ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29 листопада 2011 р. Справа № 5010/1891/2011-П-3/91
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Прокурора Калуського району
77300, Івано-Франківська область, м.Калуш, вул.Каракая,9
в інтересах держави в особі:
- Державного агенства рибного господарства України
04053,м.Київ, вул. Артема, 45-А;
- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області,
76000, м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48;
до відповідача 1: ДП "Укрриба"
04050, м.Київ,вул. Тургенєвська, 82а;
до відповідача 2: КСП "Рибгосп Завадка"
77323, Івано-Франківської області, Калуського району, с.Завадка,
про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13 від 01.06.2004 року, та повернення майна за договором зберігання з правом користування № 13 від 01.06.2004 року
за участю представників сторін:
Від прокуратури: представники не з"явилися;
Від позивача: (Державного агенства рибного господарства України): ОСОБА_2. -
представник (довіреність №14 Д від 12.09.11р.);
Від позивача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області) ОСОБА_1. - начальник юридичного сектору (довіреність № 01/14-20 від 11.07.2011р.)
Від відповідача 1 (ДП "Укрриба"): представники не з"явилися;
Від відповідача 2 (КСП "Рибгосп Завадка"):представники не з"явилися;
Прокурор Калуського району в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України (правонаступник (Державне агенство рибного господарства України (позивач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Укрриба" (відповідач-1) та колективного сільськогосподарського підприємства "Рибгосп Завадка" (відповідач-2) про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 13 від 01.06.04р року, укладеного між відповідачами.
Ухвалою суду від 26.09.11 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.10.11 р.
Судові засідання відбувались 11.10.11р., 01.11.11р., 17.11.11р., 29.11.11р.
Представник прокуратури та представник позивача-2 у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити, з підстав викладених у позовній заяві.
Позивач -1 подав суду клопотання (вх№9105/2011 свх 01.11.11р.) про відмову від позову ;
Відповідач-1 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх№9690/2011 свх 17.11.11р.)
Відповідач-2 проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 01.11.11р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
01.06.04р. між Державним підприємством «Укрриба»(замовник) та Колективним сільськогосподарським підприємством "Рибгосп "Завадка"(зберігач) укладено договір зберігання з правом користування №13 (далі -договір), за умовами якого замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с.Завадка.
Відповідно до п.1.2. Договору вартість майна, що передається зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору.
Матеріалами справи підтверджується, що за актом приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, балансова вартість якого становить 427790,00 грн., залишкова станом на 01.06.04р становить 196702,08грн.
Відповідно до п.1.3. Договору майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з замовником.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за користування майном зберігач зобов"язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 590,11 грн. на розрахунковий рахунок замовника.
Пунктами 3.1., 3.3. Договору встановлено, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі і за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі.
Пунктом 6.1. Договору сторони встановили, що Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.
Прокурор та позивач - 2 просять визнати недійсним Договір зберігання з правом користування №13 від 01.06.04 р, укладений між Державним підприємством "Укрриба"та КСП "Рибгосп Завадка", оскільки вважають, що цей договір по суті є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та норм Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Отже, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.
В той же час, умовами спірного договору, зокрема п.п. 1.1, 2.2., 3.1, 3.3, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, у даному випадку з метою приховування орендних відносин ДП “Укрриба” та КСП "Рибгосп "Завадка" укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майном.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.
Оскільки предметом даного договору є нерухоме державне майно, то до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”, якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна -майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
При укладенні оскаржуваного договору наведені вимоги закону дотримані не були, оскільки Фонд погоджень на укладання договорів не надавав, що підтверджується листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області від 09.08.2011р. №10-03-01726.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, договір зберігання з правом користування №13 від 01.06.04 р. слід визнати недійсним.
Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі мст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Договір зберігання з правом користування №13 від 01.06.04 р. є недійсним. При цьому суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Даної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.11р по справі № 2/83-ПД-10.
Щодо вимоги про зобов'язання повернути на користь ДП “Укрриба” майно переданого за оскаржуваним договором, то слід виходити з того, що згідно ч.2 ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. При зверненні з позовом прокурор не визначив ДП “Укрриба” як позивача. Дана особа виступає відповідачем. А тому позовна вимога про вчинення дій на користь особи, яка не є позивачем, не підлягає задоволенню.
Клопотання Держрибагенства про відмову від позову, задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст.121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає в здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Як зазначено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.
З врахуванням приписів ст.29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 01.11.11. прокурор позов підтримав.
Суд дослідивши подані сторонами докази, а саме:
- копія листа прокуратури Івано-Франківської області;
- копія договору зберігання з правом користування№13;
- копія акту приймання передачі;
- копія листа прокуратури Калуського району Івано-Франківської області №73-947 вих-11 від 30.08.11р.;
- копія листа регіонального відділення України;
- копія статуту КСП "Рибгосп Завадка";
- копія листа міністерства аграрної політики від 02.12.04;
- копія листа ФДМ України від 06.04.04р.;
- копія листа ФДМ України від 29.09.11р.;
-копія висновку науково-правової експертизи при інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України від 30.09.11р.;
- копія довідки ГУЮ у м.Києві від 22.09.09р.;
- копія висновку №7 від 21.08.09р. судово-економічної експертизи;
- копія наказу №345 від 27.11.03р. Державного департаменту рибного господарства;
- копія акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду КСП "Рибгосп Завадка";
- копія переліку господарських товариств;
- перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статуного фонду КСП "Рибгосп Забадка", визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 13 від 01 червня 2004 року, укладений між Державним підприємством "Укрриба" (04050 м.Київ, Шевченківський районвул.Тургенівська,82-А, ідентифікаційний код 25592421) та колективним сільськогосподарським підприємством "Рибгосп Завадка"(77323, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Завадка, ідентифікаційний код 24687639).
В частині позовних вимог про повернення майна на користь Державного підприємства "Укрриба" (04050 м.Київ, Шевченківський районвул.Тургенівська,82-А, ідентифікаційний код 25592421) в позові відмовити.
Стягнути з відповідача Державного підприємства "Укрриба" (04050 м.Київ, Шевченківський районвул.Тургенівська,82-А, ідентифікаційний код 25592421) в дохід державного бюджету (номер рахунку 31214206700002, одержувач УДК у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ одержувача 20568100, банк одержувача ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001) 470,50 грн. судового збору.
Стягнути з відповідача колективного сільськогосподарського підприємства "Рибгосп Завадка"(77323, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Завадка, ідентифікаційний код 24687639) в дохід бюджету (номер рахунку 31214206700002, одержувач УДК у м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ одержувача 20568100, банк одержувача ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001) 470,50 грн. судового збору.
Накази видати після вступу рішення в законну силу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Фрич М. М.
Повне рішення складено 29.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Костів Я. Р. 29.11.11