ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/44022.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ларікс ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_1. -дов. № 1 від 01.01.2011 року
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 22.11.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу за договором поставки.
Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв'язку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 85 від 05.10.2009 року.
02.11.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/440.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.
Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
31.02.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ларікс ЛТД" (надалі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 335 від 21.02.2003 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити відповідачу товар, а покупець прийняти його та оплатити його вартість на протязі 21 календарного дня з дати отримання товару.
Згідно п. 1.1 Договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.
На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних №-86704-ф від 01.11.2010 року на загальну суму 10 847,16 грн.; № -86712-ф від 01.11.2010 року на суму 2841,38 грн.; №-86800-ф від 02.11.2010 року 636,58 грн. (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).
09.12.2010 року та 15.12.2010 року відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на загальну суму 454,39 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 13 870,73 грн.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений, але неоплачений відповідачем товар в розмірі 13 870,73 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, пр.-т Возз'єднання, будинок № 1, код ЄДРПОУ 31168778) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ларікс ЛТД" (03170, м. Київ, вул.. Кільцева дорога 8, код ЄДРПОУ 21491019) 13 870 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят),73 грн. основного боргу, 138 (сто тридцять вісім),71 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 23.11.2011