83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.11 р. Справа № 19/103
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк
про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/15-20/20/1 у сумі 889 983,58 грн., а саме: по кредиту - 855 082,45 грн., по відсотках - 34 901,13 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
22.11.2011р. з 14.20 год. по 14.30 год.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/15-20/20/1 у сумі 889 983,58 грн., а саме: по кредиту - 855 082,45 грн., по відсотках - 34 901,13 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за генеральною кредитною угодою №012/15-20/20 від 01.09.2008р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.
Ухвалою суду від 23.09.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/103.
21 листопада 2011р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №19/103 без участі його представника у зв'язку зі зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання 22.11.2011р. не з'явився,
Представник відповідача не з'явився в жодне судове засідання, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії на ухвалах суду від 23.09.2011р., 04.10.2011р., 26.10.2011р., 08.11.2011р.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.09.2011р. місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.
На адресу суду повернуто поштові відправлення, надіслані відповідачу за вказаною адресою, №№14419624, 14320296 з відміткою органу поштового зв'язку „нет дома”, „за закінченням терміну зберігання”.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без сторін за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані в попередніх судових засіданнях, господарський суд -
Встановив:
01 вересня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №012/15-20/20, на підставі якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами (п.1.1).
Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної розміру 1 000 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту (п.1.2 генеральної кредитної угоди).
За змістом п.п.1.3, 9.1, генеральна кредитна угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 31.08.2018р. за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма отриманими кредитами в рамках даної кредитної угоди.
01 вересня 2008р. на основі генеральної кредитної угоди №012/15-20/20 від 01.09.2008р. між кредитором та позичальником був укладений кредитний договір №012/15-20/20/1 „Інвестиційний кредит суб'єктам Мікро та Малого бізнесу (на придбання обладнання тощо)” (далі - кредитний договір).
Відповідно до п.1.1, кредитор з 01.09.2008р. надає позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
Пунктом 1.1.1 кредитного договору встановлено кредитний ліміт в розмірі 1 000 000,00 дол. США. Датою остаточного погашення кредиту є 31.08.2011р. (п.1.1.4 договору).
В пункті 1.2 кредитного договору сторони домовились, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору на дату укладання цього договору розмір процентної ставки складає 14,5 % річних. Пунктом 2.1 кредитного договору визначений обов'язок позичальника сплачувати кредитору проценти за вищевказаною процентною ставкою. За умовами п.2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються згідно з внутрішніми положеннями кредитора, але не рідше одного разу на місяць на суму кредиту, включаючи день надання та день, що передує даті повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році (метод факт/факт).
Порядок надання кредиту узгоджений сторонами в статті 4 кредитного договору.
Відповідно до п.5.1, позичальник здійснює погашення нарахованих процентів та частини кредиту щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами, розмір та строки сплати яких визначаються Графіком погашення кредиту та інших платежів (Додаток №1 до цього договору), починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено видачу кредитних коштів. Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування та розраховується за формулою, наведеною в цьому пункті договору.
Згідно з п.14.1, кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.
Всі додатки до цього договору, а також додаткові угоди до нього є невід'ємною частиною цього договору (п.14.4). Зокрема, Додатком №1 сторони узгодили графік, згідно з яким повинна погашатись кредитна заборгованість.
23 лютого 2009р. між сторонами було укладено додаткову угоду №012/15-20/20/1/1, відповідно до якої внесено зміни до кредитного договору №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р. у зв'язку з узгодженням нового графіку погашення кредитної заборгованості, наведеного в додатку №2 до кредитного договору.
Додатковою угодою №012/15-20/20/1/2 від 20.03.2009р. сторони внесли зміни до п.9.9 кредитного договору, яким встановлено обов'язок позичальника скерувати грошові потоки на банківські рахунки кредитора.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, та додаткову угоду до нього, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.
Як вбачається зі змісту кредитного договору №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р. (зі змінами), укладеного на основі генеральної кредитної угоди №012/15-20/20 від 01.09.2008р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з абз.6 п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (протокол №3б-45 від 14.10.2009р., яким прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”) Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”.
З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р. (зі змінами) виступає Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання кредитного договору №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р. відповідно до меморіального валютного ордеру №2 від 04.09.2008р. банком перераховані позичальнику грошові кошти в сумі 1 000 000,00 дол.США для подальшої конвертації в гривню, що в гривневому еквіваленті складає 4 850 700,00 грн.
Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, зокрема, як зазначає позивач, наразі залишились не повернутими надані в межах кредитної лінії грошові кошти в сумі 107 243,23 дол.США.
Разом з цим, відповідно до п.5.1 кредитного договору, банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, які не були своєчасно сплачені відповідачем, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в сумі 4 377,25 дол.США.
На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №19/103 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.
За текстом позовної заяви №3180 від 19.09.2011р. позивачем надано правове обґрунтування стягнення вищевказаної заборгованості в гривні, які суд розглядає як клопотання про стягнення боргу в національній валюті.
Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті. Оскільки у суду відсутні заперечення з цього приводу з боку відповідача, суд вважає можливим та законним задоволення вимог позивача в цій частині. Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” (п.19).
Разом з цим, суд вважає безпідставним застосування позивачем при визначенні гривневого еквіваленту заявленої до стягнення кредитної заборгованості офіційного курсу долару США, встановленого Національним Банком України на 18.09.2011р., який склав 797,33 грн. за 100 дол.США, оскільки вищевказаною установою офіційний курс валют на зазначену дату не встановлювався: 18.09.2011р. не було банківським днем (неділя), в той час як на дату звернення позивача до господарського суду (23.09.2011р.) офіційний курс НБУ складав 797,37 грн.
Проте, з огляду на відсутність у суду повноважень виходити за межі заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення гривневого еквіваленту заборгованості за кредитним договором №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р. (зі змінами), виходячи з курсу валют, визначеного позивачем: 797,33 грн. за 100 дол.США.
З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 855 082,45 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 34 901,13 грн. правомірними, доведеними належним чином, тому задовольняє їх в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст.1, 4, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/15-20/20/1 у сумі 889 983,58 грн., а саме: по кредиту - 855 082,45 грн., по відсотках - 34 901,13 грн. - задовольнити.
Стягнути зі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м.Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №012/15-20/20/1 від 01.09.2008р., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 855 082,45 грн., заборгованість за відсотками в сумі 34 901,13 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 8 899,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Повернути Публічному акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м.Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) надмірно сплачене державне мито в сумі 0,16 грн.
Видати наказ та довідку після набрання рішення законної сили
У судовому засіданні 22.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Демідова П.В.
Повний текст рішення за правилами
ст.ст.84-85 ГПК України підписано 28.11.2011р.
< Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >