83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.11.11 р. Справа № 37/248
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м.Маріуполь, ідентифікаційний код 01558767
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: стягнення заборгованості за договором на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. в сумі 38 000,00 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю № 09/351 від 31.10.2011р.);
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 31.10.2011р. на 15.11.2011р.
У судовому засіданні 15.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м.Маріуполь (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. з орендної плати в сумі 38 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договору на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. за період з серпня 2008р. по вересень 2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2007р., додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 24.04.20008р. та № 2 від 29.09.2008р., претензію № 09/670 від 26.08.2008р., розрахунок стягуваної суми, свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, статут, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Відповідача, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.29-56).
Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, доказів сплати стягуваної заборгованості або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до компетенції суду не віднесено пошук фактичного перебування фізичних осіб.
У судовому засіданні 15.11.2011р. представник Позивача наполягав на задоволені позовних вимог та вимагав вирішення спору за наявними у справі документами.
Суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних документів, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності) по суті розглядуваного спору, і від нездійснення Відповідачем власних процесуальних прав не може перебувати у залежності встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія розгляду справи впродовж розумного строку.
Вислухавши у судовому засіданні Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
29.11.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. (а.с.а.с. 9,10), згідно п.п.1.1., 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення з торгово-холодильним обладнанням магазина № 74, розташованого за: АДРЕСА_1, загальною площею 400,1 кв.м. для організації торгівельної діяльності на строк з 01.12.2007р. по 31.12.2008р.
Зазначене приміщення є власністю Орендаря, що підтверджується наданими ним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03.10.2007р. (а.с.55,) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 16156816 від 03.10.2007р. (а.с.56)
Розділом 3 зазначеного договору визначені умови орендних платежів, за якими орендна плата на місяць визначена в розмірі 18 000,00 грн., з ПДВ, та має вноситись Орендарем до 5-го числа поточного місяця шляхом перерахування встановленої суми оренди на розрахунковий рахунок Позивача. Своєчасне і повне внесення орендної плати пп.. б) п. 4.3 договору віднесено до обов'язків Орендаря.
01.12.2007р. об'єкт оренди згідно із п.2.2. договором на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с. 11).
Додатковою угодою № 1 від 24.04.2008р. до договору на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. були внесені зміни, зокрема відносно суми орендних платежів, які з 01.06.2008р. (дата набрання угодою сили) стала складати 19 000,00 грн. на місяць (а.с. 12).
У відповідності до додаткової угоди № 2 від 29.09.2008р. договір оренди о було розірвано з 29.11.2007р., а згідно п. 2 зазначеної угоди, Відповідач зобов'язався погасити заборгованість до 31.12.2008р., яка виникла за цим договором.
За даними наданими Позивачем, фактична здійснена ним сплата орендних платежів за весь час дії договору на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. склала 146 207,68 грн. з необхідних 184 207,68 грн., тобто сума заборгованості, яку Позивач має ще сплатити за вказаним договором складає 38 000,00 грн., на чому й наполягає Позивач у своїх позовних вимогах.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався., та ухилився від підписання з зауваженнями або без акту звіреня розрахунків (а.с.32), складеного та надісланого (а.с.а.с.29-31) Позивачем на виконання вимог суду.
Згідно довідки №09/352 від 31.10.2011р. за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача (а.с.33) стягувана сума заборгованості Відповідачем погашена не була.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 5-го числа поточного місяця відповідно до умов п. 3.2. договором на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р., у тому числі - за серпень і вересень 2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з серпня 2008р. по вересень 2008р. у розмірі 38 000,00 грн. Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу
Враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати умовам договору, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 38 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у зв'язку із задоволенню позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01558767) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором на оренду нежитлового приміщення № 397 від 29.11.2007р. в сумі 38 000,00 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01558767) заборгованість з орендної плати за період з серпня по вересень 2008р. в сумі 38 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Маркомпрод”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 01558767) державне мито в розмірі 380,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 15.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >