83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.11.11 р. Справа № 30/119
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області, ідентифікаційний код 305619605216
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидово Донецької області, ідентифікаційний код 33426248
про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 635400грн., пені у сумі 46117,81грн., 3% річних у сумі 10454,79грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_1 (керівник згідно довідки ЄДРПОУ №02-13-74 від 16.10.2006р.), ОСОБА_2 (представник за довіреністю №68 від 06.06.2011р.);
від Відповідача - не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 20.09.2011р. на 04.10.2011р., з 04.10.2011р. на 18.10.2011р., з 18.10.2011р. на 07.11.2011р.
У судовому засіданні 07.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Приватне підприємство „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 635 400,00 грн., пені у сумі 46 117,81 грн., 3% річних у сумі 10 454,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної допомоги від 27.04.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації, 3% річних та пені.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 27.04.2010р., платіжне доручення №136 від 27.04.2011р.; квитанція прибуткового ордеру №200 від 27.04.2010р., розрахунок ціни позову, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 632 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 188, 193 Господарського кодексу України.
На підтвердження своєї позиції і виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 124-128).
Відповідач у судові засідання не з'являвся, доказів сплати стягуваних сум або відсутності спірного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином, що підтверджується як повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (а.с.121), так і поданими заявами із додатковими матеріалами: про відмову у відкритті провадження за позовом і повернення позовної заяви та залишення її без розгляду (а.с.а.с.19-54), про відкладання розгляду справи від 03.10.2011р. (а.с.а.с.60-109), про залишення позову без розгляду (а.с.а.с.112-114), в яких наголошувалося як на невиконання Позивачем вимог суду, так і на наявності аналогічного спору між тим ж сторонами і з того ж предмету в провадженні Київського районного суду м. Донецька
У судовому засіданні 07.11.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх обґрунтування та можливість прийняття рішення на підставі наданих документів.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи зважаючи на загальну тривіальність розгляду справи (порушена ще 12.08.2011р.).
Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.
Вислухавши у судовому засіданні представників Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
27.04.2010р. між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (а.с.11), згідно п.п. 1.1., 2.1., 4.1 та 5.1 якого Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в розмірі 600 000 грн. з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника на строк до 31.12.2010р., а Позичальник зобов'язується повернути отриману суму допомоги до закінчення означеного строку.
Розділом 3 передбачено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається у безготівковій формі, шляхом перечислення необхідних грошових коштів на розрахунковий рахунок Позичальника, а також шляхом внесення грошових коштів по прибутковому ордеру до каси Позичальника до 30.04.2010р.
У п. 8.2 договором сторонами передбачено, що за кожен день прострочки повернення безвідсоткової фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутої фінансової допомоги.
На виконання обов'язків з надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги Позивач платіжним дорученням №136 від 27.10.2010р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру №200 від 27.04.2010р. (а.с.а.с. 12, 12 зворотна сторона) надав Відповідачу позику в загальному розмірі 600 000 грн.
Як вбачається з наданої Позивачем м довідки за підписом директора та головного бухгалтера (а.с.127) станом на 01.09.2011р. заборгованість за договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги від 27.04.2010р. становить 600 000 грн.
Зважаючи на неповернення наданої фінансової допомоги Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, нарахувавши на суму заборгованості додатково інфляційну індексацію, 3% річних та пеню.
Відповідач у наданих до суду заявах і додатках до них (а.с.а.с.19-54, 60-109, 112-114) проти можливості задоволення позову заперечив, вказуючи на недотримання Позивачем положень процесуального законодавства та наявність у провадженні Київського районного суду м. Донецька аналогічної справи, ухилившись, при цьому, від підписання (з зауваженнями або без) акту звіряння розрахунків станом на 15.10.2011р. (а.с.126), складеного і надісланого (а.с.а.с.124, 125) Позивачем на виконання вимог суду.
Як вбачається із наданих сторонами документів Приватне підприємство „Сокіл” зверталось до Київського районного суду м. Донецька з позовною заявою до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за низкою договорів, серед яких вказувався і договір позики від 27.04.2010р., розмір заборгованості за яким визначався сумою 279680грн.(а.с.31).
Втім, із змісту поданої до Київського районного суду м. Донецька позовної заяви в частині описання вказаного договору позики від 27.04.2010р., вбачається, що вказаним договором опосередковані правовідносини Приватного підприємства „Сокіл” і Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське” з надання у позику останньому мінеральних добрив - селітри аміачної у кількості 120,3т., що також підтверджується змістом означеного договору позики (а.с.128).
Таким чином, жоден із згадуваних у розглядуваному Київським районним судом Донецької області позові Приватного підприємства „Сокіл” договорів позики (поворотної фінансової допомоги) ані за реквізитами, ані за змістом не має ніякого відношення до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 27.04.2010р., на якому ґрунтуються вимог у справі №30/119.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 27.04.2010р і застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних і інфляційної індексації.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 27.04.2010р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики. Як встановлено ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Зважаючи на надані до матеріалів справи платіжне доручення №136 від 27.10.2010р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №200 від 27.04.2010р. Позивач свої зобов'язання з надання позики у розмірах і строках, встановлених договором від 27.07.2010р. виконав належним чином. Отже, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір від 27.07.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.
За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення позики у сумі 600 000 грн. до 31.12.2010р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Водночас, ст. 601 Цивільного кодексу України і ст. 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як було встановлено судом Відповідач не повернув позику попри закінчення строків повернення відповідних сум, визначених договором від 27.07.2010р., що дозволяє стверджувати про порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, і кваліфікацію Відповідача, як такого, що прострочив грошове зобов'язання згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 01.01.2011р.
За змістом ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625. В сою чергу, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також 3% річних і інфляційну індексацію за весь час прострочення.
Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.8.2 договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 27.04.2010р. вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені, 3% річних та інфляційні витрати за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, з урахуванням обмеження періоду нарахування пені приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та розміру її ставки положенням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо стягнення:
- заборгованості - в повному обсягу - в сумі 600000грн.;
- інфляційної індексації - частково - в сумі 27368,33грн. (Позивачем невірно був визначений загальний індекс інфляції за періоду прострочення);
-3% річних - в повному обсягу - в сумі 10454,79грн.
- пені - у повному обсягу - в сумі 46117,81грн.
Судом відхиляються викладені у заявах Відповідача міркування відносно неможливості задоволення позовних вимог, оскільки ним не доведено, а з матеріалів справи не вбачається наявності підстав для застосування ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 33426248) про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 635400грн., пені у сумі 46117,81грн., 3% річних у сумі 10454,79грн.задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 33426248) на користь Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) заборгованості у розмірі 600000грн., інфляційну індексацію в розмірі 27 368,32 грн., 3% річних в розмірі 10454,79грн. та пеню в сумі 46117,81 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволені решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 33426248) на користь Приватного підприємства „Сокіл”, м. Селидово Донецької області (ідентифікаційний код 305619605216) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 6839,41грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,26 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 07.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >