83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.11.11 р. Справа № 4/354
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.
при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2- довіреності,
від відповідача - Шевченко І.Л. - директор за наказом і протоколом зборів засновників,
за позовом - Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району
м. Донецька” м. Донецьк
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” м. Донецьк
про стягнення 16005,92грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних та пені
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” м. Донецьк
до Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька” м. Донецьк
про розірвання договору в наслідок неналежного виконання.
Позивач 15.09.2011р. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 16005,92грн., з яких: 14844,86грн. - заборгованість за послуги пов'язані з витратами з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду, які надані за період з березня 2007р. по березень 2011р. (акти підписані за травень, червень, листопад, грудень 2009р., квітень 2010р.-березень 2011р.), 101,20грн. - 3%річних, які нараховані за період з 05.01.2011р. по 01.04.2011р., 541,66грн. - інфляційні, які нараховані за період з грудня 2010р. по березень 2011р., 518,50грн.- пеня, яка нарахована за період з 05.01.2011р. по 01.04.2011р. відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір про участь у загальних витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду №3/23 від 01.06.2000р., акт приймання-передачі виконаних робіт (від відповідача підписані невідомою особою, деякі не підписані) №13075 від 20.05.2009р. на суму 251,65грн., №13075 від 15.06.2009р. на суму 300,29грн., №13075 від 16.11.2009р. на суму 319,85грн., №13075 від 16.12.2009р. на суму 319,85грн., №13075 від 16.04.2010р. на суму 361,49грн., №13075 від 16.05.2010р. на суму 307,22грн., №13075 від 16.07.2010р. на суму 334,36грн., №13075 від 16.08.2010р. на суму 334,36грн., №13075 від 16.09.2010р. на суму 367,40грн., №13075 від 16.10.2010р. на суму 345,37грн., №13075 від 16.11.2010р. на суму 360,95грн., №13075 від 16.12.2010р. на суму 353,16грн., №13075 від 16.01.2011р. на суму 353,16грн., №13075 від 16.02.2011р. на суму 362,18грн., №13075 від 16.03.2011р. на суму 350,63грн., акти-рахунки виконаних робіт №13075 за травень 2009р. на суму 251,65грн., №13075 за червень 2009р. на суму 300,29грн., №13075 за листопад 2009р. на суму 319,85грн., №13075 за грудень 2009р. на суму 319,85грн., №13075 за квітень 2010р. на суму 361,49грн., №13075 за травень 2010р. на суму 307,22грн., №13075 за липень 2010р. на суму 334,36грн., №13075 за серпень 2010р. на суму 334,36грн., №13075 за вересень 2010р. на суму 367,40грн., №13075 за жовтень 2010р. на суму 345,37грн., №13075 за листопад 2010р. на суму 360,95грн., №13075 за грудень 2010р. на суму 353,16грн., №13075 за січень 2011р. на суму 353,16грн., №13075 за лютий 2011р. на суму 362,18грн., №13075 за березень 2011р. на суму 350,63грн., вимогу про оплату №07/792 від 09.06.2009р., яка 18.06.2009р. отримана представником відповідача, претензію №08/1656 від 28.12.2010р. (відсутні докази направлення).
Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що позивачем порушений строк позовної давності, строк дії договору припинився, за час дії договору були змінені реквізити сторін, назва позивача, змінені керівники, позивачем не виконувались обов'язки, який передбачені договором і не доведено їх виконання.
2
До початку розгляду справи 28.09.2011р. відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом до позивача про розірвання договору № 3/23 від 01.06.2000року, який є предметом розгляду позову позивача (л.с. 44).
Відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
При огляді зарічного позову, господарський суд врахував той факт, що предметом позову, заявленого Комунальним підприємством „Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька” є стягнення заборгованості та нарахованої на неї інфляційні витрати та річні проценти, яка виникла за договором 3/23 від 01.06.2000року.
Предметом і підставою зустрічного позову є розірвання цього ж договору.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Оцінюючи зустрічний позов, господарський суд врахував, що відповідно до пунктів 2, 3, 3-1
частини 1 статті 57 даного Кодексу ( 1798-12 ) до позовної заяви додані документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів, сплачено державне мито у встановлених порядку і розмірі та сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оскільки первісний позов пов'язаний підставою з зустрічним, поданий за правилами подання позовів, господарський суд ухвалив прийняти до розгляду зустрічний позов і визначився із часом розгляду справи первісного і зустрічного позовів.
Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) на виклик господарського суду в зазначений час в судове засідання не явився, не надав доказів поважних причин неявки.
В судовому засіданні представниками позивача по первісному позову надані заперечення проти зустрічного позову, посилаючись на Закони України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території”, „Про житлово-комунальні послуги”, Рішення Донецької міської ради № 464 від 29.10.2003року „Про порядок участі суб'єктів підприємницької діяльності із розрахунку по утриманню будинків та при будинкової території в м.Донецьку”, якими всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, зобов'язані приймати участь і утриманні будинків та при будинкових територій”, а тому розірвання договору є незаконною вимогою.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд для надання сторонам часу для пред'явлення суду доказів своїх вимог і заперечень, на підставі ст.77 ГПК України, оголошував перерви з 25.10.2011р. на 10 та 14 листопада 2011р.
Після перерви 14.11.2011р. позивачем по первісному позову надано остаточне уточнення до позову, яке являється по суті зменшенням заявленої до стягнення сум, а саме: просить стягнути з відповідача заборгованість за період з жовтня 2008року по березень 2011р. в сумі 10447,10грн., пеню за 72 дні в розмірі 309,12грн. за період з 20.01.2011р. по 01.04.2011р., 3% річних за цей же період в сумі 61.82грн. і витрати від інфляції в сумі 241,60грн.
Проаналізувавши надані сторонами документи в обґрунтування позовних вимог і заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Предметом первісного позову є стягнення з відповідача заборгованості за послуги, надані позивачем на підставі договору про участь у загальних витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду № 3/23 від 01.06.2000р., а також річних, інфляційних та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
3
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Статтями 19,21,29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин є власник, споживач, виконавець та виробник.
Особливими учасниками цих відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання таких послуг з іншим виконавцем. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дні внесення проекту договору однією із сторін.
Сторони при укладанні договору повинні керуватись Законами України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території”, „Про житлово-комунальні послуги”.
Господарським судом встановлено, що сторонами підписаний договір про участь у загальних витратах з управління, експлуатації та поточного ремонту житлового фонду № 3/23 від 01.06.2000р.
Згідно п. 1 договору власник будинку (позивач) забезпечує технічне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Донецьк, проспект Ілліча, 90 „а” загальною площею 223,9 м. кв., а також утримання прибудинкової території, а співвласник (відповідач) приймає участь в загальних для всього ЖЕО витратах з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду. Вказане нежитлове приміщення зареєстроване, як власність, на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2000р.
Згідно п. п. 2.2.1, 2.2.2 договору співвласник повинен оплату за участь в загальних витратах ЖЕО проводити згідно виставлених позивачем рахунків не пізніше 5 числа поточного місяця та приймати участь в загальних для всього ЖЕО витратах з управління, експлуатації та поточному ремонту житлового фонду. Невід'ємною частиною договору є розрахунок щомісячних платежів експлуатаційних витрат.
Цей договір укладений на 5 років з 01.06.2000р. Договір вважається продовженим на наступний строк, якщо за 1 місяць до закінчення строків від обох сторін не надійде заява про його припинення (п. 4 договору). Таким чином договір вважається діючим на час вирішення спору, оскільки жодна із сторін до часу порушення справи не зверталась з вимогою про його розірвання.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території” та Законом України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.
4
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховуються щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Відповідно до договору № 3/23 від 01.06.2000р., який є підставою позову, володарем будинку № 90а по проспекту Ілліча в. м.Донецьку являється Житлово-експлуатаційне об'єднання Калінінського району м.Донецька.
Листом № 07/792 від 09.06.2009р. ( л.с. 18 ) головний інженер Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району” повідомив ТОВ „ДонПАК”, що за рішенням Донецької міської ради № 24/30 від 16.01.2006р. „Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг житлового фонду районних рад м.Донецька” Керуюча компанія Калінінського району являється виконавцем послуг по утримуванню будинків, прибудинкових територій, централізованому теплопостачанню, гарячому і холодному водопостачанню.
Таким чином, сторони знали про зміну виконавця житлово-комунальних послуг житлового фонду, але Комунальне підприємство „Керуюча компанія Калінінського району” не внесла до договору № 3/23 від 01.06.2000р. зміни щодо володаря будинку, який був зазначений в договорі, не надала також і документи, які би підтвердили зміну і підстави для цього.
Оскільки позивач просить стягнути вартість виконаних робіт відповідно до договору № 3/23 від 01.06.2000р. за період з жовтня 2008р. по вересень 2011р., він повинен, насамперед, довести факт виконання цих робіт і факт понесених ним витрат в результаті виконання конкретних робіт, які вказані в акті ( укладеним в односторонньому порядку 11.11.2011р.) до і після звернення його з позовом, так як заявлений позов 15.09.2011р., а йдеться про заборгованість, яка виникла за період з жовтня 2009р. по вересень: встановлені сопла; проведена промивка системи центрального опалення; виконані капітальних ремонт кровлі; оштукатурений фасад будинку; проведена ревізія запірної арматури; проводиться убирання двірником території; виконуються роботи по поточним заявкам.
Господарським судом встановлено, що позивачем належним чином виконані умови договору, про що свідчать підписані сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт №13075 від 20.05.2009р. на суму 251,65грн., №13075 від 15.06.2009р. на суму 300,29грн., №13075 від 16.11.2009р. на суму 319,85грн., №13075 від 16.12.2009р. на суму 319,85грн., №13075 від 16.04.2010р. на суму 361,49грн., №13075 від 16.05.2010р. на суму 307,22грн., №13075 від 16.07.2010р. на суму 334,36грн., №13075 від 16.08.2010р. на суму 334,36грн., №13075 від 16.09.2010р. на суму 367,40грн., №13075 від 16.10.2010р. на суму 345,37грн., №13075 від 16.11.2010р. на суму 360,95грн., №13075 від 16.12.2010р. на суму 353,16грн., №13075 від 16.01.2011р. на суму 353,16грн., №13075 від 16.02.2011р. на суму 362,18грн., №13075 від 16.03.2011р. на суму 350,63грн., всього на загальну суму 5021,92грн.
Відповідно до п. 2.2.1 договору співвласник повинен оплату за участь в загальних витратах ЖЕО проводити згідно виставлених рахунків не пізніше 5 числа поточного місяця.
Позивачем відповідачу для оплати на підставі актів приймання-передачі робіт, на всю суму послуг виписані акти-рахунки виконаних робіт №13075 за травень 2009р. на суму 251,65грн., №13075 за червень 2009р. на суму 300,29грн., №13075 за листопад 2009р. на суму 319,85грн., №13075 за грудень 2009р. на суму 319,85грн., №13075 за квітень 2010р. на суму 361,49грн., №13075 за травень 2010р. на суму 307,22грн., №13075 за липень 2010р. на суму 334,36грн., №13075 за серпень 2010р. на суму 334,36грн., №13075 за вересень 2010р. на суму 367,40грн., №13075 за жовтень 2010р. на суму 345,37грн., №13075 за листопад 2010р. на суму 360,95грн., №13075 за грудень 2010р. на суму 353,16грн., №13075 за січень 2011р. на суму 353,16грн., №13075 за лютий 2011р. на суму 362,18грн., №13075 за березень 2011р. на суму 350,63грн.
Оскільки позивач не довів факт виконаних ним робіт як власник (балансоутримувач) будинку, який за своїми зобов'язаннями по договору повинен забезпечувати технічне обслуговування нежитлового приміщення за адресою: м. Донецьк, проспект Ілліча, 90 „а” загальною площею 223,9 м. кв., а також утримання прибудинкової території, не доведено ним і факт виставлення рахунків відповідачем, тобто уповноваженою особою відповідача, підписання актів уповноваженою особою підписувати ці акти, тому господарський суд вважає недоведеним вимоги позову в частині стягнення боргу за виконанні позивачем послуги у відповідності з викладеними у договорі зобов'язаннями.
5
Позивач за порушення строків оплати відповідачем послуг відповідно до договору нарахував за несвоєчасне виконання ним грошового зобов'язання 101,20грн. 3%річних, за період з 05.01.2011р. по 01.04.2011р. та 541,66грн. інфляційних за період з грудня 2010р. по березень 2011р.
Оскільки матеріалами справи не доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як не доведено, що відповідач (уповноважена особа підписувала акти приймання-передачі виконаних робіт, та виставлялись рахунки, посилання позивача на норми статті 625 Цивільного кодексу України є незаконними, так як ця стаття застосовується лише за прострочку виконання грошового зобов'язання, яка повинна бути доведена.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 518,50грн. пені, яка нарахована за період з 05.01.2011р. по 01.04.2011р. відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд відмовляє у її задоволенні, з огляду на наступне:
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В ч. 6 ст. 232 ГК України, на яку посилається позивач, не передбачений розмір штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а встановлений граничний термін нарахування, а крім цього, в договорі сторонами не узгоджений конкретний розмір пені, яка підлягає сплаті боржником при порушенні грошового зобов'язання, тому нарахування пені проведене позивачем неправомірно та без достатніх правових підстав.
Приймаючи до уваги, що при розгляді первісного позову, господарський суд встановив недоведеність позивачем підстав і тому відмовив у позові, на нього покладаються судові витрати.
Вирішуючи справу за зустрічним позовом, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” просить розірвати договір в наслідок неналежного його виконання, господарський суд враховує той факт, що договір № 3/23 від 01.06.2000року діяв з 01.06.2000року до 01.06.2010р., тобто на час звернення договір вже припинив свою дію.
Оскільки на час вирішення спору договір, як юридичний факт не існує, це є підставою для припинення провадження за відсутністю спору на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що зустрічний позов надійшов до господарського суд 28.09.2011р., тобто до припинення дію договору № 3/23 від 01.06.2000року, господарський суд покладає на позивача за зустрічним позовом судові витрати.
На підставі ст.ст. 526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законів України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкової території”, „Про житлово-комунальні послуги”, „Про приватизацію державного фонду” та, керуючись статтями 49,60,82,84, п.1-1ст.80, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -
6
Відмовити у позові Комунальному підприємству „Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” м. Донецьк про стягнення 16005,92грн., з яких: 14844,86грн. - заборгованість, 101,20грн. - 3%річних, 541,66грн. - інфляційні, 518,50грн.- пеня за недоведеністю підстав.
Судові витрати, пов'язані з первісним позовом покласти на позивача - Комунальне підприємство „Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька” м. Донецьк.
Припинити провадження у позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” м. Донецьк до Комунального підприємства „Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька” м. Донецьк про розірвання договору в наслідок неналежного виконання за відсутністю спору.
Судові витрати, пов'язані з зустрічним позовом покласти на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дон.Пак” м. Донецьк.
Суддя Гринько С.Ю.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 14.11.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.
Надруковано у 3 прим.:
1-до справи,
1-позивачу,
1-відповідачу