ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >
06 грудня 2011 р. 3506/11 Справа № 5010/1931/2011-П-16/72
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О. ,
при секретарі судового засідання Бабенецька А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі
Фонду державного майна України,
вул. Кутузова 18/9,Київ 133, 01133
до відповідача : Черченська сільська рада
вул.Шевченка, 43,с.Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77015
відповідача: ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України
"Укрпрофоздоровниця"
вул.Шота Руставелі,39/41,м.Київ ,01001
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача,
Федерація професійних спілок України
Майдан Незалежності, 2, м.Київ
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Черченської сільської ради №31 від 18.03.2004р.; скасування свідоцтва про право власності; визнання недійсної державної реєстрації права власності на нерухоме майно; визнання права власності на спірне майно.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2-представник , (довіреність №474 від 31.12.2010р. )
Учасник судового засідання: Гоголь В.В. -прокурор, (посвідчення № 8 від 25.02.2009р.)
Від відповідачів та третьої особи: не з"явилися.
Встановив:
Заступником прокурора Івано-Франківської області заявлено позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Відповідачів: Черченська сільська рада ; Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, Федерація професійних спілок України.
Прокурором, 07.10.11р, подано суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Однак, прокурором не подано достатніх доказів в обгрунтування необхідності застосування заходів до забезпечення позову.
В зв"язку з цим , суд не вбачав підстав в задоволення вказаної вимоги , а тому не вживав заходів до забезпечення позову.
В позовній заяві прокурор просить суд визнання недійсним рішення виконавчого комітету Черченської сільської ради №31 від 18.03.2004р.; скасування свідоцтво серії САА №413585 від 14.09.2004р. про право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область; визнати недійсною державну реєстрацію свідоцтва серії САА №413585 від 14.09.2004р. про право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область; визнати право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область за державою в особі Фонду державного майна України.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що Постановою Ради міністрів УРСР від 23.04.1960р. за №606, всі санаторії, в тому числі й санаторії «Черче»були передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради).
Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва №1971 від 23.12.91р. зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", створене на майні засновників - Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.
Згідно з актом від 24 січня 1992 року на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22 листопада 1991 року «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.1992р..
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Черченської сільської ради народних депутатів Рогатинського району Івано-Франківської області від 18.03.2004 № 31 було вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна за Закритим акціонерним товариством «Укрпрофоздоровниця». До складу зазначеного майна увійшов комплекс санаторію «Черче»по вул. Лепких Братів, буд. 69, с. Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область.
На підставі зазначеного рішення, Черченською сільською радою було видане свідоцтво про право власності серія САА № 413585 від 14.09.2004 на комплекс, розташований за адресою: Івано - Франківська область, Рогатинський район, с. Черче. вул. Лепких Братів, буд. 69.
На даний час зазначені приміщення комплексу знаходяться на балансі Дочірнього підприємства «Санаторій «Черче»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України.
На підставі рішення Черченської сільської ради народних депутатів від 31.01.1998 № 11 з метою обслуговування адміністративних та виробничих приміщень і споруд, експлуатацію родовищ мінеральних вод і лікувальної грязі комплексу санаторію ДП «Санаторій «Черче»Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»було видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ІФ №001422.
Крім цього Позивач вважає , що стаття 10 Конституції (Основний Закон) УРСР 30.01.1937 року, що діяла на час виникнення спірних відносин, в Україні існувала державна (загальнонародна) і колгоспно-кооперативна власність і ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, об"єкти соціально-культурної сфери або інше майно.
Так, постановою Ради міністрів УРСР від 23.04.1960 року № 606 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Черче» були передані у відання, а не у власність Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради), а відтак, правонаступники останньої не вправі були розпоряджатись спірним майном як власники.
Слід також враховувати, що після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР»від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введеня в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об"єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.
Також, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 № 1427 - XII визначено, що з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.
У зв'язку із тим, що правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України частиною 1 постанови від 04.02.1994 «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» постановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Оскільки майно, яке було предметом рішень виконавчого комітету Черченської сільської ради народних депутатів, було майном загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено, то дане майно на даний час є державною власністю.
При цьому, згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України віл 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Згідно із постановою Верховної Ради України № 2268-ХП від 10.04.1992 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України», майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників були тимчасово передані до Фонду державного майна України.
Постановою Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», зазначене майно є загальнодержавною власністю.
До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).
Постановою Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995р., виданою на виконання постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР», окреслено коло юридичних осіб, уповноважених управляти згаданим майном. В складі зазначених осіб Ради Федерації незалежних профспілок України не було.
Зазначене також підтверджується листом Міністерства юстиції України №31-32/167 від 29.08.2006, який видано з метою формування єдиної нотаріальної практики та попередження неправомірного посвідчення нотаріусами України від імені Федерації професійних Спілок України договорів відчуження майна загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР.
Зокрема, зазначеним листом визначено, що серед майна, яким на даний час володіє Федерація профспілок України, є майно загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР. розташованого на території України (колишньої Української республіканської ради профспілок).
Оскільки питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських органій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
Додатково зазначеним листом повідомлено, що відповідно до ЗУ від 10.09.91року «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм
власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.
На підстав вищенаведеного, Позивач вважає що рішення виконавчого комітету Черченської сільської ради №31 від 18.03.2004р. є незаконним, а тому його слід визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САА №413585 від 14.09.2004р. про право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинського району, Івано-Франківської області.
В судовому засіданні представник позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали з підстав викладенгих в позовній заяві та просять суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у відзиві на позов.
Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 17.11.2011р., вказав що відповідно до статуту Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", цей статут є новою редакцією статуту закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийнятий у зв"язку з приведенням його діяльності у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства".
Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що було створено відповідно до установчого договору від 04.12.1991року, змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
З врахуванням викладених обставин, представник позивача просить суд здійснити процесуальне правонаступництво ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" її правонаступником ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до наведеної норми закону, суд здійснив процесуальне правонаступництво Відповідача, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" його правонаступником, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
В заперечення позовних вимог представник відповідача вказав наступне:
В зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та відповідної державної реєстрації права власності на спірний майновий комплекс у позивача, прокурор протиправно застосовує такий спосіб захисту права власності, як визнання правового акту органів державної влади та місцевого самоврядування недійсним.
Як зазначено прокурором, ч. 2 Постанови Ради Української РСР № 606 від 23.04.1960 року «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»(далі - Постанова № 606) передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року.
Прокурор безпідставно вважає фразу «передачу у відання» в ч. 2 Постанови № 606, як закріплення майна на праві оперативного управління або на праві повного господарського відання з огляду на наступне:
В діючому на той час законодавстві існувало три правових титула використання суб'єктами господарювання майна: власність, право повного господарського відання та право оперативного управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.), юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами.
Частина 3 цієї статті передбачає, що юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про власність»(07.02.1991р.), майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.
Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про власність»).
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, такі правові титули використання майна як право повного господарського відання та право оперативного управлінні закріплюються за суб'єктами господарювання (державними установами, організаціями та підприємствами ), а не передаються у відання.
В зв'язку з чим, Відповідач вважає , що постановою Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 р., передбачалося під фразою «передача у відання» саме передачу цього майна на праві власності.
XV з'їзд профспілок України, що відбувся у жовтні 1990 року і за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. З'їзд також прийняв Положення про Федерацію незалежних профспілок України (далі - ФНПУ), затверджене рішенням З'їзду від 06.10.1990 року, яким визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові. Положенням, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань ФНПУ, становлять її власність і охороняються законом.
Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок (далі - ВЦРПС). Президія Ради Загальної конфедерації професійних спілок СРСР 18.11.1990 року прийняла постанову «Про затвердження Договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном», якою затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном, згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало ВЦРПС і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці (далі - ЗКП) на території України.
04.12.1991 року Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», внеском Федерації професійних спілок України стали майнові комплекси санаторно-курортних закладів.
Акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця" було зареєстровано на підставі рішенні Ленінського райвиконкому міста Києва від 23 грудня 1991 року № 971.
Спірне майно передано Відповідачу при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) №11-1-1 від 22.11.91р. «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок Україні «Укрпрофоздоровниця».
Постановою Ради Фонду профспілкового майна ЗКП від 16.01.1992 року, права ФНПУ по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном були підтвердженні.
Факт передачі майнового комплексу підтверджується актом прийому-передач Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувань оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»від 24.01.1992р.
Відповідно до п. 3.1 Статуту Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (в редакції 1991 року) «для обеспечения
деятельности АО создается Уставный фонд в размере 1089384 тис. руб., путем передачи в собственность АО Советом Федерации независимых профсоюзов Украины капитала в размере стоимости основных фондов и оборотных средств санаторно-корортних учреждений, предприятий и организаций профсоюзов 1033584 тыс. руб. и паевого взноса Фонда социального страхования Украины в сумме 55800 тис. руб.»
Ця норма Статуту кореспондується із нормою ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.
29.11.1990 року Верховною радою Української РСР прийнято Постанову № 506 (далі -Постанова № 506), якою постановлено, що до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна: встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.
Стаття 1 Закону України «Про підприємства, установи, та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України», встановлює, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
10.04.1992 року, Верховною радою України прийнято постанову «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, що розташовані на території України», якою передбачено тимчасову, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій, передачу Фонду державного майна України майна та фінансових ресурсів, розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.
04.02.1994 року Верховною радою України прийнято постанову «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР»відповідно до якої майно загальносоюзних організацій колишнього СРСР, розташованих на території України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності, є загальнодержавною власністю.
Дані нормативно-правові акти не поширюються на профспілкові організації ФПУ, оскільки вони, як зазначено вище:
ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзною громадської організації - ВЦРПС;
не є органами державної влади та управління.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності», профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.
Стаття 3 зазначеного закону встановлює, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.
У постанові ВГС України від 27.05.2010р. по справі № 2/89, в частині щодо правонаступництва, встановлено, що право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно, передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» було закріплено відповідно до договору "О закреплении прав по владению, пользованию и распоряжению профсоюзным имуществом" від 18.11.90р.
Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»від 04.03.92 №2164-ХІІ, було зобов'язано Кабінет Міністрів України до 15.03.92р. визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.90р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР», та вжити заходів щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом.
Відповідач вважає, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ «Укрпрофоздоровниця »до переліку об'єднань, підприємств, установ та
організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.
Судовими рішеннями Вищого арбітражного суду України від 20.01.97р. у справі №137/7, від 06.03.01р. та рішення господарського суду м. Києва від 09.09.08р. у справі № 48/202- і 20/191 (яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.08р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.09р.) встановлено, що майно ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»та його дочірніх підприємств, яке є предметом спору, у віданні Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок чи будь-якої іншої загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР ніколи не перебувало та з моменту його передачі профспілкам України у встановленому порядку державою не вилучалося.
Слід також зазначити, що 20 січня 1997 року Вищим Арбітражним Судом України було винесено рішення по справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця", яким в позові було відмовлено.
Розглядаючи справу, суд встановив в рішенні такі факти:
1) установчий договір і статут відповідають вимогам ст.ст. 1-4, 24-40 Закону України «Про господарські товариства»та Закону України «Про підприємництво»;
2) позивач спирається на постанови Верховної ради України від 10.04.1992р. та від 04.02.1994р. якими не визначено, а ні склад майна, а ні громадських організацій, яких вони стосуються;
3) зазначене майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося;
4) право профспілок на володіння, користування і розпорядження майном відповідно до ст.ст. 28, 48, 49 Закону України «Про власність»підтверджено;
5) АТ "Укрпрофоздоровниця" створено законно, підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту недійсними немає;
6) посилання Фонду державного майна України на те, що він є органом управління майна АТ "Укрпрофоздоровниця" не ґрунтується на законі і суперечить фактичним обставинам справи та закону.
Дане рішення перевірено колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного Суду України й постановою від 17.06.1997р. № 041/18А-137/7-7/30 залишено без змін.
Генеральний прокурор України подав касаційне подання до Верховного Суду України на постанову Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р. по справі за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соцстраху України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця".
У касаційному поданні ставилося питання про скасування зазначеної постанови з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, нормам матеріального та процесуального права, а також різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Верховний Суд України, розглянувши дане касаційне подання Генерального прокурора України, виніс ухвалу іменем України від 22.11.2007р. якою відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 17.06.0997р. в справі № 041/18А-137/7-7/30.
Вищим арбітражним судом України, рішенням від 20 січня 1997 року та постановою від 17 червня 1997 року, встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Такі самі висновки містяться у рішенні Господарського суду м. Києві від 09.09.2008р. у справі № 48/202-20/191, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008р. та постановою Вищого Господарського суду України від 19.03.2009р.
Законність набуття права власності на об"єкти нерухомого майна підтверджується науково-правовими висновками зробленими Національною Академією наук України Інститутом держави і права ім. В.М.Корецького від 27.12.1995р., Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого від 05.05.2007р. Зазначені висновки долучені до матеріалів справи.
Таким чином, Відповідач вважає що ПАТ "Укрпрофоздоровниця" є повноправним і законним власником спірного майна, а тому на власний розсуд володіє, користується, та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З врахуванням викладених обставин та наведених вище нормативно-правових актів, представник відповідача просить суд в задоволенні позову прокурора відмовити.
Аналогічну правову позицію виклав у своїх поясненнях представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів, Федерація професійних спілок України.
Відповідач, Черченська сільська рада відзив на позов не подав, представник в судове засідання не з"явився, хоча був неодноразово належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань.
Незважаючи на нез"явлення в судове засідання представника відповідача, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судових засідань.
При цьому судом враховано, що відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача, Черченської сільської ради .
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін та інших учасників судового процесу, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому в позові слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про скасування свідоцтва серії САА №413585 від 14.09.2004р. про право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинського району, Івано-Франківської області, то в цій частині позову провадженя у справі слід припинити на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, оскільки оскаржуване свідоцтво не має характеру акта в розумінні статті 12 ГПК України, а тому зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
При винесенні рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог суд виходив з наступних обставин:
В позовній заяві, однією із позовних вимог, Позивач просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Черченської сільської ради №31 від 18.03.2004р.
Вказаним рішенням вирішено оформити право власності ДП "Санаторій "Черче" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"на наступні об"єкти.
-адміністративний корпус №7; клуб- їдальню; спальний корпус №1; насосну станція питтєвої води; насосну станцію сірководневої води №1; насосну станцію сірководневої води №2; котельню №1; котельню №2; продуктовий склад; лікувально-діагностичний корпус №5; водогрязе лікарню; очисні каналізаційні споруди; станцію насосну каналізаційну; склад хлорного вапняку.
Оспорюване Позивачем рішення, винесено виконавчим комітетом Черченської сільської ради на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2003р. в адміністративній справі №А-6/209.
Зазначеним судовим рішенням зобов"язано виконавчий комітет Черченської сільської ради розглянути та оформити право власності ДП "Санаторій "Черче" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в місячний термін на наступні об"єкти:
адміністративний корпус №7; клуб-їдальню; спальний корпус №1; насосну станція питтєвої води; насосну станцію сірководневої води №1; насосну станцію сірководневої води №2; котельню №1; котельню №2; продуктовий склад; лікувально-діагностичний корпус №5; водогрязе лікарню; очисні каналізаційні споруди; станцію насосну каналізаційну; склад хлорного вапняку.
Рішення набрало законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
На виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі № А-6/209 був виданий та надісланий Позивачу наказ №2160 від 24.02.2004р.
Таким чином, Черченська сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень та на виконання судового рішення.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Своїм рішенням, від 19.11.2003р., господарський суд Івано-Франківської області визнав правомірними обставини внесення до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майна ДП "Санаторій "Черче".
Факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
За змістом і направленістю положень ст. 35 ГПК України, рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, з тих же підстав, що й рішення суду з цивільних справ.
Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК України зумовлена виключено тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого не існувало. (п.38 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163).
Зважаючи на вищевказані норми закону суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Черченської сільської ради №31 від 18.03.2004р.
Оскільки, інші позовні вимоги є похідними, в їх задоволенні токож слід відмовити.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Крнституції України, керуючись ст. 33, 34, 35, 49, п.1 ст. 80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Припинити провадження у справі за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Відповідачів , Черченська сільська рада, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, Федерація професійних спілок України в частині скасування свідоцтва серії САА №413585 від 14.09.2004р. про право власності на нерухоме майно по вул. Лепких Братів , 69, с.Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя < Довідник >
Суддя < Довідник >
Суддя Калашник В. О.
Повне рішення складено 14.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Попович В. В. 14.12.11