ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >
09 грудня 2011 р. 3430/11 Справа № 5010/2056/2011-2/117
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М., при секретарі судового засідання Кошилович М. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл", вул. Вокзальна, 62, с.м.т. Рокитне, Рокитнянський район, Київська область, 09600
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Газда" с. Кулачківці, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78310
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №2011-К/Д від 29.05.2009р. в сумі 362 452,17 грн., з яких:49 368,88 грн. - основний борг;298361,92 грн. - штрафні санкції, 11265,65 грн. інфляційних та 3455,82 грн. - 3% річних.
за участю представників сторін:
від позивача: Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №98 від 25.04.2011р.).
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №б/н від 03.10.2011р.).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49 368,88 грн. - основного боргу, 298361,92 грн. штрафних санкцій, 11265,65 грн. інфляційних та 3455,82 грн. - 3% річних з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.52-53), яка судом прийнята відповідно до вимог ч. 4 ст.22 ГПК України.
В засіданні суду 10.11.11 та 01.12.11 оголошувались перерви.
09.12.11 розгляд справи продовжено.
В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №2011-К/Д від 29.05.09, а саме щодо повної оплати переданої продукції.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав у частині стягнення суми основного боргу, інфляційні та 3% річних підтримав частково, проти стягнення штрафних санкцій заперечував та просив застосувати позовну давність.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом
встановлено:
29.05.09 між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу №2011-К/Д від 29.05.09, відповідно до якого продавець зобов"язується передати, а Покупець зобов"язується прийняти та сплатити вартість Засобів Захисту Рослин відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. договору).
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу продукцію (Засоби Захисту Рослин відповідно) на загальну суму 233269,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та специфікаціями (а.с.15-18, 22-25), який підписані і скріплений печатками обох сторін, що свідчить про отримання товару відповідачем.
Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар, заборгованість станом на день звернення до суду становила 49 368,88 грн.
Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із приписів частини 1 ст.174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки в Договорі купівлі-продажу №2011-К/Д від 29.05.09 термін оплати чітко не визначений, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія №55 від 01.09.10 (а.с.21), яка вручена відповідачу 07.09.10 (а.с.20).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи, що сума боргу 49 368,88 грн. підтверджується документально та не заперечується відповідачем, суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Слід визнати частково обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних, враховуючи наступне:
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що зобов"язання по оплаті виникло у відповідача перед позивачем 12.02.09 (претензія №55 від 01.09.10), то інфляційні слід нараховувати з 01.10.09 по 31.10.11, а 3% річних слід нараховувати з 15.09.09 по 31.10.11. З врахуванням наведеного, обгрунтований розмір інфляційних становитиме 8442,08 грн., а 3% річних відповідно 3152,85 грн., розрахунки здійснені судом додаються (а.с.65-66). В решті стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення 298361,92 грн. штрафних санкцій, які нараховані частково за 2009 рік по квітень 2010, слід зазначити наступне:
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, з огляду на діючий порядок нарахування пені ГК України, який підлягає застосуванню до господарських правовідносин, визнає право стягувача на здійснення нарахування лише за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 1 ст.223 ГК України, передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Враховуючи, що ГК України не встановлює строків позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій, то до позову в частині стягнення пені має бути застосована спеціальна позовна давність, передбачена ЦК України.
За змістом пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України, тобто 6-ти місячний строк - це строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а річний строк - це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ч. 5 цієї норми, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач отримав право на стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату отриманої продукції з 01.10.09, тобто, на день звернення до суду (24.10.11) річний термін минув, а тому в стягненні штрафних санкцій слід відмовити через пропуск позовної давності.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, до стягнення підлягають 49 368,88 грн. основного боргу, 8442,08 грн. інфляційних та 3152,85 грн. - 3% річних.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 493,69 грн. державного мита, 71,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 228,99 грн. судового збору.
Суд також зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до пп.1 п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлено в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних.
За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2011 року становить 941 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог (а.с.52-53) позивач збільшив позовні вимоги на 199718,1 грн. і сплатив судовий збір в розмірі 5621,7 грн.
Враховуючи викладене, в спірному випадку позивач мав сплатити суму судового збору в розмірі 3944,36 грн. Як вбачається з платіжного доручення №1021260260 від 25.11.11 року позивачем за збільшені позовні вимоги сплачено судовий збір в розмірі 5621,7 грн., тобто, сплачено судовий збір в розмірі більшому, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" з Державного бюджету України 1677,34 грн. - зайво сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст.15-16, 258, 261, 267, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Газда" про стягнення 362 452,17 грн. заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Газда" (с. Кулачківці, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78310, код 31673038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл" (вул. Вокзальна, 62, с.м.т. Рокитне, Рокитнянський район, Київська область, 09600, код 34233121) - 49 368 (сорок дев"ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 88 коп. основного боргу, 8442 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн. 08 коп. інфляційних, 3152 грн. (три тисячі сто п"ятдесят дві) грн. 85 коп. - 3% річних, 493 (чотириста дев"яносто три) грн. 69 коп. державного мита, 71 (сімдесят одну) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 99 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Круглова О.М.
повне рішення складено 14.12.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
_______помічник судді Шунтов О. М. 14.12.11