83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
21.11.11 р. Справа № 16/49пн
Господарський суд Донецької області у складі судді: Гриник М.М.
при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.
за позовом прокурора Київського району міста Донецька, м.Донецьк в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк
до відповідача: інституту проблем штучного інтелекту, м.Донецьк
за участю третьої особи: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк
про знесення самовільно збудованих гаражів та приведення земельної ділянки в придатний для використання стан
За участю:
від прокуратури: ОСОБА_1 за довір. №б/н від 17.11.2011р.; Остапенко Ю.О. за посвідченням № 4072
від позивача: не з'явився
від відповідача: Іванова С.Б. в.о. директора; ОСОБА_2 за довір.№199/01 від 21.11.2011р.
від третьої особи: Воронцова А.О. за посвідченням №25
Прокурор київського району м. Донецька (далі - прокурор) в інтересах Донецької міської ради (далі - прозивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук (далі - відповідач), третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області з вимогою зобов'язати відповідача знести самовільно збудовані 7 гаражів по вул. Артема 118б та привести зазначену земельну ділянку, на якій знаходяться зазначені гаражі в приданий для використання стан. Витрати пов'язані зі знесенням прибудови та приведенням земельної ділянки в придатний для використання стан, прокурор просить покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує наявністю самочинно збудованих гаражів за адресою м. Донецьк, вул. Артема 118 б з посиланням на ст. 376 Цивільного Кодекса України та Закон України «Про планування та забудову територій».
Донецькою міською радою надано письмові пояснення №01/15-5884 від 18.11.2011р., в яких підтримує вимоги прокурора, зазначивши, що позивач як представник власника земельної ділянки на якій розташоване спірне самочинне будівництво заперечує проти його існування на підставі ч. 4 ст. 376 ЦК України, у зв'язку із чим таке самочинне будівництво підлягає знесенню.
Відповідач надав пояснення по справі №188/01 від 07.11.2011 р., в яких просить відмовити в задоволенні позову.
Третя особа, підтримала позовні вимоги прокурора, також надала пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.03.2011 року провадження у справі було зупинене до розгляду господарським судом Донецької області справи № 32/29пн за позовом Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України до Донецької міської ради про визнання права власності на самовільно збудовані гаражі за адресою м. Донецьк, вул. Артема 114.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.11.2011 року провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні відповідач заявив клопотання про зупинення розгляду справи та надання йому можливості зібрати необхідні докази. Клопотання судом розглянуто та відхилено. По-перше, провадження по справі порушено 09.02.2011р. і у позивача було достатньо часу для збору необхідних доказів, по- друге: суд обмежений строком розгляду справи, передбаченим ст.. 69 Господарського процесуального кодексу України, а по-третє: підстави для зупинення провадження по справі передбачені ст.79 Господарського процесуального кодексу України, які відповідачем в даному випадку не наведено.
21.11.2011р. від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, які за змістом є тотожними раніше заявленим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:
В результаті спільної перевірки прокуратури в Київському районі м. Донецька та інспекції архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області виявлено самочинно побудовані відповідачем 7 гаражних боксів. Також в результаті встановлено, що будівництво зазначених об'єктів було здійснено без дозволу на будівельні роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача дозволу на будівництво спірних об'єктів, за змістом ст. 376 ЦК України вони є самочинно збудованими.
Крім цього, відповідно до технічних паспортів наданих відповідачем, гаражні боки за адресою: м. Донецьк, вул. Артема 114 збудовані самовільно. Документів, які б спростовували самочинність будівництва спірних гаражів відповідачем всупереч правовому припису ст. 33 ГПК України не надано. Доказів визнання права власності в судовому порядку або введення в експлуатацію спірних будівель відповідач також не надав.
Таким чином, суд вважає доведеним факт віднесення гаражних боксів за адресою м. Донецьк, вул. Артема 114, побудованих відповідачем, до об'єктів самочинного будівництва.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою 1992 року наданого відповідачем для огляду в судовому засіданні, копію якого долучено до матеріалів справи суб'єктом землекористування є Інститут проблем штучного інтелекту Академії правових наук України. В той же час відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців отриманого судом та залученого до матеріалів справі відповідно до припису ч. 3 ст. 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» на теперішній час відповідач обліковується як Інститут проблем штучного інтелекту Міністерства освіти та науки України та Національної академії наук. В свою чергу відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців датою реєстрації Інститут проблем штучного інтелекту Міністерства освіти та науки України та національної академії наук є 01.12.2000 року.
Враховуючи загальну заборону ретроспективної дії законів та інших нормативних актів у часі, обставини справи треба оцінювати в контексті положень законодавства, діючого на момент виникнення відповідних обставин (вчинення відповідних дій, прийняття рішень тощо).
Згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції, що діяв станом на 01.12.2000 року) право користування земельною ділянкою, або її частиною припиняється у випадку припинення діяльності підприємства, установи або організації.
Як вже зазначалося, реорганізація відповідача відбулася 01.12.2000 року, отже в Інститут проблем штучного інтелекту Академії правових наук, який був землекористувачем за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою 1992 року припинив свою діяльність та виник Інститут проблем штучного інтелекту Міністерства освіти та науки України і Національної академії наук.
Таким чином, враховуючи припис ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції станом на 01.12.2000 року) право постійного користування на земельну ділянку за державним актом на право постійного користування виданого на Інститут проблем штучного інтелекту Академії правових наук припинилося 01.12.2000 року.
Разом з тим, після внесення реєстраційних змін 01.12.2000р., відповідачем не приведено правовстановлюючі документи на землю у відповідність до Закону України «Про землеустрій» та розроблених до нього ряду Інструкцій. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження переоформлення відповідачем державного акту на землю.
Наданий суду за державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за № 004162 виданий в 1992 р., містить виправлення на кресленнях, які суттєво змінюють межі та конфігурацію наданих відповідачу в користування земельних ділянок. Коли та на підставі яких актів вносились такі зміни до державного акту відповідач пояснити не зміг, докази суду не надав.
Докази наявності у відповідача на теперішній момент права користування земельною ділянкою під об'єктами самочинного будівництва чи надання дозволу власника землі на забудову в матеріалах справи відсутні.
І з відзиву інспекції архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області вбачається, що відповідно до рішення Донецької міської ради народних депутатів від 22.01.1992р. №12\5 Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства вищих навчальних закладів і Академії наук України було відведено в постійне користування земельну ділянку площею 0, 0335 гектар, зайнятий висотною частиною будівлі корпуса №6 та земельна ділянка площею 0, 1665 гектар, зайнятий частиною будівлі 4 -го корпуса.
Тобто, під будівництво гаражних боксів Інституту проблем штучного інтелекту земельна ділянка не виділялась.
Самим же відповідачем доказів на підтвердження своїх вимог чи доказів, які б спростували вимоги прокурора та Донецької міської ради суду не надано.
Посилання відповідача на лист Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України від 20.08.09 за № 10/4-248, зі змісту якого вбачається, що майно інституту, в тому числі і спірні гаражі є державною власністю і закріплене за відповідачем на праві оперативного управління є хибним, оскільки: по -перше: відповідачем на спірні гаражі не надано правовстановлюючі документи, а по-друге, саме з цього приводу розглядається справа в господарському суді Донецької області за № 32/29пн, порушена за по позовом самого Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук вже після того, як прокурором та міською радою було в судовому порядку ініційовано знесення самовільно збудованих об'єктів.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно з особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно з п. 12 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.
Враховуючи наведене, представником власника земельної ділянки на якій розташові спірні будівлі є Донецька міська рада, відповідач по справі.
.В письмових пояснення наданих до суду позивач зазначив, що заперечує проти визнання права власності на самочинне будівництво та вимагає його знесення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги прокурора Київського району міста Донецька, м.Донецьк в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк до Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 02095826) про зобов'язання знести самовільно збудовані 7 гаражів, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема 114 та приведення земельної ділянки, на якій знаходяться зазначені гаражі в придатний для використання стан - задовольнити повністю.
Зобов'язати Інститут проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 02095826) знести самовільно збудовані 7 гаражів, що знаходяться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема 114 та привести земельну ділянку на якій знаходяться зазначені гаражі в придатний для використання стан.
Стягнути з Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 02095826) (83048, м. Донецьк, вул.. Артема, 118Б) на користь державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.
Стягнути з Інституту проблем штучного інтелекту Міністерства освіти і науки України і Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 02095826) (83048, м. Донецьк, вул.. Артема, 118Б) на користь державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст судового рішення підписано 28.11.2011р.
Суддя Гриник М.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >