83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.11.11 р. Справа № 4/388
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 09.06.2011р.,
від відповідача - не явився,
за позовом - Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району
м. Донецька” м. Донецьк
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк
про стягнення 4891,77грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 4891,77грн., з яких: 4756,92грн. - заборгованість по експлуатаційним витратам за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р., 47,86грн. - 3%річних, які нараховані за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р., 86,99грн. - інфляційні витрати, які нараховані за період з лютого 2011р. по вересень 2011р.
В підтвердження позову позивач посилається на підписаний сторонами договір про спільне користування та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №4/135 від 01.12.2009р. з розрахунком, акт звірки розрахунків за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р., який не підписаний сторонами, рішення господарського суду Донецької області від 10.05.2011р. по справі №23/29, від 07.12.2010р. по справі №14/239.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №728536 станом на 29.03.2011р. ОСОБА_2 зареєстрований у державному реєстрі як суб'єкт підприємницької діяльності та проживає за адресою: АДРЕСА_1, на яку і направлений позов, а також ухвали господарського суду.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений, відзив на позовну заяву не надав.
Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості по експлуатаційним витратам по договору № 4/135 від 01.12.2009р., а також річних, інфляційних, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
2
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Статтями 19,21,29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник.
Особливими учасниками цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання таких послуг з іншим виконавцем. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дні внесення проекту договору однією із сторін.
Сторони при укладанні договору повинні керуватись Законами України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території”, „Про житлово-комунальні послуги”.
Господарським судом встановлено, що 01.12.2009р. сторонами підписаний договір про спільне користування та обслуговування вбудованого нежитлового приміщення №4/135.
Відповідно до п. 1 цього договору власник будинку (позивач) забезпечує обслуговування, ремонт та утримання прибудинкової території житлового будинку за адресою: м. Донецьк, вул. Політбійців, 2, а співвласник (відповідач) приймає участь у витратах власника будинку по управлінню, експлуатації та поточному ремонту прибудинкової території житлового фонду пропорційно площі, що займається, в сумі 104,16грн. на момент укладення договору.
Співвласник займає нежитлове приміщення площею 78,2 м. кв. в житловому будинку за адресою вул. Політбійців, 2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2008р.
В п. 2 договору передбачені обов'язки сторін, відповідно до якого власник будинку повинен виконувати весь комплекс робіт по утриманню та експлуатації будинку, в якому знаходиться вбудоване нежитлове приміщення, та прибудинкової території, чим забезпечити реальну можливість здійснення діяльності співвласника.
Співвласник, в свою чергу, повинен укласти договори з підприємствами - постачальниками комунальних послуг, укласти договір оренди земельної ділянки. Утримувати приміщення згідно санітарних норм, виконуючи всі протипожежні заходи.
Проводити необхідний поточний ремонт приміщення, інженерних мереж та сантехнічного обладнання.
Відповідно до п. 3 договору експлуатаційні витрати на момент укладення договору складають 104,16грн. з ПДВ в місяць.
Суму платежу співвласник повинен перерахувати на рахунок власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця (п. 4.1 договору).
Перерахунок суми експлуатаційних витрат проводиться щорічно згідно фактичних витрат власника будинку (п. 4.2 договору).
Відповідно до додатку-розрахунку до договору відповідач також відшкодовує позивачу витрати по сплаті податку на землю в сумі 575,40грн. з ПДВ.
Згідно п. 5 договору він діє з 01.12.2009р. по 01.12.2014р., а якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення строку дії договору не звернулась з пропозицією, то він вважається переукладеним на такий же термін.
Частиною 2 ст.35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
3
Господарським судом встановлено, що рішеннями господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. по справі №14/239, від 10.05.2011р. по справі №23/29 з ФОП ОСОБА_2 на користь КП „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” стягнено заборгованість по експлуатаційним витратам в сумі 5436,48грн. за період з 01.01.2010р. по 01.09.2010р., 3% річних в сумі 61,43грн., інфляційних витрат в сумі 113,48грн., заборгованість по експлуатаційним витратам в сумі 3397,80грн. за період з 01.09.2010р. по 01.02.2011р., 3% річних в сумі 24,90грн., інфляційних витрат в сумі 82,29грн.
Зазначені заборгованості по експлуатаційним витратам виникли на підставі договору №4/135 від 01.12.2009р., який вказаними рішеннями господарського суду визнаний укладеним. Тому, господарський суд при вирішенні даного спору по суті встановлює та досліджує факт понесення позивачем фактичних експлуатаційних витрат за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Позивачем умови договору виконані належним чином, про що свідчать підписані без заперечень та зауважень КП „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька”, ЖЕУ-4 та ТОВ „Підприємство профдезінфекції Київського району м. Донецька” акти приймання-передачі робіт з дератизації по вулиці Політ бійців, 2, з площею підвалу 970 м. кв. та сміттєпровідної камери 10 м. кв., №1-27/4/2 від 28.02.2011р. за лютий 2011р., №1-27/4/4 від 29.04.2011р. за квітень 2011р., №1-27/4/6 від 30.06.2011р. за червень 2011р., б/н від 30.08.2011р. за серпень 2011р., №1-27/4/10 від 31.10.2011р. за жовтень 2011р., акти щодо проведення промивання та опресування системи центрального опалення від 06.06.2011р., від 29.06.2011р.
Також позивачем до матеріалів справи надані докази оплати ним податку на землю, який підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до додатку-розрахунку до договору.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території” та Законом України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховуються щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховуються, виходячи з розміру затверджених цін, тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Згідно п. 4.1 договору суму платежу співвласник повинен перерахувати на рахунок власника будинку не пізніше 30 числа поточного місяця.
Відповідачем, в порушення умов договору, експлуатаційні витрати несплачені, тому, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 4756,92грн.
Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, не представив суду доказів перерахування боргу, у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.
4
Факт заборгованості відповідача підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи не оплату відповідачем наданих послуг, позивач просить стягнути 86,99грн. інфляційних, які нараховані за період з лютого 2011р. по вересень 2011р. та 47,86грн. 3%річних, які нараховані за період з 01.02.2011р. по 01.09.2011р.
Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.
Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.
- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем експлуатаційні витрати не сплачені, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, але позивачем на невірно визначений момент виникнення права вимоги (без урахування п. 4.1 договору), господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних частково в сумі 36,02грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, господарський суд зважаючи на порушення позивачем загальної методики нарахування інфляційних витрат, не врахування того, що в липні, серпні 2011р. відбулися дефляційні процеси, провівши власний розрахунок, відмовляє у задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з тим, що збільшення боргу внаслідок інфляційних процесів не відбулось.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в наступних розмірах: державне мито в сумі 47,93грн. та 231,23грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі Законів України Про житлово-комунальні послуги”, „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території”, ст.ст. 526,530,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,35,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
5
Задовольнити позов Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 4891,77грн., з яких: 4756,92грн. - заборгованість, 47,86грн. - 3%річних, 86,99грн. - інфляційні витрати частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька” м. Донецьк-83121, вул. Челюскінців, 299, ЗКПО 05514241 заборгованість в сумі 4756,92грн, 3%річних в сумі 36,02грн., державне мито в сумі 47,93грн. та 231,23грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Суддя Гринько С.Ю.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 23.11.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.
Надруковано у 3прим.:
1-до справи,
1-позивачу,
1-відповідачу