2 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.
суддів:
Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського національного Фонду Взаєморозуміння та примирення про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції залишена без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
Оскільки рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, воно не може бути предметом касаційного розгляду, а тому у розгляді касаційної скарги в частині оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року слід відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ухвала Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року постановлена з додержанням судом норм процесуального права і доводи скарги її висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року проведено з порушенням норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 324, 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Відмовити у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2004 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року відхилити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
М.П. Пшонка Ю.В. Прокопчук