83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.11.11 р. Справа № 37/252
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2
про: стягнення заборгованості за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. в сумі 8 127,00 грн., пені в сумі 227,94 грн., штраф в розмірі 805,00 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_1 (НОМЕР_3 виданий 08.02.2005р. Красно армійським МРВ УМВД України в Донецькій області);
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 31.10.2011р. на 15.11.2011р.
У судовому засіданні 15.11.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Красноармійськ (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. з орендної плати в сумі 8 127,00 грн., пеню в сумі 227,94 грн., штраф в розмірі 805,00 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. за період з 01.06.2011р. по 16.09.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір суборенди № 2 від 01.03.2011р., акт прийому-передачі № б/н від 01.03.2011р., лист-вимогу про сплати суми боргу від 14.09.2011р., розрахунок стягуваної пені та штрафу, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України
На виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 40-50, 55-62)
Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, доказів сплати стягуваної заборгованості або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвал (а.с.а.с.31, 53).
У судовому засіданні 15.11.2011р. Позивач наполягав на задоволені позовних вимог, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх обґрунтування і можливості вирішення спору без участі повідомленого належним чином Відповідача.
Суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних документів, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.
Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції з підтверджуючими доказами (у разі наявності) по суті розглядуваного спору, і від нездійснення Відповідачем власних процесуальних прав не може перебувати у залежності встановлена ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантія розгляду справи впродовж розумного строку.
Вислухавши у судовому засіданні Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.03.2011р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір суборенди нерухомого майна № 2 (а.с.а.с. 10-13), згідно п.п.1.1., 1.2. та 6.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нерухоме майно, що розміщено за адресою: АДРЕСА_1, загальної площею 46 кв.м., для використання під офіс строком до 31.12.2011р. включно.
Зазначене приміщення розташовано у приналежні на праві власності Організації орендарів готелю „Дружба” будівлі, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Красноармійського бюро технічної інвентаризації (а.с.55) та передане власником (а.с.56) в оренду Позивачеві у складі іншого майна згідно договору оренди № 01 від 01.10.2010р. зі строком дії до 01.10.2012р. (а.с.а.с.40-43), п. 1.2. якого безпосередньо передбачає можливість Орендаря передавати майно в суборенду.
Розділом 5 зазначеного договору суборенди № 2 від 01.03.2011р. визначені умови орендних платежів, за якими орендна плата на місяць встановлена в розмірі 2300,00 грн., без ПДВ, виходячи з розрахунку 50,00грн. на місяць без ПДВ за один квадратний метр, та має вноситься не пізніше 3 числа поточного місяця. Своєчасне і повне внесення орендної плати п. 3.2.2. договору віднесено до обов'язків Орендаря.
Умовами п. 4.3. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату орендних платежів, а саме Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми несплаченого своєчасно платежу.
01.03.2011р. об'єкт оренди згідно із п.2.1. договором суборенди був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с. 14).
На підтвердження часткового виконання зобов'язань за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. Відповідачем, Позивачем були надані засвідчені копії прибуткових касових ордерів (а.с.а.с.46-50), які підтверджують сплату певних грошових сум Відповідачем, а саме: прибутковий касовий ордер № 2099 від 18.04.2011р. на суму 1500,00 грн., прибутковий касовий ордер №2101 від 29.04.2011р. на суму 900,00 грн., прибутковий касовий ордер № 2105 від 06.05.2011р. на суму 1 382,00 грн., прибутковий касовий ордер № 2112 від 24.05.2011р. на суму 1500,00 грн., прибутковий касовий ордер № 2136 від 15.06.2011р. на суму 800,00 грн.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи окрім сплати заборгованості з орендної плати за період з 01 червня 2011р. по 16.09.2011р. у сумі 8 127,00 грн., стягнення нараховані пеню в сумі 227,94 грн. та штрафних санкцій - 805,00 грн., а також стягнути витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Як вбачається з підписаної Позивачем довідки №0/22 від 28.10.2011р. стягувана сума у загальному розмірі 9159,94грн., з урахуванням пені та штрафу за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. станом на 16.09.2011р., не погашена.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором суборенди).
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору суборенди.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму), яким за своєю сутністю (з урахуванням встановлених судом обставин приналежності об'єкту користування) є укладений між сторонами договір суборенди нерухомого майна № 2 від 01.03.2011р.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди № 2 від 01.03.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна (а отже - і суборендна) плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 3 числа поточного місяця відповідно до умов п. 5.2. договору суборенди № 2 від 01.03.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати суборендної плати - жодних доказів іншого всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не представлено, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з 01.06.2011р. по 16.09.2011р. у розмірі 8 127,00 грн. Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Враховуючи відповідність арифметичного розрахунку (а.с.22) заявленої до стягнення заборгованості умовам договору і обставина справи, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню - у розмірі _8 127,00 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п.8.2. договору суборенди № 2 від 01.03.2011р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобов'язань Відповідачем у розглядуваний період, суд, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині (а.с.23), дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені частково - лише в сумі у сумі 224,63 грн., що зумовлено неправильним визначенням моменту прострочення кожного щомісячного платежу - кожне 4,а не 3 число, яке є останньою датою своєчасного розрахунку, а відносно штрафу (а.с.24) у повному обсягу - у сумі 805грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з Відповідача витрат на юридичну допомогу у сумі в розмірі 1000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Так, дійсно між Позивачем (Замовник) та адвокатом ОСОБА_3 31.10.2011р. був укладений договір про надання юридичних послуг (а.с.а.с.28, 29), за умовами якого адвокат зобов'язався надати Клієнту послуги, а саме: надання консультацій, оформлення юридичних документів, захист та представництво інтересів в органах міліції, судах, прокуратурі по цивільним та кримінальним справам, подача апеляційних та касаційних скарг та інших послуг.
Приймаючи до уваги, що:
- за змістом договору про надання юридичних послуг від 31.10.2011р. не передбачено представництво адвоката саме в Господарському суді Донецької області з розгляду цієї справи;
- не визначення договором про надання юридичних послуг від 31.10.2011р. розміру гонорару, який має отримувати адвокат за свої послуги;
- подання та підписання позовної заяви безпосередньо Позивачем (Замовником) та відсутність будь-яких доказів виконання адвокатом робіт за вказаним договором;
- відсутність доказів оплати гонорару адвоката Позивачем, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення з Відповідача у складі судових витрат вартості юридичних послуг у сумі 1000 грн.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про стягнення заборгованості за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. в сумі 8 127грн., пені в сумі 227,94 грн., штрафу в розмірі 805грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за договором суборенди № 2 від 01.03.2011р. в сумі 8 127грн., пеню в сумі 224,63 грн. та штраф в сумі 805грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито в розмірі 101,96грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,91грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 15.11.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >