83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.11.11 р. Справа № 20/87
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при помічнику судді Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка
про: стягнення 15 307 889,82 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довір. №9/10 від 11.01.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за довір.№2612 від 21.03.2011р.
У квітні 2009 року Дочірня компанія „газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Макіївтепломережа” про стягнення 15 307 889,82 грн. за договором на постачання природного газу №06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008р., з яких 13 221 372,88 грн. - сума основного боргу, яка виникла листопада-грудня 2008р., 950 897,97 грн. - пеня, 1 017 118,01 грн. - інфляційні 118 500,96 грн. - 3% річних, крім того судові витрати.
Нормативно свої вимоги обґрунтовує статтями 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, 193, 216-217, 232, 264-265 Господарського кодексу України.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію договору №06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008р. з додатковими угодами, копії актів приймання-передачі природного газу, копію розрахунку боргу, статутні документи підприємства.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачем при розрахунку суми основного боргу не було враховано платіж 17.03.2009р. в сумі 2 251 786,41 грн., тому суми заявлених позивачем боргу, пені, 3% річних та інфляційних є необґрунтованими (т.1 с.с.35). Відповідач стверджує, що обгрунтованими вимогами позивача є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 269 586,48 грн., пені - 926 765,06 грн., інфляційні - 451 861,80 грн. та 3% річних в сумі 63 305,67 грн., які визнаються КП „Макіївтепломережа” (т.1 а.с.46-49).
Крім того відповідач посилається на незадовільний фінансовий стан підприємства, на те, що заборгованість КП „Макіївтепломережа” виникла внаслідок неповних розрахунків населення за отримані послуги з теплопостачання, що призвело до формування збитків у відповідача від надання послуг з теплопостачання, тому вважає, що ці обставини виникли поза його волею і є підставою для зменшення пені у десять разів (т.1 а.с.38).
На підтвердження таких обставин надав суду копію баланса підприємства станом на 31.03.2009р., копію розрахунку обсягу заборгованості по різниці в тарифах за 1 квартал 2009р., копію інформації по різниці в цині, копію структури собівартості по елементам витрат, копію виписки з реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу від 27.05.2009р., акт звірки розрахунків станом на 24.03.2009р., платіжне доручення №1 від 17.03.2009р. на суму 2 951 768,41 грн., платіжне доручення №1 від 20.02.2009р. на суму 2 326 849,89 грн., платіжне доручення №2 від 20.02.2009р. на суму 2 257 718,54 грн., платіжне доручення №3 від 20.02.2009р. на суму 72 728,67 грн., платіжне доручення №4 від 20.02.2009р. на суму 1 503 353,01 грн., кредитні договори з додатковими угодами, договори застави майна з додатками, іпотечні договори, копії кредитних договорів про відкриття кредитної лінії, копії рішень Макіївської міської ради щодо збільшення кредитної лінії КП „Макіївтепломережа”, меморіальні ордери, контррозрахунок позовних вимог.
05.06.2009р. позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений природний газ в сумі 9 607 681,28 грн., пеню - 931 475,22 грн., інфляційні - 1 017 118,01грн. та 3% річних - 116 080,50 грн. (т.1 а.с.146-148)
20.07.2009р. ухвалою господарського суду провадження по справі № 20/87 зупинено у зв'язку з призначенням судової бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідницькомц інституту судових експертиз (т.2 а.с.10)
У зв'язку з несплатою сторонами рахунку № 1290 від 13.08.2009р., пов'язаного з проведенням удової експертизи, матеріали справи №20/87 повернулись до господарського суду без виконання.
Ухвалою господарського суду від 04.12.2009р. проведення судової бухгалтерської експертизи доручено іншому судовому експерту - Машиніченко Олександру Анатолійовичу (т.2 а.с.25)
10.02.2010р. позивач звернувся до господарського суду з заявою від 04.02.2010р. № 31/10-940 про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.32), в якій повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу та просить суд стягнути з КП „Макіївтепломережа” пеню у розмірі 931 475,22 грн., інфляційні - 1 438 869,53 грн. за грудень 2008р. - жовтень 2009р., три відсотки річних за період з 11.12.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 249 045,27 грн. та судові витрати.
28.04.2011р. розпорядженням В.о. голови господарського суду Донецької області у зв'язку з обранням судді Донця О.Є. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справа № 20/87 передана на автоматичний розподіл, за результатами якого справу передано на розгляд судді Величко Н.В.
17.10.2011р. до канцелярії суду надійшла заява відповідача №08-13228 (т.2 а.с.76), в якій відповідач зазначив, що позовні вимоги по справі №20/87 з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 04.02.2010р. №31/10-940 визнає в повному обсязі, у зв'язку з чим просить поновити провадження по справі.
Ухвалою від 27.10.2011р. господарським судом витребувано у судового експерта Машиніченка О.А. матеріали справи № 20/87 та ухвалою від 07.11.2011р. поновлено провадження у справі з 16.11.2011р.
У судовому засіданні, що відбулось 16.11.2011р., позивач підтримав позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 931 475,22 грн., інфляційні - 1 438 869,53 грн. за грудень 2008р. - жовтень 2009р., три відсотки річних за період з 11.12.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 249 045,27 грн. та судові витрати.
Відповідач в судовому засіданні підтримав заяву про визнання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008р. (т.1 а.с.8) позивач зобов'язався передати у власність відповідачу природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов'язався прийняти цей газ та оплатити. Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець (відповідач) несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності (п.4.2 договору). Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість (п.4.4 договору). У відповідності до п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п.7.2 договору). Договір укладено сторонами в частині поставки газу з 01.10.2008р. по 31.12.2008р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (11.1 договору)
Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
На виконання договору №06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв у листопаді 2008 року 13,901 тис.куб.м. природного газу на суму 11 722,38 грн. з ПДВ та 10 042,055 тис.куб.м. газу на суму 8 468 223,97грн. з ПДВ, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі від 30.11.2008р. (т.1 а.с.17,20), у грудні 2008 року позивач передав, а відповідач прийняв 27,590 тис.куб.м. природного газу на суму 24 080,11 грн. з ПДВ та 16 505,404 тис.куб.м. газу на суму 14 405 652,53 грн. з ПДВ згідно актів прийому-передачі від 31.12.2008р. (т.1 а.с.18,19)
Як передбачено чч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За поясненнями позивача (т.1 а.с.146) на момент подачі позовної заяви відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 2 951 786,41 грн. і сума боргу на момент звернення з позовом становила 10 269 586,47 грн.
Про такі обставини не заперечує й відповідач.
10.02.2010р. позивач повідомив суд, що 21.10.2009р. (після порушення провадження у справі) відповідач повністю сплатив суму основного боргу за договором №06/08-1569-ТЕ-8 від 29.09.2008р. (т.2 а.с.32).
Отже, відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитого природного газу, провівши остаточний розрахунок лише 21.10.2009 р.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зміст наведеної норми свідчить, що за своєю правовою природою інфляційні нарахування і річні відносяться до суми боргу.
За приписами ст.218 Господарського процесуального кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Лише за наявності вини, згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України настає цивільно-правова відповідальність по стягненню неустойки.
Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Враховуючи, що відповідач повністю визнав позовні вимоги про стягнення з нього пені у розмірі 931 475,22 грн., інфляційних - 1 438 869,53 грн. за грудень 2008р. - жовтень 2009р., три відсотки річних за період з 11.12.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 249 045,27 грн. та судові витрати, господарський суд задовольняє позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” як обгрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені у десять разів суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства. На підтвердження таких обставин надав суду баланс підприємства станом на 31.03.2009р., копію розрахунку обсягу заборгованості по різниці в тарифах за 1 квартал 2009р., копію інформації по різниці в цині, копію структури собівартості по елементам витрат, копію виписки з реєстру підприємств паливо-енергетичного комплексу від 27.05.2009р., кредитні договори з додатковими угодами, договори застави майна з додатками, іпотечні договори, копії кредитних договорів про відкриття кредитної лінії, копії рішень Макіївської міської ради щодо збільшення кредитної лінії КП „Макіївтепломережа”.
Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечив.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що, відповідач не довів суду винятковість випадку, і тому, суд врахувавши фінансовий стан обох сторін залишає клопотання відповідача без задоволення.
Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, до Комунального підприємства „Макіївтепломережа”, м.Макіївка, про стягнення пені у розмірі 931 475,22 грн., інфляційних - 1 438 869,53 грн. за грудень 2008р. - жовтень 2009р., три відсотки річних за період з 11.12.2008р. по 21.10.2009р. у сумі 249 045,27 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства „Макіївтепломережа” (86156, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лебедєва, Хозблок, ЄДРПОУ 31534547) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р/р 26008301970 у ГОУ ВАТ „Ощадний Банк України”, МФО 300012, ЄДРПОУ 31301827) пеню у розмірі 931 475,22 грн., інфляційні - 1 438 869,53 грн., три відсотки річних у сумі 249 045,27 грн., державне мито - 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
У судовому засіданні 16.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 18.11.2011р.