ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/38716.11.11
За позовомПублічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”
До Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”
ПроСтягнення 12631, 46 грн.
Суддя Блажівська О.Є.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1. за дов. від 18.07.11р. № 279
Від відповідача не з'явився
Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна Акціонерна Страхова Компанія “ОРАНТА” про відшкодування збитків (в порядку регресу), 12631, 46 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2011 року.
07.11.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов лист від МСБУ.
16.11.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
У судове засідання 21.10.2011 року представник позивача з'явився. Розгляд справи відкладався до 16.11.2011 р.
У судове засідання 16.11.2011 р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду пояснення на позов, відповідно до яких зазначив що не заперечує проти позовних вимог.
16.11.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
04.02.2008 року між Публічним акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна” (надалі -Позивач, Страховик) та ОСОБА_2. (надалі -Страхувальник) було укладено Договір страхування транспортного засобу № 23/007405/ст./2.1.5.1 (надалі -Договір страхування) (копія наявна в матеріалах справи). Відповідно до вказаного Договору страхування Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Хюндаи», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно довідки ВДАІ, 18.07.2008 року в м. Вишневому, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Хюндаи», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 21.07.2008 року ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Хюндаи», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
На підставі страхового акту № 23/5897/2.1.5.1 від 28.10.2008 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 12 631,46 грн.
Платіжним дорученням № 7331 від 05.11.2008 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 12 631,46 грн.
Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № НОМЕР_3.
З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.
Відповідач проти позову не заперечив, про що зазначив у своєму поясненні на позов від 16.11.2011 р.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 21.07.2008 року ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № НОМЕР_3.
У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем, поліс № НОМЕР_3 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3. шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3., транспортного засобу «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
На підставі страхового акту № 23/5897/2.1.5.1 від 28.10.2008 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 12 631,46 грн.
Платіжним дорученням № 7331 від 05.11.2008 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 12 631,46 грн.
На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 12 631,46 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн., таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача складає 12121, 46 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково в розмірі 12121,46 грн.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених вимог..
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, ідентифікаційний код 20842474) 12121 (дванадцять тисяч сто двадцять одну) грн. 46 коп. основного боргу, 121 (сто двадцять шість) грн. 22 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 21.11.2011 р.