83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
22.11.11 р. Справа № 4/410
Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 01.11.2011р.,
від відповідача - ОСОБА_2 - довіреність від 02.11.2011р.,
за позовом - Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Меценат”
м. Сімферополь
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Добропіллявугілля”
м. Добропілля
про стягнення 6732,72 грн. пені, інфляційних витрат і річні відсотки,
Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3827,76грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка нарахована за періоди з 08.10.2010р. по 14.10.2010р., з 15.10.2010р. по 20.01.2011р., з 28.10.2010р. по 20.01.2010р. відповідно до умов п. 6.3 договору.
В підтвердження позову позивач надав підписаний ДП „Добропіллявугілля” та ПП „Науково-виробнича фірма „Меценат” договір №7-07/4-731Т на підставі результатів тендерних торгів 14.06.2010р., проведених ДП „Добропіллявугілля” від 27.07.2010р. з специфікацією, додатковою угодою №1 на заміну сторони в договорі від 04.01.2011р., видаткові накладні №РН-0000135 від 15.09.2010р. на суму 124639,00грн., №РН-0000148 від 01.10.2010р. на суму 9727,00грн., довіреності №3741 від 15.09.2010р., №3929 від 05.10.2010р.(товар прийнятий за накладною від 01.10.2010р.), банківські виписки, лист №5/251 від 21.02.2011р., претензія №50 від 22.03.2011р.
Доповненням до позову від 02.11.2011р. позивач змінив предмет позову і просить стягнути з відповідача 6732,72грн., з яких окрім пені в розмірі 3827,76грн. просить стягнути суму встановленого індексу інфляції за період з листопада 2010року по січень 2011р. і три проценти річних з 08.10.2010року по 20.01.2011р. в сумі 740,87грн.
Відповідач визнав позов, вважаючи його доведеним, так як про строчка грошового зобов”язання дійсно мала місце, про що свідчать платіжні доручення.
При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,
Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України (із зміною, внесеними із Законом України № 2453-VI / 2453-17 / від 07.07.2010р.) позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
За заявленими вимогами позову, господарський суд дійшов, що позивач змінив, а не доповнив предмет позову, так як річні і інфляційні витрати є одним із захистів законних прав позивача при невиконанні грошового зобов'язання сторони за договором.
Господарський суд приймає заяву про зміну предмету позову, оскільки заява подана з дотримання позивачем строків, визначених ст..22 ГПК України.
2
Таким чином, з урахуванням остаточних вимог, господарський суд визнав, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 3827,76грн. пені, яка нарахована за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідно до п.6.3 договору, а також інфляційні витрати за період з листопада 2010року по січень 2011р. і три проценти річних з 08.10.2010року по 20.01.2011р. в сумі 740,87грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Господарським судом встановлено, що 27.07.2010р. ДП „Добропіллявугілля”, яке замінено на ТОВ „ДТЕК Добропіллявугілля” на підставі додаткової угоди №1 від 04.01.2011р., та ПП „Науково-виробнича фірма „Меценат” укладено договір №7-07/4-731Т на підставі результатів тендерних торгів 14.06.2010р., проведених ДП „Добропіллявугілля”.
За своїм змістом та правовою природою договір №7-07/4-731Т від 27.07.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно п.1.1 договору постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає та оплачує відповідно до умов договору насоси типу Д та насоси типу К в обсязі згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Загальна сума договору складає орієнтовно 294210,00грн. (п.3.2 договору).
У відповідності з п.3.3 договору покупець здійснює оплату продукції протягом 22 календарних днів з моменту постачання узгодженої партії.
Постачання продукції здійснюється згідно умов укладеної специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору).
Датою постачання продукції вважається дата передачі продукції вказана у видатковій чи товарно-транспортній накладній (п.4.3 договору).
Пунктом 9.5 договору встановлений термін його дії - з моменту укладання до 31.12.2010р.
Додатковою угодою №1 від 04.01.2011р. строк дії договору продовжено до 31.12.2011р.
Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.
Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №РН-0000135 від 15.09.2010р. на суму 124639,00грн., №РН-0000148 від 01.10.2010р. на суму 9727,00грн. позивач передав, а відповідач на підставі довіреностей №3741 від 15.09.2010р., №3929 від 05.10.2010р. отримав обумовлену в договорі продукцію на загальну суму 134366,00грн.
Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.
Згідно з п.3.3 договору покупець здійснює оплату продукції протягом 22 календарних днів з моменту постачання узгодженої партії, тобто за накладною №РН-0000135 від 15.09.2010р. від 15.09.2010р. на суму 124639,00грн. строк оплати до 07.10.2010р. включно, за накладною №РН-0000148 від 01.10.2010р. на суму 9727,00грн. до 23.10.2010р. включно, а не до 27.10.2011р. як зазначає позивач.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
3
Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений у повному обсязі, але з порушенням строків оплати, а саме: платіж на суму 50000,00грн. відповідач здійснив 14.10.2010р., остаточну суму в розмірі 84366,00грн. сплатив 20.01.2011р., що підтверджується банківськими виписками за 13.10.2010р., 19.01.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Враховуючи порушення строків оплати відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 3827,76грн. пені, яка нарахована за періоди з 08.10.2010р. по 14.10.2010р., з 15.10.2010р. по 20.01.2011р. за прострочення оплати товару по накладній №РН-0000135 від 15.09.2010р. на суму 124639,00грн., з 28.10.2010р. по 20.01.2010р. по накладній №РН-0000148 від 01.10.2010р. на суму 9727,00грн. відповідно до умов п. 6.3 договору.
Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару.
У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 6.3 договору.
Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення терміну оплати за поставлену продукцію згідно п.3.3 (оплата) покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від встановленої вартості продукції за кожен день затримки.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п.3.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п. 6.3 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково в сумі 3802,45грн., оскільки позивач при розрахунку пені по накладним №РН-0000135 від 15.09.2010р., №РН-0000148 від 01.10.2010р. не врахував, що 14.10.2010р., 20.01.2011р. відповідно відповідачем було здійснено часткову оплату боргу, на суму якої нарахування штрафних санкцій не може бути проведено.
Враховуючи те, що не в повному обсязі та з порушенням строків проведена оплата відповідачем отриманого товару, позивач просить стягнути з нього 740,87грн. 3%річних та 2164,09грн. інфляційні витрати.
Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:
Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
4
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем послуги з теплопостачання сплачені частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням термінів оплати, встановлених сторонами в договорі та загальних правил (методики) нарахування, перевіривши наданий розрахунок, господарський суд задовольняє в повному обсязі вимогу позивача щодо стягнення 740,87грн. 3%річних за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 28.10.2010р. по 20.01.2011р. (85днів).
Що стосується вимог позивача щодо стягнення 2164,09грн. інфляційних витрат за період з листопада 2010р. по січень 2011р., господарський суд провівши власний розрахунок вважає ці вимоги доведеними і законними, а тому такими, що належать задоволенню.
Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193,230-232 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд -
Задовольнити позов Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Меценат” м. Сімферополь до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Добропіллявугілля” м. Добропілля про стягнення 3827,76грн. пені, річних процентів в сумі 740,00грн. і витрати и від інфляції в сумі 2164,09грн. частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДТЕК Добропіллявугілля” м. Добропілля-85000, пр-т Шевченка, 2, ЄДРПОУ 37014600 на користь Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Меценат” м. Сімферополь-95000, вул. Генерала Васильєва, 32-А, кор.5, кім.407, ЄДРПОУ 20707428 пеню в сумі 3802,45грн., 2164,09грн. інфляційних витрат, 740,87грн. річні проценти, 101,62грн. державного мита та 235,11грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.
Суддя Гринько С.Ю.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 22.11.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.