01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" листопада 2011 р. Справа № 2/004-11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет», Київська область, м. Бровари,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», Київська область, м. Бровари,
про стягнення 620 925,00 грн.
Суддя О.В. Конюх;
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність від 13.10.2011р. б/н;
Букрєєв О.Ю., директор, наказ від 08.07.2011р. № 5-К;
від відповідача: ОСОБА_2., представник, довіреність від 21.11.2011р. № б/н
ОСОБА_3, уповноважений, довіреність від 11.07.2011р. б/н;
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет», Київська область, м. Бровари, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 31.10.2011р. № б/н до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», Київська область, м. Бровари, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 170 000,00 грн. за договором № 02-05/11 безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 27.04.2011р., пеню в сумі 448 800,00 грн., 3 % річних в сумі 2 125,00 грн. а також покласти на відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не повернув позивачу позику у встановлений договором № 02-05/11 безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 17.04.2011р. строк, в результаті чого основний борг відповідача складає 170 000,00 грн. Також позивач стверджує, що за порушення строку повернення грошових коштів з відповідача належить до стягнення пеня у розмірі 2% за кожен день прострочення виконання зобов'язання в загальній сумі 448 800,00 грн. та 3 % річних в сумі 2 125,00 грн.
В судовому засіданні 23.11.2011р. позивач подав витребувані судом документи та надав заяву про обґрунтування позовних вимог від 22.11.2011р. У заяві позивач твердив, що сторони договору правомірно застосували розмір пені 2% за кожен день прострочення, оскільки ст.ст. 6, 627 ЦК України передбачають право сторін врегулювати свої відносини на власний розсуд, а Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства та має вищу юридичну силу.
В судовому засіданні 23.11.2011р. відповідач подав витребувані судом документи а також заяву від 22.11.2011р. про визнання позову в повному обсязі.
В судовому засіданні 23.11.2011р. оголошувалась перерва до 30.11.2011р. до 14 год. 10 хв., у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представники були повідомлені особисто під підпис.
Позивач в судове засідання 30.11.2011р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 30.11.2011р. з'явився, подав витребувані судом документи, позов визнав в повному обсязі.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет», Київська область, м. Бровари, (далі -ТОВ «Механічний завод «Сонет») до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця», Київська область, м. Бровари, (далі ТОВ «ПІГ «Столиця»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між ними 27.04.2011р. договір безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі № 02-05/11, відповідно до умов якого ТОВ «Механічний завод «Сонет»(позикодавець) передає у власність ТОВ «ПІГ«Столиця»(позичальник) грошові кошти в якості фінансової допомоги на зворотній основі для поповнення обігових коштів позичальника у розмірі 170 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк. Згідно умов договору:
- позика надається позичальнику на безпроцентній основі (п. 1.2 договору).
- розмір позики становить 170 000,00 грн. (п. 2.1 договору).
- позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 3.2 договору).
- строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 3 (три) роки. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в повному розмірі, вказаному в п. 2.1 цього договору, в строк до 28.04.2014р. (п. 4.1 договору).
- позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).
- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові, строк договору закінчується після повного виконання позичальником своїх зобов'язань (п.п. 6.1 та 6.2 договору).
- зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою (п. 6.4 договору).
Крім того, між позивачем та відповідачем 25.05.2011р. було укладено додаткову угоду до договору № 02-05/11 безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 27.04.2011р., якою сторони погодили наступні зміни та доповнення:
- строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і діє до 01.06.2011р. (змінено п. 4.1. договору).
- за прострочення повернення позики позичальнику нараховується пеня у розмірі 2 % від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення позики (договір доповнено п. 6.8.).
Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором позики. За визначенням частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини другої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Сторонами дотримано вимоги закону щодо письмової форми вказаного договору, передбачені пунктом 1 частини 1 ст. 208 та частиною 1 статті 1047 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій платіжного доручення № 15 від 28.04.2011р. (з відміткою про проведення банком платежу) та банківської виписки по розрахунковому рахунку відповідача № 26004327345 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», та не заперечується відповідачем, позивач виконав свої зобов'язання за договором та перерахував кошти відповідачу в повному обсязі в сумі 170000,00 грн.
Відповідач в строк до 01.06.2011р., встановлений додатковою угодою від 25.05.2011р. суму позики 170 000,00 грн. не повернув, що підтверджується позивачем і не заперечується відповідачем.
Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 від 05.09.2011р., якою вимагав погасити заборгованість за договором безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 170000,00 грн. та сплатити пеню та 3% річних, передбачені договором, на яку отримав відповідь, в якій відповідач визнав заборгованість та повідомив про неможливість повернути запозичені кошти.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів повернення фінансової допомоги відповідно до умов договору суду не надав, доводи позивача не спростував.
За таких обставин судом встановлено порушення зобов'язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі та додаткової угоди до нього з боку позичальника -ТОВ «ПІГ «Столиця», щодо своєчасного повернення наданої позивачем позики. Кількість днів прострочення на день подання позову складає 152 дні (з 02.06.2011р. по 31.10.2011р.). За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі -170 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з пункту 6.8 Договору (передбаченого додатковою угодою від 25.05.2011р.), сторони погодили оплату пені в розмірі 2% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення позики. У відповідності до зазначеного положення договору позивачем заявлено до стягнення суму пені 448 800,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 448 800,00 грн. позивач посилається на ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо правомірності застосування договірної пені у розмірі 2 % від загальної суми заборгованості за договором за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Проте, дане твердження позивача помилкове і не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)
Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% (0,0212% на день). Отже враховуючи:
- наявність у відповідача боргового зобов'язання перед позивачем;
- строк та порядок повернення позики, встановлені розділом 4 договору з врахуванням змін, внесених додатковою угодою;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену пунктом 6.8. договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
- розмір облікової ставки НБУ 7,75 % визначений Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377;
вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 448 800,00 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 170000,00 грн.Ч2Ч0,0212%Ч152дні =10956,16 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 2 125,00 грн. зазначена вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно до частини 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Отже враховуючи:
- наявність у відповідача боргового зобов'язання перед позивачем;
- строк та порядок повернення позики, встановлені розділом 4 договору, з врахуванням змін, внесених додатковою угодою;
- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України,
вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 170000,00грн.Ч3%Ч152дні =2123,84 грн.
365
За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, пені, 3 % річних, надані позивачем, суд частково задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет», приймає рішення про стягнення з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця»заборгованості в сумі 170 000,00 грн., пені в сумі 10956,16 грн., 3 % річних в сумі 2123,84 грн. та відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 6, 11, п.1 частини 1 ст. 208, ст.ст. 525, 526, частиною 2 ст. 546, ст.ст. 547, 610, п. 1 ст. 612, п.2 ст. 614,ст.ст. 625, 629, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, статтями 173, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та статтями 4, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет» до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна група «Столиця» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57, код ЄДРПОУ 33231152, р/р 26001000023401 в ЗАТ «Вест файненс енд кредит банк», МФО 380441, або з будь-якого іншого рахунку, належного боржнику)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Сонет» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 57, код ЄДРПОУ 37495378)
основний борг в сумі 170 000,00 грн. (сто сімдесят тисяч гривень нуль копійок),
10 956,16 грн. (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень шістнадцять копійок) пені,
три проценти річних в сумі 2 123,84 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні вісімдесят чотири копійки),
1830,80 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять гривень вісімдесят копійок) державного мита та 69,59 грн. (шістдесят дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його проголошення, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя О.В. Конюх