ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 64/30102.12.11
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
до Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»
про відшкодування шкоди 3285,00 грн.,
Суддя Зеленіна Н.І.,
при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., дов. № 271 від 06.07.2011 року,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
17.10.2011 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»(далі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 3285,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована ЗАТ «Міська страхова компанія»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3047421, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Фольксваген», що є об'єктом страхування за договором № 250593939 від 18.12.2009 року, укладеним між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»і ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна». В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 3285,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року порушено провадження у справі № 64/301, розгляд справи призначено на 04.11.2011 року та явку сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 04.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.12.2011 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін.
У судовому засіданні 02.12.2011 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.
У судове засідання 02.12.2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні 02.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
18.12.2009 року між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(за договором - Страховик) і ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» (за договором -Страхувальник) укладено Генеральний договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № 250593939, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну третіх осіб (п. 2.1. договору).
Згідно довідки Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, 06.04.2011 року в м. Києві, на бульварі Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 13.1. Правил дорожнього руху України та якого постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.04.2011 року визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
14.04.2011 року до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулось ПрАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Рахунку-фактури № 3, складеного ТОВ «МАЙСТЕРАВТО» від 12.04.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, становить -4485,00 грн.
ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі Страхового акту № 57457 від 15.04.2011 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 3285,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3743 від 04.05.2011 року.
Відшкодування було зменшено на суму франшизи в розмірі 1200,00 грн., що передбачено договором страхування.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, належить ОСОБА_4.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. та інших осіб, які на законних підставах керують транспортним засобом, в тому числі і ОСОБА_2, в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ЗАТ «Міська страхова компанія»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/3047421).
Вина водія який керував автомобілем ""Мітсубісі", державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.04.2011 року.
Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином ЗАТ «Міська страхова компанія» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Фольксваген", державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/3047421), а до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Генеральним договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків від 18.12.2009 року № 250593939, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_2, та ЗАТ «Міська страхова компанія»(поліс № ВЕ/3047421) сума франшизи складає 510,00 грн.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2775,00 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) суму збитків в розмірі 2775,00 грн.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Міська страхова компанія»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.І. Зеленіна