ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/3805.07.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»
про стягнення 483 225,85 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 01.03.2011 р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки № 21/09/09-1 від 21.09.2009 р. в розмірі 483 225,85 грн. (354 557,30 грн. -основний борг, 76 655,00 грн. -пеня, 39 001,30 грн. -збитки від інфляції, 13 012,25 грн. -3% річних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов Договору поставки № 21/09/09-1 від 21.09.2009 р. було поставлено відповідачу товар, за який останній мав розрахуватися у встановлений договором строк, проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість перед Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/38, розгляд справи було призначено на 21.06.2011 р. о 10-30 год.
21.06.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»повністю визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд», вважає позовні вимоги обґрунтованими та погоджується з тим, що за Договором поставки № 21/09/09-1 від 21.09.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає483 225,85 грн. (354 557,30 грн. -основний борг, 76 655,00 грн. -пеня, 39 001,30 грн. -збитки від інфляції, 13 012,25 грн. -3% річних).
В судовому засіданні 21.06.2011 р. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
В судовому засіданні 21.06.2011 р. відповідач позов визнав в повному обсязі.
В судовому засіданні 21.06.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.07.2011 р. о 12-40 год.
Представник відповідача в судове засідання 05.07.2011 р. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5/38.
Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
21.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»(далі -Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»(далі -Покупець) було укладено Договір поставки № 21/09/09-1 від 21.09.2009 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) за цим Договором Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк кукурудзу (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Строк дій Договору сторонами погоджено з моменту його підписання сторонами (21.09.2009 р.) до 31.12.2009 р., а щодо невиконання до цього дня зобов'язань та відповідальності -до повного їх виконання (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. п. 1.2, 2.2, 3.1 Договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, упаковка, ціна, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Договору. Строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації. Якість та кількість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, які зазначаються в специфікації.
Згідно з п. п. 4.1, 4.3 Договору, ціна товару, строк оплати та порядок розрахунків вказується в специфікації. Форма оплати -безготівкова. Загальна сума даного Договору становить 300 416,67 грн. +/- 5%, крім того ПДВ -60 083,33 грн., загальна сума з ПДВ -360 500,00 грн. +/- 5%.
Як вбачається з Специфікації № 1 від 21.09.2009 р. (Додаток № 1 до Договору), строк поставки сторонами погоджено до 31.10.2009 р., а строк оплати товару -до 31.12.2009 р.
Пунктом 6.1 Договору сторонами погоджено, що приймання товару по кількості та якості покупцем здійснюється шляхом оформлення у встановленому порядку видаткових накладних, які мають містити посилання на цей Договір.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за наступними видатковими накладними (належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи):
- № 428 від 22.10.2009 р. на суму 83 955,22 грн.;
- № 437 від 30.10.2009 р. на суму 270 562,08 грн.
Оскільки акт звірки розрахунків згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинним документом, суд додатково відзначає, що між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки розрахунків № 03/1 за період з 21.09.2009 р. по 21.03.2011 р., з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд», яка становить 354 557,30 грн.
З умов укладеного між позивачем і відповідачем Договору та Додатку до нього вбачається, що переданий товар мав бути оплачений до 31.12.2009 р.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач за переданий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»в розмірі 483 225,85 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Нормами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своєю правовою природою Договір № 21/09/09-1 від 21.09.2009 р. є договором поставки.
Отже, в силу ст. ст. 11, 202, 509, 712 ЦК України між сторонами на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № б/н від 15.07.2010 р. виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.
Судом прийнятий до уваги факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 483 225,85 грн. (354557,30 грн. -основний борг, 76 655,00 грн. -пеня, 39 001,30 грн. -збитки від інфляції, 13 012,25 грн. -3% річних).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»підлягає стягненню 354 557,30 грн. заборгованості за поставлений товар.
В зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»припустилося прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.3.1 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 76 655,00 грн. -пені.
Відповідно до п. 8.3.1 Договору, Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни не переданого в строк товару.
Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи все вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок суми пені за договором, приходить до висновку про те, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»підлягає стягненню 35 892,86 грн. -пені.
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест» на свою користь збитків від інфляції в сумі 39 001,30 грн., та 13 012,25 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за Договором у визначений період.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»підлягає стягненню збитків від інфляції в сумі 39 001,30 грн., та 13 012,25 грн. -3 % річних, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, заявлених позивачем.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнесінвест»(04053, м. Київ, вул. Артема, б. 37-41; код ЄДРПОУ 34796327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енерджі Трейд»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, б. 120, корпус 1; код ЄДРПОУ 35644660) 354 557 (триста п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 30 коп. -основного боргу, 35 892 (тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 86 коп. -пені, 39 001 (тридцять дев'ять тисяч одна) грн. 30 коп. -збитків від інфляції, 13 012 (тринадцять тисяч дванадцять) грн. 25 коп. -3% річних, 4424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 63 коп. -державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 09 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 40 762 (сорок тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 14 коп. -пені -в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 07.07.2011 р.