ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
23 листопада 2011 р. Справа № 5010/1706/2011-27/116
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 76018)
до відповідачів: 1) Головного управління Державного казначейства України в Івано-
Франківській області (вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, Івано-
Франківська область, 76018);
2) Міністерства фінансів України (вул. М. Грушевського, 12/2,
Печерський район, м. Київ, 01008);
3) Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва (вул. Арсенальна, 9/11, Печерський район, м. Київ,
01011).
про стягнення заборгованості в сумі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за ліцензію.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (посвідчення № 597 від 02.03.2007 року, довіреність № 1560 від 17.08.2011 року).
Від відповідача 1: ОСОБА_3 - головний спеціаліст юридичного відділу (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 05.03.1996 року Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області, довіреність № 14 - 08/3971 від 17.08.2011 року).
Від відповідача 2 : не з'явились.
Від відповідача 3: не з'явились.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів: 1) Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області; 2) Міністерства фінансів України; 3) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про стягнення заборгованості в сумі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за ліцензію.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що спір по своїй суті є публічно-правовим, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2011 року у справі № 5010/1706/2011-27/116 позовну заяву (Вх. № 2849 від 26.08.2011 року) з додатками на 14-ти аркушах (в т.ч. квитанцію № К18/Р/62 від 25.08.2011 року про сплату державного мита в сумі 8 855, 00 гривень, квитанцію № К18/Р/63 від 25.08.2011 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 гривень) повернуто заявнику.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2011 року у справі № 5010/1706/2011-27/116 скасовано та передано справу на розгляд господарського суду Івано-Франківської області.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті прийняття Верховною Радою України Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334-УІ, який набрав чинності 25 червня 2009 року, була скасована ліцензія позивача серії НОМЕР_2, строком дії з 22.08.2008 року до 21.08.2013 року на вид діяльності: організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино), а здійснення цієї діяльності заборонено. Водночас, ліцензія серії НОМЕР_2, строком дії з 22.08.2008 року до 21.08.2013 року на вид діяльності: організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) отримана була позивачем 11.09.2008 року, у відповідності до встановленого Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" порядку і на момент отримання вказаної ліцензії позивач набув право здійснювати її використання та проводити діяльність в сфері грального бізнесу протягом п'яти років. У зв'язку із чим, позивачем здійснена оплата за використання зазначеної ліцензії протягом всього строку її дії. Тобто, здійснення вказаної діяльності за отриманою, в порядку визначеному законом та на законних підставах ліцензії серії НОМЕР_2, строком дії з 22.08.2008 року до 21.08.2013 року на вид діяльності: організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) з 25.06.2009 року стало неможливим, а сплата коштів у сумі 885 495, 61 гривень за використання вказаної ліцензії в період з 25.06.2009 року до 21.08.2013 року (1538 днів) є надмірною та підлягають поверненню.
Ухвалою суду від 28.09.2011 року розгляд справи № 5010/1706/2011-27/116 в судовому засіданні призначено на 11.10.2011 року.
Ухвалами суду від 11.10.2011 року, 25.10.2011 року, 09.11.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року, 09.11.2011 року та 23.11.2011 року відповідно, у зв'язку із неявкою в судові засідання представників сторін та неподанням сторонами витребуваних судом письмових доказів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області в судовому засіданні проти позову заперечив, вказавши при цьому на той факт, що органи Державного казначейства України, у тому числі відповідач - 1: Головне управління Державного казначейства в Івано-Франківській області здійснюють чітко визначені повноваження, які встановлюються чинним законодавством.
Згідно п. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України органи державного казначейства ведуть облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України та, за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Відповідно до Законів України "Про державний бюджет України на 2009 рік", "Про державний бюджет України на 2010 рік" (додаток № 8) контролюючими органами відносно плати за видачу ліцензій та сертифікатів виступали органи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Порядком оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів", який затверджений наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 88 від 07.05.2009 року, передбачено, що для отримання подання суб'єкт господарювання надає до представництва Держкомпідприємництва заяву на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів, оформлену відповідно до додатку № 1 до даного наказу та оригінал або копію розрахункового документа, яким підтверджується перерахування коштів.
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 затверджено нову бюджетну класифікацію, згідно із якою відбулась зміна класифікації доходів бюджету. У відповідності до даного наказу платіж, який в попередніх роках класифікувався за кодом 1406200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів" дістав назву "Плата за ліцензії та сертифікати, що сплачується ліцензіатами за місцем здійснення діяльності" під кодом класифікації доходів бюджету 22011800. Контролюючим органом по даному платежу у 2011 році, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" виступає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке у відповідності до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085 утворено шляхом реорганізації Міністерства економіки України з покладенням на нього функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності. До завершення здійснення заходів з утворення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є правонаступником Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держкомпідприємництво відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" продовжує здійснювати свої повноваження та функції.
Органи Державного казначейства проводять повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів на підставі наказу Державного казначейства України № 226 від 10.12.2002 року (у редакції наказу ДКУ № 181 від 29.05.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2008 року за № 530/15221), яким затверджений відповідний Порядок. Згідно з даним Порядком повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів проводиться за заявою платника та подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету повинна містити інформацію щодо причин повернення коштів, найменування (П.І.П.) платника, ідентифікаційного коду, суми платежу, що підлягає поверненню, способу перерахування коштів з бюджету, реквізитів рахунку платника, на які необхідно перерахувати кошти. До заяви повинно бути додано оригінал або копію розрахункового документу, що підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Таким чином, органи Державного казначейства не уповноважені самостійно приймати рішення щодо необхідності повернення того чи іншого платежу, яких зарахований до бюджету.
У відповідності до статті 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент подання позову, кошти, сплачені позивачем за видачу ліцензії не є помилково або зайво зараховані до бюджету, про що свідчить відсутність письмового підтвердження регіонального органу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. При цьому вважає, що всі ці факти вказують на те, що у Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області не було жодних підстав для вчинення дій щодо повернення спірної суми. Наводить представник відповідача - 1 і інші підстави.
Представник Міністерства фінансів України в судові засіданні не з'явився. Проте, надіслав суду заперечення (відзив) на позовну заяву (Вх. № 8881/2011 - свх. від 25.10.2011 року) в якій вказав, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Однією із головних функцій Верховної Ради України є прийняття законів (стаття 84 Конституції України).
Повноваження щодо прийняття законів та внесення в них змін є способом реалізації публічної влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган чи його посадова особа) застосовує надані йому повноваження в межах закону, на власний розсуд, без необхідності узгодження своїх дій з іншими суб'єктами.
Згідно статті 4 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
15 травня 2009 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" з метою запровадження обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
З дня набрання чинності Законом, видача ліцензій на провадження діяльності організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності новим законом, скасовуються.
Виконуючи свої прямі функції Верховна Рада України прийняла Закон, з метою усунення тих недоліків, які існують в даній сфері до прийняття нового, більш досконалого механізму регулювання індустрії грального бізнесу та створить всі передумови для його розвитку.
Закон неконституційним у встановленому порядку не визнавався.
Таким чином, на думку відповідача - 2 рішення про скасування ліцензій було прийнято Верховною Радою України, яке є обов'язковим до виконання, а тому вимоги позивача до відповідачів безпідставні та задоволенню не підлягають.
У позовній заяві фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути, на його думку, надмірно сплачені до державного бюджету кошти за отриману ліцензію серії НОМЕР_2 від 11 вересня 2008 року на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор у казино в розмірі 885 495, 61 гривень.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 09.11.2000 року № 1755 плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства.
Кошти за видачу ліцензій вносяться на рахунки територіального органу Державного казначейства України за кодом класифікації Державного бюджету України 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів".
Стверджує, що ні законом, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повернення надмірно сплачених коштів (або їх частини) за невикористану ліцензію видану на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор.
Крім того, на думку відповідача - 2 безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства є вимоги позивача стосовно того, що кошти повинні повертатись згідно Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226.
Пунктом 2 вищенаведеного Порядку встановлено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
А ч. 4 ст. 15 згаданого закону встановлено, що ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та ¦проведення лотерей) видається строком на п'ять років.
Отже, положеннями Закону чітко визначені, як строки користування ліцензією так і разовий розмір плати за неї.
Також відповідач - 2 звертає увагу суду, що вимоги позивача не відповідають обґрунтуванням, на які він посилається у своєму позові.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Міністерство фінансів України, як відповідач - 2 у справі, не набувало та не зберігало майна позивача, оскільки відповідно до абзацу десятого ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.
Водночас зазначає, що в даний час склалась судова практика з розгляду судами України аналогічних справ.
Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2010 року у справі № 41/575 за позовом ТзОВ "Світ розваг" до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Верховної Ради України, про стягнення коштів, касаційну скаргу ТзОВ "Світ розваг" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року в справі № 41/575 залишено без змін.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної вади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Законом не встановлено порядку повернення коштів за невикористану ліцензію. Тому, вважає вимоги позивача про стягнення коштів у розмірі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за видачу ліцензії на провадження діяльності у сфері грального бізнесу, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про заборону грального бізнесу" є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник відповідача - 3 в судові засіданні жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що, свідчать поштові повідомлення, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача - 3 за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 року, заслухавши доводи представників позивача та відповідачів - 1, 2 всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
11 вересня 2008 року Міністерством фінансів України видано ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, строком дії з 22 серпня 2008 року до 21 серпня 2013 року.
11 червня 2009 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про заборону грального бізнесу". Вищевказаний Закон набув чинності 25 червня 2009 року.
Статтею 2 вищезгаданого закону в Україні заборонено гральний бізнес й участь в азартних іграх.
Частина друга ст. 4 Закону України "Про заборону грального бізнесу" передбачає, що з дня набуття чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
За видачу ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) позивачем було сплачено 150 000, 00 Євро, як того вимагала ч. 3 ст. 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. Вартість плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) встановлено в розмірі 30 000, 00 Євро за кожний рік користування такою ліцензією, зокрема, на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах. Стаття 1 зазначеного закону передбачає, що плата за ліцензію - разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.
Згідно з пунктом 4 - 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 року № 1755 плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, яка видається на кожну особу, що провадить таку діяльність на гральних автоматах, на кожний пункт тоталізатора у разі провадження букмекерської діяльності, на кожний електронний сервер у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, на кожний гральний зал у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор, справляється після прийняття рішення про видачу ліцензії. Плата вноситься у розмірі, встановленому законом, у національній валюті (за офіційним курсом, установленим Національним банком на день внесення платежу).
Пунктом 5 даної Постанови встановлено, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства.
22.08.2008 року Міністерством Фінансів України прийнято рішення № 1084 про надання позивачу ліцензії, а 11.09.2008 року було видано безпосередньо саму ліцензію.
Відповідно до платіжного доручення № 145 від 04 вересня 2008 року позивачем перераховано Головному управлінню державного казначейства України в Івано-Франківській області 1 050 734, 00 гривень (один мільйон п'ятдесят тисяч сімсот тридцять чотири гривні) за весь строк її дії ліцензії: з 22 серпня 2008 року по 21 серпня 2013 року.
Вказані кошти були зараховані до державного бюджету України за кодом платежу 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів".
Додатком № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" за Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за кодом бюджетної класифікації 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів".
У зв'язку із зміною законодавства, яким здійснюється дозвільний порядок регулювання організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) та набрання законної сили Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" здійснення позивачем використання вищевказаної ліцензії та провадження господарської діяльності в сфері грального бізнесу не дозволяється.
Тобто, здійснення вказаної діяльності за отриманою в порядку визначеному законом ліцензією серії НОМЕР_2 від 11.09.2008 року на право організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) за період з 25 червня 2009 року до 21 серпня 2013 року, є неможливим.
У зв'язку із чим, на думку позивача поверненню підлягають кошти сплачені за видачу ліцензії за виключенням періоду протягом якого позивач здійснював діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино з 11 вересня 2008 року по 25 червня 2009 року (287 днів) в розмірі 885 495, 61 гривень (вісімсот вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень шістдесят одна копійка), які сплачені за видачу ліцензії за 4 роки і 2 місяці, що залишилися до закінчення строку дії ліцензії, починаючи з моменту її дострокового скасування, виходячи з такого розрахунку:
1 825 - 287 = 1 538 х 575, 74 = 885 495, 61 гривень, де
1 825 - загальна кількість днів, протягом яких мала би діяти ліцензія;
287 - кількість днів, впродовж яких ліцензія діяла до її скасування Законом
1 538 - кількість днів строку дії ліцензії після її скасування Законом до закінчення терміну дії ліцензії на який вона була видана;
574, 74 гривень - вартість ліцензії за один день;
885 495, 61 гривень - вартість ліцензії за 1 538 днів, які залишилися до закінчення терміну дії ліцензії на який вона була видана.
Таким чином, на думку позивача до стягнення з державного бюджету підлягають 885 495, 61 гривень (вісімсот вісімдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень шістдесят одна копійка).
Суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за ліцензію серії НОМЕР_2 виданої 11.09.2008 року не обґрунтованими.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Однією із головних функцій Верховної Ради України є прийняття законів (стаття 84 Конституції України).
Повноваження щодо прийняття законів та внесення в них змін є способом реалізації публічної влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган чи його посадова особа) застосовує надані йому повноваження в межах закону, на власний розсуд, без необхідності узгодження своїх дій з іншими суб'єктами.
15 травня 2009 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334-УІ, який набрав чинності 25 червня 2009 року, з метою запровадження обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
Пунктами 1 та 2 ст. 4 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах. З дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.
Виконуючи свої прямі функції Верховна Рада України прийняла Закон, з метою усунення тих недоліків, які існують в даній сфері до прийняття нового, більш досконалого механізму регулювання індустрії грального бізнесу та створить всі передумови для його розвитку.
Рішення про скасування ліцензій було прийнято Верховною Радою України, яке є обов'язковим до виконання. Закон неконституційним у встановленому порядку не визнавався.
Згідно статті 4 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2000 № 1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” встановлено, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства.
Крім того, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що кошти (або їх частина) надмірно сплачені за невикористану ліцензію видану на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, мають повертатись згідно “Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженого Наказом Державного Казначейства України від 10.12.2002 року № 226.
Пунктом 2 “Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного і місцевих бюджетів”, затвердженого Наказом Державного Казначейства України від 10.12.2002 року № 226 встановлено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).
Відповідно до п. 5 “Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226, повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.
Як вбачається з ч. 1 ст. 15 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України, а ч. 4 ст. 15 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлено, що ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуск та проведення лотерей) видасться строком на п'ять років.
Таким чином, Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначені, як строки користування ліцензією так і розмір плати за неї. Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1837, у Міністерства фінансів України відсутні повноваження, щодо забезпечення надходження платежів до бюджетів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Положення про Державне казначейство України, Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів, яке передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань впорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Державне казначейство України не має права самостійно встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування.
Крім того, відповідно до Порядку оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надміру перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів", затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 07.05.2009 року № 88, подання на повернення суб'єктам господарювання помилково або надмірно зарахованих коштів до бюджету (далі - подання) оформлюється представництвами Держкомпідприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Представництва на підставі розгляду документів, зазначених у пункті 2 Порядку, та виписок з бюджетних рахунків оформлюють подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до органів Державного казначейства України.
Крім того, посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України, не приймаються і вважаються судом безпідставними, оскільки ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.
Проте, Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Міністерство фінансів України та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва не набували та не зберігали майно позивача, оскільки відповідно до абзацу десятого ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, плата за ліцензію - це разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.
Одночасно суд вказує на те, що оскільки спірна сума є разовим платежем, який вноситься суб'єктом господарювання за видачу ліцензії та перераховується до Державного бюджету України, то така сума не може вважатися отриманою без достатньої правової підстави та збереженою у відповідачів за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України. Та обставина, що позивач вніс дану спірну суму коштів до Державного бюджету України, не змінює характер правовідносин сторін і не припиняє їх, а відтак відсутні підстави для повернення коштів за статтею 1212 ЦК України.
При цьому, Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" не передбачене припинення прав власності на певне майно (ст. 1170 Цивільного кодексу України) та не передбачено обов'язку Міністерства фінансів України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області повертати суб'єктам господарювання грошові кошти, сплачені ними за одержання ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Сторони, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України коштів в сумі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за ліцензію серії НОМЕР_2 виданої 11.09.2008 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
За правилами, встановленими ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 19, 75, 84, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1170, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 50 Бюджетного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ст. 4 Закону України "Про заборону грального бізнесу", ст. ст. 1, 4, 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
в позові Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 АДРЕСА_1, 76018) до відповідачів: 1) Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018); 2) Міністерства фінансів України (вул. М. Грушевського, 12/2, Печерський район, м. Київ, 01008); 3) Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (вул. Арсенальна, 9/11, Печерський район, м. Київ, 01011) про стягнення заборгованості в сумі 885 495, 61 гривень, як надмірно сплачені за ліцензію серії НОМЕР_2, видану 11 вересня 2008 року Міністерством фінансів України на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, строком дії з 22 серпня 2008 року до 21 серпня 2013 року - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Михайлишин В. В.
Повне рішення складено 23.11.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
_______________ Михайлишин В. В. 23.11.11