Запорізької області
08.12.11 Справа № 30/5009/6977/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69057,м. Запоріжжя, МСП-982, Північне шосе, 31-А)
до Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)
про визнання недійсним договору №4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009р.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/967 від 14.11.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 153-юр від 01.07.2011р.,ОСОБА_3, довіреність № 155юр від 01.07.2011р.
3-ї особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_4, довіреність № 01/440 від 02.09.2011р.
Відкрите акціонерне товариство “Вуглецевий композит” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Мотор Січ” про визнання недійсним договір № 4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009р. та додаткові угоди до нього, укладені між Відкритим акціонерним товариством “Вуглецевий композит” та Відкритим акціонерним товариством “Мотор Січ”.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 203, 215, 227 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 61, 64, 82-84 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами договору № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.2009р. При цьому вказує, що підставою для визнання договору недійсним є те, що підписуючи договір № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.2009р. Болмаков М.І. діяв з перевищенням повноважень, а саме не отримував погодження наглядової ради товариства на укладання цього договору; також зазначає, що сумою еквівалентною 14000 ЕUR на момент укладення оспорюваного договору є 148 447,89 грн., що значно менше ніж сума обумовлена п. 1.1 оспорюваного Договору (1 000 000 грн.) та яка була додатковими угодами збільшена до 1 230 000грн., а отже оспорюваний Договір суперечить п. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/6977/11, розгляд справи призначено на 08.12.2011р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача у судовому засіданні 08.12.2011р. підтримав заявлені у позові вимоги та надав усні пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги та зазначив, що правильним найменуванням відповідача є -Публічне акціонерне товариство "Мотор-Січ".
Публічне акціонерне товариство “Мотор Січ” -відповідач у справі -у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечив та надав клопотання про припинення провадження у справі, на підставі ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України. Вказує, що згідно норм ст. 92 ЦК України, передбачені пунктами 9.3.4 та 9.4.2 Статуту Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" обмеження повноважень Болмакова М.І. не мають юридичної сили у правовідносинах з АТ "Мотор Січ", які склалися на підставі договору № 4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009р. Щодо посилань позивача на заборону здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг) відповідач зазначив, що операції з факторингу не мають жодного відношення до договору про дання фінансової підтримки (допомоги), який за своєю правовою природою є договором позики та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 1046-1053 ЦК України.
21.11.2011р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області подано до канцелярії суду заяву про вступ останнього у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
В обґрунтування своєї заяви представник третьої особи зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, значеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, в тому числі, Фонд державного майна України.
Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 24.06.2008 р. № 413, функції управління майном державного підприємства "Завод "Вуглекомпозит" були передані регіональному відділенню ФДМУ по Запорізькій області в порядку, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 31.03.2000р. № 677. Наказом регіонального відділення від 28.07.2008р. № 202 був затверджений акт приймання-передавання функцій управління майном.
У відповідності до п. 1.1 статуту ВАТ "Вуглецевий композит" засновано відповідно до наказу відділення від 27.11.2008р. № 399 шляхом перетворення державного підприємства "Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів" у ВАТ відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про державну програму приватизації", "Про господарські товариства", постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996р. № 1099 "Про затвердження порядку перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства". Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 702 «Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави»на Фонд державного майна України та його регіональні органи покладено обов'язок з формування" та реалізації дивідендної політики держи
Представник третьої особи зазначив, що питання підписання договору, який є предметом оскарження у даній справі і як наслідок виконання його умов в будь-якому випадку вплине на права та обов'язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Згідно з п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року № 2558-ХІІ, основними завданнями Фонду є, зокрема, захист майнових прав України на її території та за кордоном.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.
Враховуючи вищевикладене та норми кодексу, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі Регіональне відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на підставі ст. 27 ГПК України.
В судовому засіданні 08.12.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відкрите акціонерне товариство “Вуглецевий композит” засновано до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області від 27.11.2008р. № 399 шляхом перетворення державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” у відкрите акціонерне товариство. В управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області знаходиться 99,316 % акцій Товариства. З представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області складається наглядова рада Товариства.
19.06.2009р. між ВАТ “Мотор Січ” в особі Голови ради директорів Богуслава В.О., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ВАТ “Вуглецевий композит”, в особі в.о. Голови правління Болмакова М.І., який діє на підставі Статуту, з другої сторони, укладено Договір № 4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги).
Відповідно до розділу 1 Договору, в редакції Додаткової угоди до Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) №4216/09-К(УКПиИП) від 25.12.2009р. ВАТ “Мотор Січ” зобов'язалося надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі ВАТ “Вуглецевий композит” в сумі 1230000,00грн., а ВАТ “Вуглецевий композит” зобов'язалося використати їх за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.
Згідно з розділом 2 Договору, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для ведення господарської діяльності.
Відповідно до розділу 4 Договору, фінансова підтримка (допомога) надавалася ВАТ “Мотор Січ” терміном на 3 місяці та повертається ВАТ “Вуглецевий композит” на протязі 5 банківських днів після сплину 3 місяців з дня отримання.
Пунктом 9.3.4 Статуту ВАТ “Вуглецевий композит” передбачено, що наглядова рада погоджує за поданням правління Товариства договори, що стосуються діяльності Товариства, вартість яких становить від 1% до 50% балансової вартості активів.
Пунктом 9.4.2. Статуту ВАТ “Вуглецевий композит” до компетенції правління належать усі питання діяльності Товариства, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу Товариства. Вищий орган Товариства може приймати рішення про передачу належних йому прав до компетенції правління.
Згідно п. 9.4.10 Статуту, Правління Товариства укладає договори (угоди) на суму, що не перевищує 1% балансової вартості активів Товариства згідно з чинним законодавством України та вимогами Статуту Товариства.
Відповідно до балансів ВАТ “Вуглецевий композит” за 1-й квартал 2009р. балансова вартість активів позивача становила 19 747 тис.грн. (тобто один відсоток складає 197 470 грн. 00 коп.), а за 2-й квартал 2009р. балансова вартість активів позивача становила 19 957 тис.грн. (тобто один відсоток складає -199 570 грн. 00 коп.
Позивач зазначив, що оскільки сума фінансової підтримки (допомоги) значно перевищує відсоток балансової вартості активів товариства, то договори, що стосуються діяльності Товариства, вартість яких становить від 1% до 50% балансової вартості активів, повинні наглядовою радою погоджуватися за поданням правління Товариства.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18 05.2000р. № 1723-Ш, до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕІЖ за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ. Станом на 19. 06.2009 р НБУ встановлено такий курс гривні до євро: 1060,3421 грн. за 100 ЕUR. Позивач вважає, що сумою еквівалентною 14000 ЕUR на момент укладення оспорюваного договору є 148 447,89 грн., що значно менше ніж сума обумовлена п. 1.1 оспорюваного Договору (1 000 000 грн.) та яка була додатковими угодами збільшена до 1 230 000грн., а отже оспорюваний Договір суперечить п. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 4216/09-К(УКПиИП), який за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм статей 1046-1053 ЦК України.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.
Відповідно до пунктів 1, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на цих підставах вирішувати справи. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.
Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотні порушення, на думку позивача, полягають в тому, що підписуючи договір №4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.2009р. Болмаков М.І. діяв з перевищенням повноважень, а саме не отримував погодження наглядової ради товариства на укладання цього договору, та, крім того, вважає, що Договір № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.2009р. суперечить п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ.
За імперативними правилами частини 3 статті 92 ЦК України , у відносинах з третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи Товариства не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
До моменту укладання договору № 4216/09-К (УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009 року відповідача (на той час ВАТ «МОТОР СІЧ») жодним чином не було повідомлено про зміст пунктів 9.3.4 та 9.4.2 Статуту ВАТ "Вуглецевий композит", які містять певні обмеження голови правління в частині укладання господарських правочинів.
Юридичного факту щодо повідомлення представника ПАТ "МОТОР СІЧ", яким було підписано зазначений Договір, стосовно певних обмежень цивільної правоздатності не було.
Зміст самого Договору також не містить жодних посилань на те, що сторони ознайомлені зі змістом пунктів 9.3.4 та 9.4.2 Статуту ВАТ "Вуглецевий композит".
Викладене свідчить, що позивачем не доведено суду того, що відповідач до моменту укладання Договору був ознайомлений зі змістом пунктів 9.3.4 та 9.4.2 статуту позивача, які містять певні обмеження голови правління в частині укладання господарських правочинів, або того, що відповідач за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень керівника позивача на укладення Договору. Зміст Договору також не містить жодних посилань на те, що сторони ознайомлені зі змістом пунктів 9.3.4 та 9.4.2 статуту позивача.
Посилання позивача на зміст пункту 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 року № 02-5/111 стосовно того, що саме відповідач мав перевірити наявність повноважень керівника позивача на укладення Договору -є необґрунтованим, оскільки норми статті 92 ЦК України набрали законної сили пізніше надання вказаних роз'яснень, окрім того, роз'яснення вищого спеціалізованого суду не мають вищої юридичної сили над законом.
Крім того, господарським судом Запорізької області у справі № 12/5009/1946/11, апеляційною та касаційною інстанціями розглядалися позовні вимоги про визнання недійсним Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.09 року з підстав, що суперечать умовам статуту позивача, а саме - означений правочин вчинений виконувачем обов'язків голови правління позивача Болмаковим М.І. без необхідного погодження з наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”.
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, в силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2011р. у справі № 12/5009/1946/11, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011р., постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. не доводяться знову при вирішенні спору, що розглядається у справі № 30/5009/6977/11.
Таким чином, згідно правил статті 92 ЦК України, передбачені пунктами 9.3.4 та 9.4.2 статуту Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” обмеження повноважень керівника позивача не мають юридичної сили у правовідносинах з відповідачем, які склалися на підставі Договору, тобто позовні вимоги позивача є безпідставними.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18 05.2000р. № 1723-Ш, до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕІЖ за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ. Станом на 19. 06.2009 р НБУ встановлено такий курс гривні до євро: 1060,3421 грн. за 100 ЕUR.
Позивач вважає, що сумою еквівалентною 14000 ЕUR на момент укладення оспорюваного договору є 148 447,89 грн., що значно менше ніж сума обумовлена п. 1.1 оспорюваного Договору (1 000 000 грн.) та яка була додатковими угодами збільшена до 1 230 000грн., а отже оспорюваний Договір суперечить п. 140 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000р. № 1723-111, відповідно до якого до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75% загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14 000 ЕІІК. за курсом, встановленим НБУ, або перевищує 10% підсумку балансу ВАТ.
В даному випадку твердження позивача не приймаються судом, оскільки позивач акцентує увагу на забороні здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, але не звертає увагу на те, що законодавець чітко вказав конкретний вид таких операцій, а саме - факторинг.
Поняття договору факторингу міститься у ст. 1077 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якого за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, операції з факторингу не мають відношення до договору № 4216/09-К (УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги), який за своєю правовою природою є Договором позики та підпадає під правове регулювання норм статей 1046 - 1053 ЦК України.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджено, що свої зобов'язання за договором відповідач виконав в повному обсязі, перерахувавши суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 1230000 грн. на поточний рахунок позивача, що підтверджуються платіжними дорученнями № 1077 від 24 червня 2009 року, № 97 від 02 липня 2009 року, № 7377 від 26 червня 2009 року, № 4185 від 25 вересня 2009 року, № 1775 від 21 вересня 2009 року, № 10168 від 14 серпня 2009 року, № 9696 від 31 липня 2009 року, № 2868 від 28 грудня 2009 року.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на норми ч. 1ст. 227 ЦК України, згідно до якої правочин юридичної особи вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Однак, ст. 227 ЦК України надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця норма не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи. Даної правової позиції додержується і Верховний Суд України, зазначаючи в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними (лист від 24.11.2008р.) - стосовно юридичних осіб судам потрібно мати на увазі, що дія ст. 227 ЦК України поширюється на правочини, здійсненні юридичною особою, яка не має ліцензії на відповідний вид діяльності.
Господарський суд відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 30/5009/6977/11, на підставі ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України на підставі наступного:
Частина 1 пункт 2 статті 80 ГПК України передбачає припинення провадження у справі господарським судом, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2011р. у справі №12/5009/1946/11 було задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” та до Публічного акціонерного товариства “МОТОР СІЧ” про визнання недійсним договору про надання фінансової підтримки (допомоги) № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.09 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2011р. скасовано, у задоволенні позову про визнання недійсним договору про надання фінансової підтримки (допомоги) № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.09 року відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2011р. залишена без змін.
Отже, господарським судом Запорізької області у справі № 12/5009/1946/11, апеляційною та касаційною інстанціями розглядалися позовні вимоги про визнання недійсним Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.09 року з підстав, що суперечать умовам статуту позивача, а саме - означений правочин вчинений виконувачем обов'язків голови правління позивача Болмаковим М.І. без необхідного погодження з наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”.
Враховуючи вищевикладене, господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у справі № 30/5009/6977/11, як підставу для визнання недійсним договір № 4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009р., окрім підписання договору Болмакова М.І. з перевищенням повноважень, без отримання погодження наглядової ради товариства на укладання цього договору, зазначає також другу підставу, а саме, те, що договір № 4216/09-К(УКПиИП) від 19.06.2009р. суперечить п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р. №1723-ІІІ, отже позивач у справі №30/5009/6977/11 зазначає дві підстави в обґрунтування позову, а відтак господарський суд не має законних підстав для припинення провадження по справі згідно ч. 1 п. 2 ст. 80 ГПК України.
Статтею 20 ГК України закріплено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене та матеріалами справи підтверджено, що оспорений договір оренди був укладений у відповідності із вимогами чинного на момент його укладення законодавства і будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також не доведено суду підстав для визнання спірного договору недійсним, тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 4216/09-К(УКПиИП) про надання фінансової підтримки (допомоги) від 19.06.2009р. та додаткові угоди до нього, укладені між Відкритим акціонерним товариством “Вуглецевий композит” та Відкритим акціонерним товариством “Мотор Січ”, слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 27, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залучити до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
2. Замінити назву відповідача і вважати відповідачем - Публічне акціонерне товариство “Мотор Січ”м.Запоріжжя.
3. У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 12.12.2011р.
12.12.2011