24.11.2011
Справа № 2-2451/11
Категорія 44
(повний текст)
24 листопада 2011 року Нахімовський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
Головуючого: судді Пекарініної І.А.
при секретарях: П'ятак О.Л., Сулейманові Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»про визнання права власності на земельну ділянку, визнання державних актів недійсними та зобов'язання оформити та видати державний акт на земельну ділянку,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,597 га, розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Гранатна, 10 визнати недійсними державний акт серії RA № 943438 та державний акт серії П-КМ № 102026 від 18.05.2000 року на ім'я ОСОБА_4, а також зобов'язати СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»оформити та видати державний акт на спірну земельну ділянку. Вимоги позову мотивовані тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 08.12.2001 року, укладеного між нею та ОСОБА_4, позивач є власником будинку № 10 по вул. Гранатна в м. Севастополі, право власності зареєстровано в БТІ та ДРОНМ м. Севастополі 13.12.2001 року. При оформленні документів на приватизацію земельної ділянки за вказаною адресою, позивачу стало відомо, що земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_4, колишньому власнику будинку. Позивач неодноразово зверталася до ОСОБА_4 з проханням переоформити на неї право власності на земельну ділянку, але відповідач фактично не заперечуючи проти наявності у позивача права на земельну ділянку, ухилявся від нотаріального посвідчення переоформлення прав. Також позивач вказувала на те, що державний акт серії RA № 943438 від 2008 року та державний акт серії П-КМ № 102026 від 18.05.2000 року на ім'я ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, були отримані ОСОБА_4 незаконно, оскільки на земельну ділянку існує два державних акта на одну і ту особу, один з яких знаходиться у позивача, та є підстави зобов'язати відповідача СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»оформити та видати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я позивача.
В судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав зазначених у позові. Позивач вважає, що як власник нерухомого майна, на підставі ч.1 ст. 30 Земельного Кодексу України 1990 року, має право на користування частиною земельної ділянки, на якій розташованій належній їй будинок, але у зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку відмовлявся від визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою, позивач вимушений звернутися з позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_3, залучений до участі у справі у якості правонаступника померлого 09.03.2010 року ОСОБА_4, та представник відповідача СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»
до судового засідання не з'явились, про годину і місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомили. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 30 Земельного Кодексу України 1990 року, що був чинним до 01 січня 2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження -будівлі та споруди.
Таким чином при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 Земельного Кодексу України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження.
Судом встановлено, що 08.12.2001 року позивач ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу купила у ОСОБА_4 будинок № 10 по вул. Гранатна в м. Севастополі, право власності позивача зареєстровано за позивачем в БТІ та ДРОНМ м. Севастополя 13.12.2001 року.
Також встановлено, що на час укладення договору купівлі-продажу, продавець будинку ОСОБА_4 мав право власності на земельну ділянку площею 0,597 га, розташовану за адресою м. Севастополь, вул. Гранатна, 10 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії П-КМ № 102026 від 18.05.2000 року, і в договорі зазначено про купівлю-продаж лише будинку та не згадується про земельну ділянку.
Відповідач у будинку № 10 за адресою м. Севастополь, вул. Гранатна, 10 ніколи не проживав, не заявив про неї при оформленні права на спадщину після смерті ОСОБА_4, який з моменту укладення договору купівлі-продажу у будинку не проживав, земельною ділянкою не користувався.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно набула право власності на спірну земельну ділянку.
Що стосується вимог позивача про визнання недійсними державних актів серії RA № 943438 від 2008 року та серії П-КМ № 102026 від 18.05.2000 року на ім'я ОСОБА_4, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог у цієї частині, оскільки за правилами недійсності правочинів не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами, зокрема нормативно-правові акти -у цьому випадку може йтися мова про їх нечинність, або неправомірність (незаконність, протиправність), а також документи, якими оформлюється, підтверджується право. Оскільки право не може бути недійсним -воно або є, або ні. Таким документом за своєю суттю є і державний акт на право власності на земельну ділянку. На час укладення позивачем угоди по відчуженню будинку, та звернення до суду з відповідними вимогами, судом не встановлено незаконності дій попереднього власника при отриманні ним державного акту у 2000 році, а також дій відповідачів ОСОБА_3, або СФ ДП «Центр державного земельного кадастру».
Суд також не вбачає порушення відповідачем СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»права ОСОБА_2 у оформленні та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, тому також вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог у цієї частині, оскільки доказів порушення належного їй права, позивач не довів.
На підставі ст. 16, 203, 215, 317, 377, 381 ЦК України, ст. 30 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 року), керуючись статтями 10,11, 60, 212, 215,218, 224-226 ЦПК| України суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,597 га, яка розташована за адресою м. Севастополь, вулиця Гранатна, будинок 10.
У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, СФ ДП «Центр державного земельного кадастру»про визнання державних актів недійсними та зобов'язання оформити та видати державний акт на земельну ділянку, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис
КОПІЯ ВІРНА.
Суддя Нахімовського районного
суду міста ОСОБА_1 Пекарініна