення господарського суду Київської області у справі № 9/033-09 від 20 липня 2009 року набрало законної сили 06 серпня 2009 року, а вимоги Заявника до Боржника є безспірними, факт безспірності яких підтверджено зазначеним судовим наказом у справі № 9/033-09 від 25 травня 2010 року у відповідності з вимогами п.п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 14 Постанови ПВСУ № 15, при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов'язання (абзац сьомий статті 1 Закону) - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. До складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, відповідно до рішення господарського суду Київської області у справі № 19/033-09 від 20 липня 2009 року судом встановлено, що заборгованість Боржника перед Заявником виникла на підставі дванадцяти договорів купівлі-продажу (пшениці) (а.р. 2), який за правовою природною належить до цивільно-правових правочинів. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, в зв'язку з чим, факт правової природи підстав виникнення заборгованості Боржника перед Заявником відповідно до рішення господарського суду Київської області від 20 липня 2009 року не підлягає доведенню при розгляду даної справи. Виходячи з наведеного вимоги Заявника до Боржника виникли на підставі цивільно-правової договору та ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень п.п. 14 Постанови ПВСУ № 15, до грошових вимог Заявника до Боржника підлягають включенню: 1 801 435,60 грн. боргу; 205 101,57 інфляційних збитків; 22 197,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що разом становить 2 028 852,65 грн., які є безспірними та грошовими.
Відповідно до положень п.п. 4.3. Рекомендацій, кредитори з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов'язаннями, виходячи зі змісту частини 1 статті 14 Закону, також вправі пред'явити свої вимоги до боржника у передбаченому Законом порядку. Згідно частини 2 статті 15 Закону зазначені вимоги вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у шосту чергу.
Відповідно до матеріалів справи, 08 червня 2010 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції постановою про відкриття виконавчого провадження від 08 червня 2010 року ВП №19783759 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Київської області у справі № 19/033-09 виданого 25 травня 2010 року про стягнення з Боржника на користь Заявника коштів в сумі 2 242 063,69 грн. (з урахуванням пені). З дати відкриття виконавчого провадження станом на дату подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Заявником (10 травня 2010 року), термін невиконання Боржником зобов'язань перед Заявником є більшим ніж три місяці. (відповідно до матеріалів справи, наявні відомості про те, що виконавче провадження по виконанню зазначеного судового рішення було закінчено 22 березня 2011 року згідно Постанови про закінченні виконавчого провадження ВП № 19783759 від 22 березня 2011 року). Жодних доказів погашення Боржником заборгованості Заявнику за вказаним судовим рішенням у справі № 19/033-09, в тому числі в межах виконавчого провадження суду не надано жодним з учасників провадження та не доведено.
Відповідно до абз. 4 п.п. 14 Постанови ПВСУ № 15, розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.
Станом на дату звернення Заявника до суду мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року № 2857-VI., становить на період 01 квітня 2011 - 30 вересня 2011 року - 960 гривень. (розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати становить 288 000,00 грн.). Сума безспірних, грошових вимог Заявника до Боржника станом на дату звернення Заявника до суму з заявою про порушення справи про банкрутство, є більшою 300 розмірів мінімальних заробітних плат.
Таким чином, на підставі викладеного судом встановлено, що безспірні, грошові вимоги Заявника до Боржника становлять 2 028 852,65 грн., які виникли на підставі цивільно-правового договору, ст. 625 Цивільного кодексу України, а строк невиконання Боржником зобов'язань перед Заявником є більшим ніж три календарних місяці (в тому числі з дня відкриття виконавчого провадження по виконанню сужового рішення); безспірність вимог Заявника підтверджена належними та допустимим доказами у справі (наказ від 25 травня 2010 року господарського суду Київської області про примусове виконання рішення у справі № 19/033-09).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
23 травня 2011 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшли від Боржника Заперечень по справі (вх. № 6951 від 23 травня 2011 року), в яких Боржник повідомляє суд про те, що 21 вересня 2009 року на загальних зборах учасників Боржника прийняті рішення, зокрема, про припинення товариства шляхом ліквідації. Посилаючись на норму ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України (відповідно до якої, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї; цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи), Боржник вказує, що 06 жовтня 2009 року для проведення реєстраційної дії «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи»юридична особа -Боржник подав Державному реєстратору всі необхідні документи, а публікація оголошення про рішення власників стосовно ліквідації юридичної особи зроблено реєстратором Києво-Святошинського адміністрації 12 жовтня 2009 року (доказ повідомлення надано, - витяг (копія арк.) з Бюлетеню державної реєстрації № 135 (20) 2009 рік, долучено до клопотання Боржника № 029/1 від 31 травня 2011 року). Боржник вказує на те, що протягом встановленого двомісячного терміну з вимогами до Боржника звернулися кредитори, серед яких Заявника не було. 30 квітня 2010 року складений проміжний ліквідаційний баланс; вартість активів Боржника, як вказує Боржник, складає 22,98 млн. грн.; Боржник вказує, що проміжний ліквідаційний баланс з переліком сум вимог і зобов'язаннями дебіторів був затверджений учасниками Боржника, про що повідомлені кредитори, відповідно розпочата робота по поверненню сум, заборгованих дебіторам (а.з. 3). Посилаючись на положення ст. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України Боржник вказує, що це спростовує твердження Заявника, що Боржник ухиляється від виконання свого обов'язку щодо сплати боргу, навпаки, незважаючи на відсутність заяви Заявника ліквідаційна комісія включила вимоги Заявника до ліквідаційного балансу. Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1 засідання членів ліквідаційної комісії Боржника від 30 квітня 2010 року, в ході розгляду дев'ятого питання порядку денного вирішено визначити кредиторські вимоги Заявника в сумі 1 580 991,21 грн.; суд звертає увагу на те, що 20 липня 2009 року господарським судом Київської області у справі № 9/033-09 було винесено рішення, відповідно до якого було вирішено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТФ «ЕДЛАНД»задовольнити повністю (за суму 2 242 063,69 грн.)). Таким чином, в запереченнях на підставі наведеного Боржник вказує (а.з. 3-4) на те, що порушення справи про банкрутство як такого, що не здатний задовольнити вимоги кредиторів не узгоджуються з положеннями статей 111, 112 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 31, ч.ч. 2, 3 ст. 32, ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, які презумують наявність незадоволених грошових вимог кредиторів на момент завершення ліквідаційної процедури. Погашення грошових вимог кредиторів внаслідок їх неподання в рамках ліквідаційної процедури виключає можливість затвердження судом ліквідаційного балансу боржника, як такого, що не здатний задовольнити грошові вимоги кредиторів та просить суд на підставі п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у цій справі про банкрутство. До зазначених заперечень Боржником долучено копії низки доказів, які, як встановлено судом в ході дослідження, подано з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) не засвідченими; належним чином оформлені надані копія протоколу загальних зборів Боржника від 21 вересня 2009 року, копія балансу станом на 31 березня 2011 року Боржника, інші докази надані Заявником до заперечень не є належними в зв'язку з незасвідчені тю поданих копій. Крім того, суд звертає увагу на те, що безпосередньо Заперечень Боржника не містять жодних пояснень з приводу того на підтвердження яких фактів та обставин надано частину доказів.
31 травня 2011 року Боржником подано клопотання № 029/1 від 31 травня 2011 року, відповідно до якого Боржник долучає копії низки документів на виконання вимог ухвали суду. Дослідивши подані документи, судом встановлено, що засвідченими з дотриманням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) подано лише частину доказів, в тому числі копії: зворотного аркукушу статуту Боржника, свідоцтва про державну реєстрацію Боржника, копію опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 06 жовтня 2009 року, протоколу загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2009 року, балансу Боржника станом на 31 березня 2011 року, копію протоколу № 1 засідання членів ліквідаційної комісії Боржника від 30 квітня 2010 року, висновку про вартість майна від 28 квітня 2011 року (розташованого за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Г. Костюк, 33), звіту про оцінку майна -комплексу розміщеного за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Г. Костюк, 33; висновку про вартість земельної ділянки за вказаною адресою від 28 квітня 2011 року б/№; експертного висновку про вартість нерухомого майна (за тією ж адресою) від 30 квітня 2011 року; розшифровки окремих рядків балансу без жодного посилання на те, на підтвердження яких саме фактів або обставин надано Боржником вказані докази; оборотно-сальдову відомість на рахунку 15.2. (належним чисном засвідчено останній аркуш), витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17787266, акти податкових перевірок, низку інших доказів, стосовно яких також Боржником не надано жодних зазначень про те, на підтвердження яких фактів та обставин, вони надані, яка значення мають до справи. Крім того, як встановлено, Боржником надано витяг з Бюлетеню державної реєстрації від 12 жовтня 2009 року на 2-х аркушах, дослідивши які судом встановлено, що вони подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - надані не засвідченими, в зв'язку чим не є допустимим доказом у справі, проте суд бере його до уваги. Також суд вертає увагу на те, що всі документи, що підтверджують результати проведеної оцінки нерухомого майна за адресою: Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Г. Костюк, 33, надані суду без жодних доказів наявності права на проведення оцінки майна відповідними оцінювачами.
Детально дослідивши заяву Заявника про порушення цієї справи, доводи Боржника викладені в наданих Заперечень та долучених документах, розглянувши клопотання Боржника про припинення провадження у цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом також «Рекомендації»), у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Водночас, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року вказано, що провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону. В п.п. 2.1. вказаних вище Рекомендацій вказано, що провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону.
Виходячи з викладеного, питання припинення провадження у справі про банкрутство регулюється нормою спеціального відносно процедур банкрутства нормативно-правового акту -ст. 40 Закону про банкрутство, в той час положення на яке посилається Боржник як на підставу припинення провадження -п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не має універсального характеру стосовно підстав припинення провадження у справі про банкрутство.
В преамбулі до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржнка або визнання його банкрутом»встановлено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови ПВСУ № 15, Закон (Закон про банкрутство) містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Частиною 3 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Виходячи з наведеного, порядок припинення господарської діяльності через процедуру ліквідації регулюється нормами Цивільного кодексу та нормами Господарського кодексу України. Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не поширює свою дію на процедуру ліквідації підприємства (позасудова), а застосовується у випадках, встановлених законодавством. Порядок ліквідації підприємства врегульовано нормами ст. ст. 105, 110-112 Цивільного кодексу України, 59-61 Господарського кодексу України, нормами Закону України «Про господарські товариства»(що діяли станом на дату прийняття рішення власником Боржника про ліквідацію). Так ч.ч. 1, 2, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про господарські товариства»(в ред. від 31 жовтня 2008 року, що діяла на дату прийняття рішення про ліквідацію Боржника), з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього, забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів.
Судом встановлено, що рішення про ліквідацію Боржника відповідно до Протоколу загальних борів учасників Боржника від 21 вересня 2009 року було прийнято 21 вересня 2009 року, в той час як публікація на яку посилається Боржник як на підставу заявлення кредиторами вимог до Боржника, було опубліковано12 жовтня 2009 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про надання роз'яснення щодо порядку ліквідації підприємства" № 3732 від 04 квітня 2011 року, порядок ліквідації суб'єкта господарювання визначений статтею 60 ГКУ, статтею 111 Цивільного кодексу України, а також розділом IV "Державна реєстрація припинення юридичної особи" Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про реєстрацію). Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідкомісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, розміщує в друкованих засобах масової інформації в порядку та на умовах, визначених у статті 22 Закону про реєстрацію, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені ГКУ чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідкомісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання (частина четверта статті 60 ГКУ).
Дослідивши матеріали справи, зокрема заперечення Боржника, суд звертає увагу на таке. Боржник посилаючись саме на порядок передбачений ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України вказує, що ним дотримано передбачену останньою процедуру та комісією вжито всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, письмово повідомляв їх про припинення юридичної особи, 12 жовтня 2009 року реєстратором здійснено публікацію про рішення власників стосовно ліквідації Боржника (а.з. 2) на підтвердження факту подачі об'яви Боржником надано, як встановлено судом 31 травня 2011 року витяг на 2-арк з Бюлетеню державної реєстрації № 135 (20) за 2009 рік, аркуші 104, 105, 2-3, 292, 1, які, як встановлено судом, не є належними доказами у справі в зв'язку з тим, що вони надані суду не засвідченими, достовірність яких не підтверджено Боржником. Суд беручи до уваги наданий доказ встановив, що за змістом та суб'єктом об'ява («4203. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова-роздрібна торгова фірма «ЕДЛАНД», 23595332, 08132, Київська обл., Києво-Святошиснький район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7; ліквідація; 06.10.2009; відомості відсутні; 12.12.2009; Рубан Микола Іванович, НОМЕР_2.»») не відповідає вимогам встановленим ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, - публікація здійснена державним реєстратором, на відміну від вимог закону, які передбачають подачі вказаної публікації комісією з припинення юридичної особи та не містить інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Жодних доказів вжиття комісією усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмового повідомлення їх про припинення юридичної особи, в тому числі Заявника, - суду не надано та не доведено.
Відповідно до п.п. 7 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»(в ред. від 21 серпня 2010 року), повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи повинно містити відомості про: найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) юридичної особи; місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи; дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
Вищезазначена публікація подана із порушенням вимог п.п. 7 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», в редакції, чинній на дату подачі вказаного оголошення та не містить інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; та інших.
Частинами 1-3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
На підставі наявних матеріалів справи встановлено, що голова ліквідаційної комісії Рубан Микола Іванович до призначення головою ліквідаційної комісії був керівником Боржника, що підтверджено Протоколом загальних зборів Боржника від 21 вересня 2009 року, довідкою № 15879/04 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України від 08 грудня 2004 року. В той час, судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 20 липня 2009 року у справі № 19/933-09 судом було встановлено факт укладення між Боржником та Заявником дванадцяти договорів купівлі-продажу, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі ст. 8, обов'язково повинні бути відображені у бухгалтерському обліку Боржника у якості кредиторської заборгованості, а відповідно, як кредитора Боржник повинен був повідомити Заявника про прийняте рішення про ліквідацію, жодних належних та допустимих доказів чого не надано суду.
Таким чином, на підстав викладеного суд дійшов висновку про те, що Боржником не доведено суду факту повідомлення Заявника про рішення власника про припинення підприємницької діяльності Боржника шляхом ліквідації; Боржником в порушення вимог чинного законодавства не було опубліковано у встановлено порядку інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до Боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України, вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
В свою чергу, розглядаючи клопотання Боржника на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідно до преамбули Закону про банкрутство, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, порядок припинення провадження у справі про банкрутство врегульовано спеціальною нормою з питань банкрутства - статтею 40 Закону про банкрутство, в той час положення на яке посилається Боржник як на підставу припинення провадження -п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не має універсального характеру стосовно підстав припинення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 закону про банкрутство, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; 2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджено мирову угоду; 6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону; 7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
Клопотання Боржника не містить доказів наявності жодної з обставин, виключний перелік яких визначено у якості підстав припинення провадження у справі про банкрутство у ст.. 40 Закону про банкрутство, на підставі чого суд відмовляє в задоволенні клопотання Боржника про припинення провадження у цій справі про банкрутство.
Суд дійшов висновку про те, що посилання Боржника на норми ч. 5 ст. 31, ч.ч. 2, 3 ст. 32, ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство у Заперечень є помилковим з наступних причин.
По-перше, порядок заявлення, розгляду вимог кредиторів боржника, правових наслідків прострочення кредитором подачі вимог до боржника в порядку припинення господарської діяльності шляхом ліквідації -в ході позасудової процедури врегульовано безпосередньо вищевикладеними нормами ст. ст. 105, 110-112 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59-61 Господарського кодексу України, нормами, що діяли у відповідний період часу Закону України «Про господарські товариства», який істотно відрізняється від судового порядку відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом. Зокрема, Боржник вважає, що Заявник прострочив подання заяви з вимогами кредиторськими вимогами до Боржника, в зв'язку з чим, посилаючись на ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство, помилково вважає, що вимоги заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання не розглядаються і вважаються погашеними. Проте, зважаючи на те, що відповідно до обставин справи, по-перше, Боржник ліквідувався в позасудовій процедурі, повинен керуватись нормою ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу (Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно), однак судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів справи Боржником у встановленому порядку не було встановлено строку для пред'явлення кредиторами вимог до Боржника та не доведено суду виконання ліквідаційною комісією вимог абз. 2 ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України. Аналогічним чином є помилковими посилання Боржника на норми ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону про банкрутство, які є спеціальною нормою регулювання відносин в судових процедурах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, де особа ліквідатора не передбачена нормами чинного законодавства в позасудових процедурах ліквідації підприємства, як і низка інших особливостей, в тому числі винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи, тощо, натомість в межах позасудових процедур ліквідації підприємства аналогічні питання регулюються спеціальними нормами порядку ліквідації підприємства -п.п. 3-5 ст. 111 Цивільного кодексу України. Аналогічним чином помилковими є посилання боржника і на норму ч. 3 ст. 51 Закону про банкруство, яка визначає особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно якої кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Дана норма є спеціальною, що застосовується виключно в судових процедурах банкрутства боржника, де в своєю чергу згідно з ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що Боржником процедура ліквідації проводиться з порушенням вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, де ліквідаційною комісією Боржника у встановленому законодавством порядку не було опубліковано інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до Боржника; не доведено суду факту повідомлення Заявника та інших кредиторів про рішення власника про припинення підприємницької діяльності Боржника шляхом ліквідації. Посилання Боржника на положення норм ч. 5 ст. 31, ч.ч. 2, 3 ст. 32, ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутства є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи; при вирішенні питання про припинення провадження у справі про банкрутство суд зобов'язаний керуватись спеціальним порядком припинення провадження у справі про банкрутства, передбаченого ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство, дослідивши які, судом встановлено відсутність законних підстав для припинення провадження у цій справі про банкрутство та відмовляє Боржнику у задоволенні клопотання про припинення провадження у цій справі № 925/1-ОРТФ від 23 травня 2011 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Рекомендацій, Кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Судом встановлено, що Боржник відповідає вимогам встановленим Законом про банкрутство при вирішенні питання про порушення цієї справи.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство, звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є правом кредитора, боржника, яке відповідно до Закону про банкрутство не ставиться у залежність від перебування чи не перебування підприємства-боржника на будь-якій стадії позасудового припинення господарської діяльності підприємства шляхом ліквідації. Тому Заявник має право на задоволення своїх вимог в судовому порядку.
Крім того, Боржник вказує на наявність у нього майна достатнього для задоволення всіх кредиторів Боржника, зокрема відповідно до Заперечень, вартістю 22,98 млн. грн.
Досліджуючи вказаний довід, судом встановлено наступне.
Як зазначено, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміна "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.
Поряд з цим, положеннями п.п. 4.2., Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року визначено, що за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. Виходячи з системного аналізу норм Закону у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону, якими визначено такі поняття як "неплатоспроможність", "боржник" та "кредитор". У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.
Таким чином, на підставі ст. 1 Закону про банкрутство, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 4.2., Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, суд дійшов висновку про те, що Заявник / Кредитор має право належне йому на задоволення його кредиторських вимог через процедуру відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом в порядку Закону про банкрутство незалежно від того, що Боржник має / володіє за даними балансової звітності майновими активами, достатніми, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів, чи не володіє.
Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п.п 3.3. - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що Боржник має наступні ознаки неплатоспроможності визначені вказаними методичними рекомендаціями: наявність доведених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, що підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.
Крім того, Боржник зауважує на те у своїх Заперечень, що відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів. Судом встановлено, що Заявником надано суду разом з заявою про порушення цієї справи належним доказ - виконавчий документ на виконання зазначеної вимоги, що у встановленому законом порядку підтверджує безспірність його вимог.
Таким чином, вимоги Заявника є безспірними, грошовими, не сплаченими понад 3 місяці підраховані у встановлено порядку, у розмірі, що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітних плат.
На підставі вищенаведеного, за таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності Боржника та підстави для подальшого провадження у справі з подальшим переходом до слідуючих судових стадій з метою сприяння відновлення платоспроможності Боржника.
Таким чином, суд визнає безспірні вимоги Заявника в сумі 2 028 852,65 грн., які не були задоволені Боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Зазначені фактичні обставини вказують на нездатність Боржника своєчасно задовольнити вимоги кредиторів, дають підстави для застосування відносно Боржника відповідних заходів та процедур, пов'язаних з відновленням платоспроможності в порядку, встановленому чинним законодавством.
Розглядаючи питання про запровадження процедури розпорядження майна Боржника, судом встановлено, що до господарського суду надійшли заяви щодо призначення розпорядником майна Боржника.
Так, 16 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) надійшла заява арбітражного керуючого про участь у справі про банкрутство Дорошенка Ярослава Валерійовича від 16 травня 2011 року (вх. № 6504 від 16 травня 2011 року), до якої долучено копію ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих, інформацію про кандидатуру арбітражного керуючого, докази наявності двох освіт.
23 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) надійшла заява арбітражного керуючого Горбачу С.Ф. на участь у цій справі (вх. № 6956 від 23 травня 2011 року), до якої долучено копію ліцензії на право здійснення діяльності арбітражних керуючих.
23 травня 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області (канцелярію) від арбітражного керуючого Сокотуну В.А. надійшла заява б/№, б/дати (вх. №6952 від 23 травня 2011 року) на участь у цій справі про банкрутство до якої долучена копія ліцензії на право провадження діяльності арбітражних керуючих.
В судовому засіданні 24 травня 2011 року від Заявника надійшло клопотання про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Агафонову О.Ю., до якого долучено заяву арбітражного керуючого Агафонову О.Ю. про участь у справі про банкрутство з долученою копією ліцензії на право провадження діяльності арбітрах керуючих.
Дослідивши всі перелічені документи стосовно кандидатур арбітражних керуючих суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.
Положеннями ч. 1-3 ст. 31 Закону про банкрутство передбачено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
Частиною 3 ст. 13 зазначеного Закону вказано, що якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що Заявник скористався своїм правом заявив клопотання про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Агафонову О.Ю.
Досліджуючи подані документи суд дійшов наступних висновків. 16 травня 2011 року від арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича надійшла заява, до якої долучена ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_4 видана 13 квітня 2007 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, в якій він просить призначити його розпорядником майна Боржника у цій справі, та повідомляє суд про те, що за час провадження діяльності арбітражного керуючого порушень термінів визначених ухвалами господарських судів, і порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має, управління Боржником раніше не здійснював; не є зацікавленою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». До заяви арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича додано засвідчені копії: ліцензії державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_4, видану 13 квітня 2007 року та додано копію двох дипломів про отримання повної вищої освіти: НОМЕР_5 (про здобуття кваліфікації економіста) та НОМЕР_6. Крім того Дорошенка Ярослава Валерійовича додано Інформацію про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого від 16 травня 2011 року, в якій Дорошенка Ярослава Валерійовича просить суд, при розгляді кандидатури врахувати те, що перша ліцензія арбітражного керуючого була ним отримана у 2004 році, протягом всієї діяльності, в основному він працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор, має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах, призначався також керуючим санацією на державному підприємстві, неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень у нього не було виявлено; на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база, має права категорії «Б».
23 травня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла заява арбітражного керуючого Сокотуна В.А. на участь у справі про банкрутство в якій він повідомляє суд про те, що згоден на призначення розпорядником майна Боржника у цій справі, займається діяльністю арбітражного керуючого з 2001 року, має досвід виконання обов'язків арбітражного керуючого на підприємствах приватної та державної форми власності; порушень законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого та порушень термінів подання інформації, передбаченої Законом про банкрутство, до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків, визначених ухвалами господарських судів не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління Боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів. До заяви долучено копію ліцензії державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_7 від 27 квітня 2007 року; судом встановлено, що до заяви арбітражного керуючого Сокотуна В.А. не додано жодних документів, що свідчать про його освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки; жодних доказів наявності досвіду роботи арбітражного керуючого з 2001 року не надано.
23 травня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла заява арбітражного керуючого Горбача С.Ф. на участь у цій справі про банкрутство в якій він повідомляє суд про те, що згоден на призначення розпорядником майна Боржника у цій справі, діяльністю арбітражного керуючого займається з 01 березня 2001 року, має досвід виконання обов'язків арбітражного керуючого на підприємствах приватної та державної форми власності; порушень законодавства та ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого та порушень термінів подання інформації, передбаченої Законом про банкрутство, до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків, визначених ухвалами господарських судів не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління Боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів. До заяви долучено копію ліцензії державного департаменту з питань банкрутства АДРЕСА_6 від 12 січня 2007 року; судом встановлено, що до заяви арбітражного керуючого Горбача С.Ф. не додано жодних документів, що свідчать про його освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки; жодних доказів наявності досвіду роботи арбітражного керуючого з 01 березня 2001 року не надано.
Крім того, відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складється зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії (згідно п. 1.1. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003). Дослідивши копію поданої ліцензії арбітражного керуючого Горбача С.Ф. встановлено, що вона не містить назви посади, ініціалів та прізвища особи, що підписала копію, дати засвідчення копії. Підпис арбітражного керуючого не засвідчений печаткою.
Ініціюючим кредитором подано клопотання про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. разом з якою подано заяву арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. про участь у цій справі про банкрутство, в якій останній повідомляє суд про те, що згоден на призначення розпорядником майна Боржника у цій справі, протягом трудової діяльності обіймав посади: суб'єкта підприємницької діяльності з 24 квітня 2006 року, начальника відділу юридичного супроводження відновлення платоспроможності боржника, заступника директора, директора, заступника начальника, заступника генерального директора на відповідних підприємствах; за час провадження діяльності арбітражного керуючого термінів подання інформації, передбаченої Законом про банкрутство, до державного органу з питань банкрутства, а також порушення строків, визначених ухвалами арбітражних судів, та порушень законодавства та ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого не допускав; судимості за вчинення корисливих злочинів та заборони суду займатися діяльністю арбітражного керуючого не має; управління Боржником раніше не здійснював; не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство. До заяви долучено копію ліцензії державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_8 від 21 травня 2010 року року; судом встановлено, що до заяви арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. не додано жодних документів, що свідчать про його освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки. Крім того, судом встановлено, що подана копія ліцензії на провадження діяльності арбітражного керуючого не відповідає вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня2003 р. № 55, не є засвідченою копією документа, в зв'язку з чим, не є належним доказом у справі, наявність ліцензії арбітражного керуючого не підтверджено належними доказами, в зв'язку з чим, не підтверджено відповідність кандидатури вимогам ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство та Агафонова О.Ю. не може бути призначений розпорядником майна Боржника, а клопотання Заявника про прищзначення Агафонова О.Ю. розпорядником майна Боржника не підлягає задоволенню.
Представлених матеріалів достатньо для введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна Боржника.
Суд на підставі вище перелічених матеріалів справи з'ясував, що арбітражні керуючі Дорошенка Ярослава Валерійовича, Сокотун В.А., Горбач С.Ф. відповідають вимогам ст. 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, від них надійшли необхідні документи, що підтверджують відповідність вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а Дорошенка Ярослава Валерійовича, - надані докази відповідності вимогам ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство в частині наявності унього фахової освіти та другої освіти.
В зв'язку з наявністю конкуренції кандидатур арбітражних керуючих на призначення розпорядником майна Бордника, суд керуюється вимогами п.п. 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», якою передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд на підставі вище перелічених матеріалів справи з'ясував, що арбітражні керуючі Горбач С.Ф. та Дорошенка Ярослава Валерійовича, Сокотун В.А. мають умовно однаковий підтверджений належними доказами, наданими арбітражними керуючими досвід розпорядника майна, зокрема, Горбачу С.Ф. ліцензія на право займатися діяльністю арбітражного керуючого надана 12 січня 2007 року, Дорошенка Ярослава Валерійовича - 14 квітня 2007 року, Сокотуну В.А. -27 квітня 2007 року, жодних інших доказів на підтвердження наявності досвіду роботи у даній сфері жодним з них не надано, в тому числі на підтвердження посилань арбітражних керуючих на попередній досвід роботи (на підставі попередніх ліцензій жодними доказами не підтверджено жодним з кандидатур).
Проте, судом встановлено, що до заяв про призначення розпорядником майна Боржника арбітражних керуючих Горбача С.Ф., Сокотуна В.А. не додано жодних документів, що свідчать про їх освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у них організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у цій справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки. Суд звертає увагу на те, що строк ліцензії Горбача С.Ф. завершується 11 січня 2012 року. В свою чергу Дорошенка Ярослава Валерійовича надано належні докази наявності у нього двох освіт дипломів про отримання повної вищої освіти: НОМЕР_5 (про здобуття кваліфікації економіста) та НОМЕР_6, одна з яких економічна, чим підтверджує свою відповідність вимогам ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство. Крім того, Дорошенка Ярослава Валерійовича додано Інформацію про запропоновану кандидатуру арбітражного керуючого, в якій Дорошенка Ярослава Валерійовича просить суд, при розгляді кандидатури врахувати те, що перша ліцензія арбітражного керуючого була ним отримана у 2004 році, протягом всієї діяльності, в основному він працював з підприємствами приватного сектору економіки, та призначався як розпорядник майна та ліквідатор, має досвід роботи з підприємствами частка держави в яких становить 25 та більше відсотків, а також на сільськогосподарських підприємствах, призначався також керуючим санацією на державному підприємстві, неодноразово проходив планові перевірки дотримання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов провадження господарської діяльності, та жодного разу порушень у нього не було виявлено; на час складання заяви його завантаженість дає змогу виконувати функції арбітражного керуючого, в його розпорядженні є необхідна для повноцінного функціонування матеріально-технічна база, має права категорії «Б». Суд бере до уваги перевагу кандидатури Дорошенка Ярослава Валерійовича щодо підтвердженості належними доказами наявності двох освіт, одна з яких є фаховою, враховує дані про завантаженість, посилання на наявність необхідної для повноцінного функціонування матеріально-технічної бази. На підставі вищевикладеного, суд дослідивши матеріали справи встановив, що виходячи з наявних матеріалів справи кандидатура арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича має переваги, в тому числі наявність належним чином підтверджених двох освіт - на підтвердження відповідності вимог ч. 3 ст. 13 Закону про банкрутство, одна з яких фахова -економічна, наявність матеріально-технічних можливостей, достатнього досвіду роботи розпорядником майна в аналогічних справах, які засвідчують здатність належним чином виконувати передбачені Законом про банкрутство обов'язки розпорядника майна, суд дійшов висновку про доцільність призначення кандидатуру арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава ВалерійовичаВ розпорядником майна Боржника.
Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за результатами розгляду заяви Кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.
Керуючись ст. ст. 1, 3-1, 5, 6, 11, 12, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, ст. ст. 105, 100-112 Цивільного кодексу України, ст. 59-60 Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд -
1. Визнати безспірні грошові вимоги Заявника / Кредитора -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_5, в сумі 2 028 852,65 грн. (два мільйони двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 65 коп.).
2. Зобов'язати Кредитора -фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, за свій рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України» чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр»оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази. Примірник газети після публікації подати до господарському суду.
Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна (його прізвище, ім'я і по-батькові, його адресу, засоби зв'язку).
3. Відмовити Боржнику в задоволенні клопотання про припинення провадження у цій справі про банкрутство, викладене у Заперечень № 025/1-ОРТФ від 23 травня 2011 року;
4. Відмовити Заявнику в задоволенні клопотання б/3 від 24 травня 2011 року про призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Агафонова О.Ю. (ліцензія на право провадження діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_8);
5. Відмовити в задоволенні заяв про призначення розпорядником майна Боржника: - заяви Агафонова О.Ю. від 24 травня 2011 року б/№; - заяви арбітражного керуючого Горбача С.Ф. № 37 від 20 травня 2011 року; - заяви арбітражного керуючого Сокотуна В.А. б/№, б/дати (вх. № 6952 від 23 травня 2011 року).
6. Ввести процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА «ЕДЛАНД», ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 та призначити арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (ідентифікаційний номер фізичної особи -платника податків НОМЕР_3, місце проживання фізичної особи -підприємця: АДРЕСА_1; ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_4, видана 13 квітня 2007 року) розпорядником майна Боржника;
7. Розпоряднику майна Дорошенка Ярослава Валерійовича разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв;
До 31 січня 2012 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; виконати інші дії передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; вжити заходів щодо виконання розпорядником майна передбачених Законом його обов'язків; провести аналіз фінансового стану боржника, з'ясувати позиції власника майна боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, а також документи, що їх підтверджують; звіт і аналіз фінансово-економічного положення Боржника надати суду; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обґрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів.
До 29 лютого 2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 01 березня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;
8. Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 17 лютого 2012 року на 11 год. 20 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).
Призначити на 22 травня 2012 року на 10 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201) засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.
9. Визнати обов'язковою участь в засіданнях представників кредиторів, в тому числі тих, щодо вимог яких боржником будуть заявлені заперечення, а також боржника та розпорядника майна.
10. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
11. Ухвалу надіслати: Міністерству юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кб. 2), Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (08152, Київська область м. Вишневе, вул. Л.Українки, 86), державному реєстратору Києво-Святошинскої районної державної реєстрації (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126),
Копію ухвали надіслати:
Кредитору (АДРЕСА_5), Боржнику (на дві адреси: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7; 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а); розпоряднику майна Боржника (АДРЕСА_1; 01033, м. Київ-33, а/с113), Державній податковій інспекції Києво-Святошинського района (08132, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34); Управлінню Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі (08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50), Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 12 а, к. 10); арбітражному керуючому Сокотуну В.А. (АДРЕСА_2), арбітражному керуючому Горбачу С.Ф. (АДРЕСА_3), Агафонову О.Ю. (АДРЕСА_4).
Суддя П.Ф.Скутельник