ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/44114.11.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 20 724, 48 грн., за участю представників позивача -не з'явився, відповідача -ОСОБА_2., довіреність № 2-84 від 30.06.2011р., ОСОБА_1, довіреність № 2-09 від 16.12.2010р.,
У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 20 724, 48 грн. заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 244-Л від 30.07.2008р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2011р.
У судовому засіданні 14.11.2011 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову та застосувати до спірних правовідносин положення щодо наслідків спливу строку позовної давності.
Представник позивача в судове засідання 14.11.2011 року не з'явився, проте 07.11.2011 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.
Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Провіант" (продавець) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було договір № 244-Л, за умовами якого продавець, який є власником товару, зобов'язався передати у власність (повне господарське володіння) покупцеві майно (товар), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму на умовах цього договору.
Згідно п. 7.1. договору покупець оплачує продавцеві аванс у розмірі 50 % вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 днів після отримання продукції, що вказана в додатку № 1.
Позивач на підставі видаткової накладної № 137 від 30.09.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 41 448, 96 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і має заборгованість перед позивачем у розмірі 20 724, 48 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого на виконання умов договору № 244-Л від 30.07.2008 року та на підставі видаткової накладної № 137 від 30.09.2008р., стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 20 724, 48 грн. боргу.
Проте, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи, що відповідно до п. 7.1. договору остаточний розрахунок проводиться протягом 10 днів після отримання продукції, а продукція була отримана відповідачем 30.09.2008р. відповідно до видаткової накладної № 137, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого від позивача товару в повному обсязі до 10.10.2008 року включно.
Тобто, позивач довідався про порушення свого права 11.10.2008 року.
Отже, перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення боргу почався з 11.10.2008 року та з урахуванням положень ст. 257 Цивільного кодексу України про загальний строк позовної давності сплив 11.10.2011р.
Відповідно до ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин положення щодо наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 17.10.2011 року, тобто, після спливу строку позовної давності, в позові про стягнення 20 724, 48 грн. боргу слід відмовити.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна