83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.11.11 р. Справа № 37/258
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
до відповідача: Горлівської міської ради, м. Горлівка, ідентифікаційний код 04052749
про: визнання недійсним пункту 3.1 договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності м. Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами №113 від 22.02.2010р., №120 від 16.03.2010р., №121 від 05.05.2010р., №62 від 01.11.2009р., укладених між Горлівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю №2262 від 31.05.2011р.);
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 01.11.2011р. на 16.11.2011р.
У судовому засіданні 16.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Горлівка (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі - Відповідач) про визнання недійсним пункту 3.1 договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності м. Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами №113 від 22.02.2010р., №120 від 16.03.2010р., №121 від 05.05.2010р., №62 від 01.11.2009р., укладених між Горлівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на визначення спірними пунктами договорів розміру плати розповсюджувача зовнішньої реклами в залежності від корегуючи коефіцієнтів нормативної грошової оцінки земель, які були встановлені рішенням Горлівської міської ради , незаконність і скасування якого були визначені за результатами розгляду адміністративного позову.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №113 від 22.02.2010р. з додатками, договір №120 від 16.03.2010р., з додатками, договір №121 від 05.05.2010р. з додатками, договір № 62 від 01.11.2009р.з додатками та додатковою угодою №1, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2011р. по справі №2а-620/10/0551 та ухвалу №К/9991/3205/11 Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 202, 203, 216, 217, 236 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України „Про державну регуляторну політику у сфері господарської діяльності”.
Представник Відповідач у судовому засіданні 01.11.2011р. проти позову усно заперечив (а.с.43) та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46-48), проте своєї позиції письмово до відому суду не довів та попри належне повідомлення (а.с.52) у судове засідання 16.11.2011р. без пояснення причин не з'явився.
У судовому засіданні 16.11.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, вказуючи на відсутність інших доказів на їх підтвердження.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання сторонами певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).
Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права.
Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.11.2009р. між Позивачем (Розповсюджувач реклами) та Відповідачем (Власник) було укладено додаткову угоду (а.с.30) до Договору на тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами №62 від 30.08.2006р., якою дійшли згоди переукласти договір відповідно до типового договору на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності міста Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та положення про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, затверджених рішенням Горлівської міської ради від 23.10.2009р. №V/56-5, виклавши його у новій редакції (а.с.а.с.31-34)
Відповідно до положень розділу 1 та п.6.1 Власник (Відповідач) надає Розповсюджувачу (Позивач) зовнішньої реклами в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій розміром 6х3 кв.м., які розташовані за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 строком до 30.10.2011р (а.с.а.с.31-34).
Згідно з п.3.1 за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, Відповідач здійснює оплату щомісячно згідно з розрахунком, здійсненим згідно „Положення про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівки, для розташування спеціальних конструкцій”, протягом 30 днів після звітного місяця на рахунок міського бюджету, у розмірі 1045,30 грн. - Центрально - Міський район, 348,43 грн. - Калінінський район.
Пунктом 3.2 встановлено плату у розмірі 25% від вартості з дня укладання договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Пунктом 2.8. затвердженого рішенням Горлівської міської ради від 23.10.2009р. №V/56-5 (а.с.46) Положенням про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівки, для розташування спеціальних конструкцій (а.с.а.с.47, 48) встановлено розрахунок вартості договірного платежу за формулою:
B=S*T*Кк*Кт, грн./ місяць, де
S - площа місця розташування рекламного засобу, кв.м.;
Т - базова ставка, грн.;
Кк - корегуючий коефіцієнт територіального розміщення;
Кт - понижуючий коефіцієнт для спеціальних конструкцій типу „щитова”, „настінний щит”, „дахова конструкція”.
Пізніше між Позивачем та Відповідачем була укладена низка договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності міста Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами з аналогічними умовами:
1. №113 від 22.02.2010р. (а.с.а.с.14-17) надається в користування місця, які перебувають у комунальній власності, розміром 6х3 кв.м., які знаходяться за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 (на фасаді будинку); АДРЕСА_7 (на боковому фасаді будинку) строком до 01.10.2013р., плата за користування якими складає 2686,68 грн. - Центрально-міський район, 308,04 грн.- Калінінський район
2. №120 від 16.03.2010р. (а.с.а.с.20-23) надається в користування місця, які перебувають у комунальній власності, розміром 6х3 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 (напроти кладовища) строком до 16.03.2015р., плата за користування якими складає 479,81 грн. - Центрально-міський район
3. №121 від 05.05.2010р. (а.с.а.с.25-28) надається в користування місця, які перебувають у комунальній власності, розміром 6х3 кв.м., які знаходяться за адресами: м. Горлівка, вул. Пересипкіна (біля шиномонтажу „Тіп Топ”); м. Горлівка, вул. Пересипкіна (напроти шиномонтажу „Тіп Топ”) строком до 05.05.2015р., плата за користування якими складає 639,74 грн.- Калінінський район
Як вбачається із змісту додатків №1 до кожного із вказаних договорів (а.с.а.с.18, 24, 29, 35) розмір платежу Розповсюджувача реклами визначений з урахуванням встановленої в п. 2.8. згадуваного вище Положення формулою.
Постановою апеляційного адміністративного суду України від 11.01.2011р. по справі №2а-620/10/0551 (а.с.а.с.37-38), залишеною без змін за результатами касаційного перегляду згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011р. (а.с.а.с.39-42), скасовано постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 04.11.2010р. та визнано незаконним рішення Горлівської міської ради від 29.12.2008р. №V/42-23 „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Горлівки Донецької області”
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач, усно заперечивши проти позову, процесуальними правами, передбаченими ст., 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Суд розглядає справу в контексті вимог за кожним з чотирьох спірних договорів, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами вникання і наданими доказами (формула розрахунку платежів згідно п.2.8. Положення та визнання у судовому порядку незаконним рішення Горлівської міської ради від 29.12.2008р. №V/42-23).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:
За змістом розглядуваних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсними пунктів 3.1. укладених між сторонами договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності м. Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, яким визначений розмір платежу Розповсюджувача реклами.
Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. При цьому, враховуючи встановлений ст. 58 Конституції України загальний принцип заборони ретроспективної дії законів і нормативно-правових актів та правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірних договорів здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.
З огляду на це предметом судової оцінки, спрямованої на з'ясування законності пунктів 3.1. спірних договорів, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, Законом України „Про рекламу”, Типовими правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:
- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;
- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;
- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).
Суд наголошує, що обов'язковість доведення наявності факту порушення оспорюваним пунктом договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності м. Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірних пунктів, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.
За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
З огляду на наведені Позивачем підстави позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний пункт 3.1. кожного із приведених договорів є недійсним через визнання у порядку адміністративного судочинства незаконним і скасування рішення Горлівської міської ради від 29.12.2008р. №V/42-23 „Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Горлівки Донецької області”, що вказує не відповідність змісту оспорюваних положень договорів актам цивільного законодавства, а отже - на наявність підстави, встановленої ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Проаналізувавши означені аргументи Позивача у світлі встановлених на підставі наявних матеріалів справи обставин спірних правовідносин з Відповідачем, суд дійшов висновку про їх хибність та юридичну неспроможність, оскільки:
- кожен з оспорюваних пунктів договорів запроваджує розмір і порядок здійснення Розповсюджувачем реклами плати за користування місяцями розміщення зовнішньої реклами з посиланням на затверджене рішенням Горлівської міської ради від 23.10.2009р. №V/56-5 Положенням про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівки, для розташування спеціальних конструкцій. Між тим, оплатність такого розміщення рекламних конструкцій і визначення розміру плати саме органом місцевого самоврядування безпосередньо передбачена п.п. 32, 33 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених на виконання ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067;
- спірні пункти договору опосередковують їх істотну у розумінні ч.ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України та ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України умова, за відсутністю якої такі договори взагалі не могли відбутися через їх перетворення у безплатні, що унеможливлює застосовування ст. 217 Цивільного кодексу України в даному випадку. В свою чергу, доказів порушення прав або інтересів Позивача через існування і укладання таких договорів взагалі до матеріалів справи не надано і із змісту позовної заяви не вбачається;
- представлена постанова апеляційного адміністративного суду України від 11.01.2011р. по справі №2а-620/10/0551 жодною мірою не стосується затвердженого рішенням Горлівської міської ради від 23.10.2009р. №V/56-5 Положенням про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівки, для розташування спеціальних конструкцій, доказів скасування (визнання недійсним/незаконним якого) до справи не надано;
- Позивачем не доведено, а із змісту п.2.8. Положенням про оплату за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста Горлівки, для розташування спеціальних конструкцій і додатків №1 до кожного з договорів не вбачається, що приведені у формулі розрахунку розміру плати складові (коефіцієнти) перебувають у залежності від нормативної грошової оцінки земель м. Горлівки Донецької області або інших чинників, що які визначені рішення Горлівської міської ради від 29.12.2008р. №V/42-23, і існування такого взаємозв'язку має виключно характер припущень, адже укладені між сторонами спірні договори не опосередковують орендних правовідносин з користування відповідними земельними ділянками у розумінні ст.ст. 13-15 Закону України „Про оренду землі”, тоді як саме п. 5 затвердженого Постановою КМУ від 3 березня 2004 р. N 220 Типового договору оренди землі передбачена необхідність визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Викладене, за висновком суду, вказує про недоведеність Позивачем наявності порушення фактом існування оспорюваних п. 3.1. кожного з договорів певних суб'єктивних прав або інтересів, та невідповідності змісту таких пунктів положенням цивільного законодавства, що унеможливлює і застосування судового захисту проти такого відсутнього порушення.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені Позивачем, відносяться на його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Горлівської міської ради, м. Горлівка (ідентифікаційний код 04052749) про визнання недійсним пункту 3.1 договорів на тимчасове користування місцем, яке перебуває у комунальній власності м. Горлівка, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами №113 від 22.02.2010р., №120 від 16.03.2010р., №121 від 05.05.2010р., №62 від 01.11.2009р., укладених між Горлівською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 16.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >