ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/40816.11.11
За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гарант-Система”
ДоВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”
Провідшкодування майнової шкоди в порядку регресу, 9392, 60 грн.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники сторін:
Від позивача -ОСОБА_1., пред. за дов. б/н від 04.08.2010 р.
Від відповідача -ОСОБА_2., пред. за дов. № 08-03-28/182-11 від 04.04.2011 р.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, 9392, 60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.10.2011 року.
Представник позивача у судове засідання 26.10.2011 року з'явився.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача надав клопотання щодо отримання інформації від моторного (транспортного) страхового бюро України про наявність полісу.
Клопотання судом задоволено.
Представник позивача надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.
Заяву судом задоволено.
В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року розгляд справи відкладено на 16.11.2011 року.
09.11.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від МТСБУ надійшов лист.
У судове засідання 16.11.2011 року з'явились представники сторін.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.
Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.
Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.
Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги визнав частково.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 16.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
29.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Гарант-Система” (надалі -Позивач, Страховик) та ОСОБА_3. (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 05-16/000480 (надалі -Договір страхування) (копія наявна в матеріалах справи). Відповідно до вказаного Договору страхування Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки “Mersedes Benz E 350”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно довідки ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, 12.03.2011 року у м. Києві на вул. Здолбунівській сталася дорожньо-транспортна прогода за участю автомобіля Mersedes Benz E 350”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2011 року по справі № 3-3411 ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки “Mersedes Benz E 350”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
На підставі страхового акту № 05-17/217 від 26.05.2011 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 9462, 60 грн.
Платіжним дорученням № 3606 від 03.06.2011 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 9462, 60 грн.
Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано в Відкритому акціонерному товаристві “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (надалі-відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № НОМЕР_3.
З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 26.04.2011 року по справі № 3-3411 ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано в Відкритому акціонерному товаристві “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № НОМЕР_3.
У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем, поліс № НОМЕР_3 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4., транспортного засобу “Nissan Almera”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
На підставі страхового акту № 05-17/217 від 26.05.2011 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 9462, 60 грн.
Платіжним дорученням № 3606 від 03.06.2011 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 9462, 60 грн.
На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн., таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача складає 8952, 60 грн.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 8952, 60 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 440, 00 грн. -сума витрат за проведення авто товарознавчого дослідження.
Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.
Зокрема, статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.
Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 440,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд. 75; ідентифікаційний код 00034186) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Гарант-Система” (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. П.Сагайдачного/Ігорівська, буд.10/5, літера А, ідентифікаційний код 31725819) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 8952, 60 грн. (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят два гривню 60 коп.) боргу, 97, 22 грн. (дев'яносто сім гривень 22 коп.) витрат по сплаті державного мита та 224, 94 грн. (двісті двадцять чотири гривні 94 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 21.11.2011 року