ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 листопада 2011 р. Справа № 5010/98/2011-16/4-15/97
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.
при секретарі судового засідання Червак Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ", вул. Незалежночсті, 154, м. Івано-Франківськ, 76014,
до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011,
про визнання частково недійсним договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, стягнення коштів в сумі 1418 грн. 28 коп. та зобов"язання відновити водопостачання,
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1. - представник, довіреність № 10 від 21.02.2011 року,
від відповідача ОСОБА_2 - начальник юридичного відділу, довіреність № 1/2329 від 29.09.2011 року,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" звернулося в суд з позовною заявою до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про визнання недійсними підпунктів 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 підпункту 2.2.7. пункту 2 договору № 1427 на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації від 28.03.2006 року, стягнення коштів в сумі 1418 грн. 28 коп. та зобов"язання відновити водопостачання.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2011 року, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ", (вул. Незалежночсті, 154, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 30610019), до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", (вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011, код ЄДРПОУ 32360815), про визнання частково недійсним договору № 1427 від 28.03.2006 року, укладеного між сторонами у даній справі на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, а також про стягнення коштів в сумі 1418,28 грн., сплачених на підставі недійсних частин правочину, відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2011 року у справі № 5010/98/2011-16/4 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Актив ІФ", м. Івано-Франківськ - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2011 року касаційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2011 року справу № 5010/98/2011-16/4 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" скеровано на новий розгляд судді Деделюку Б.В.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2011 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2011 року.
Ухвалою суду від 29.09.2011 року відкладено розгляд справи на 11.10.2011 року.
В судовому засіданні 11.10.2011 року оголошено перерву до 18.10.2011 року.
Ухвалою суду від 18.10.2011 року відкладено розгляд справи на 03.11.2011 року.
Ухвалою суду від 03.11.2011 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.11.2011 року.
В судовому засіданні 17.11.2011 року оголошено перерву до 25.11.2011 року.
В судовому засіданні 25.11.2011 року, в порядку ст. 22 ГПК України, представником позивача подано клопотання про припинення провадження у справі в частині зобов"язання КП "Івано-Франківськводоекотехпром" відновити водопостачання. Обгрунтовуючи заявлене клопотання позивач посилається на те, що водопостачання підприємства відновлено.
З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив клопотання і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.
Представник позивача, в судовому засіданні 25.11.2011 року, позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що пункти 2.2.4., 2.2.5., ч. 3 п. 2.2.7 договору № 1427 від 28.03.2006 року суперечать вимогам чинного законодавства, просить стягнути з відповідача 1418 грн. 28 коп., як надмірно сплачених та покласти на відповідача судові витрати.
Представник відповідача, в судовому засіданні 25.11.2011 року, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
28.03.2006 року між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" (Водоекотехпром) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" (Абонент) укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації № 1427 (далі Договір), предметом якого є надання послуг водопостачання холодної води та водовідведення.
Укладаючи Договір сторони визначали свої відносини врегульованими зокрема і "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" та "Правилами прийняття стічних вод у комунальну систему каналізації м. Івано-Франківська".
Дотримання "Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, зареєстрованих Міністерством юстиції України 22.07.1994 року за № 165/377, є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та водоканалу.
Відповідно до цих Правил (п. 9.5) споживач не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми та затверджені ліміти.
Відповідальність за це визначалась постановою Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1979 року № 196, якою встановлено, що плата за питну воду з водопроводів, витрачену підприємствами і організаціями понад затверджені ліміти, проводиться у п'ятикратному розмірі до встановлених тарифів на питну воду.
Проте, на час укладання 28.03.2006 року договору № 1427 постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 1788 постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1979 року скасована, і плата за питну воду понад затверджені ліміти не встановлювалась, а затвердженні наказом Міністерства з питань житлово-комунальному господарства України від 27.06.2008 року № 190 "Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України" замість Правил затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 року № 65, обмежень у використанні води не встановлюють.
П. 3.1 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, а у разі безпідставного водовикористання за пропускною спроможністю труби.
За Правилами, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Зазначені законодавчі акти визначають істотною умовою договору зокрема і відповідальність сторін за його порушення.
Але встановлюючи відповідальність споживача, як у даному випадку за перевищення ліміту споживання виробник, оскільки його діяльність нормативно врегульована і укладання договору з яким є обов'язковим в силу закону, не вправі вимагати від споживача відповідальності за дії, які за нормативними документами, що регулюють права та зобов'язання учасників спірних відносин, не визнаються неправомірними.
Не можна погодитись із передбаченим у п. 2.2.7 договору правом відповідача самостійно визначати обсяги відповідальності споживача за порушення договору та спрямовувати кошти на погашення в першу чергу неустойки, а в останню чергу заборгованості за воду, так як платежі та їх призначення визначає платник, обсяги своєї відповідальності споживач вправі визнати лише самостійно, а при відсутності такої згоди спір вирішується судом.
Відповідність спірних умов договору законодавству на час його укладання, без урахування зокрема і тієї обставини, що його дія продовжувалась кожен рік і за твердженням відповідача він є чинним і на теперішній час, не можна визнати законними і обґрунтованими.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1418 грн. 28 коп., як надмірно сплачених, суд вважає обгрунтованими.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо визнання недійсними підпунктів 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 підпункту 2.2.7. пункту 2 договору № 1427 на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації від 28.03.2006 року, стягнення коштів в сумі 1418 грн. 28 коп. як надмірно сплачених, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.
Після порушення провадження у справі відповідачем добровільно відновлено водопостачання підприєимства позивача, тому суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання позивача щодо припинення провадження у справі в цій частині, в зв"язку із відновленням водопостачання, що підтверджується матеріалами справи, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, в зв"язку з відсутністю предмету спору, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 272 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 203, 215, 217, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про визнання частково недійсним договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, стягнення коштів в сумі 1418 грн. 28 коп. задовольнити частково.
Визнати недійсними підпункти 2.2.4., 2.2.5., частину 3 підпункту 2.2.7. пункту 2 Договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації № 1427 від 28.03.2006 року укладеного між Комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ".
Стягнути з Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011, (ідентифікаційний код 32360815), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ", вул. Незалежночсті, 154, м. Івано-Франківськ, 76014, (ідентифікаційний код 30610019), 1418 (тисячу чотириста вісімнадцять) грн. 28 коп. як надмірно сплачених, 272 (двісті сімдесят дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Припинити провадження у справі в частині зобов"язання Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ, 76011, (ідентифікаційний код 32360815), за власний рахунок відновити водопостачання Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ", вул. Незалежночсті, 154, м. Івано-Франківськ, 76014, (ідентифікаційний код 30610019).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Деделюк Б. В.
Повне рішення складено 30.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Козло П. М. 30.11.11