Україна
22ц-10731/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р.О.
Категорія 56 Доповідач - Чубуков О.П.
04 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Головуючого судді: Чубукова О.П.
Суддів: Черненкової Л.А., Каратаєвої Л.О.
при секретарі судового засідання: Косенко І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2011 року по справі за позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу , -
У січні 2011 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулося КВ ЖРЕП Самарського району з позовом про відшкодування збитків в порядку регресу до ОСОБА_2, посилаючись на те, що з невідомих для них причин з мешканцями будинку АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі позивача, договори з енергопостачальником не укладалися, лічильники не реєструвались. Електричну енергію мешканці будинку в тому числі відповідач споживав неправомірно в період часу з 10 січня 2007 року по 16 жовтня 2008 року в результаті чого на загально будинковому лічильнику виросли показники показань спожитої електричної енергії за яку розрахувався КВ ЖРЕП Самарського району. Таким чином, на думку позивача, відповідач завдав шкоду енергопостачальній організації, а КВ ЖРЕП Самарського району вимушено було відшкодувати енергопостачальній компанії «ВАТ «ЕК»Дніпрообленерго»заборгованість в розмірі 103 632,06 грн. Відповідну заборгованість позивач розподілив між мешканцями будинку АДРЕСА_1 та у зв'язку з тим, що згідно наданого розрахунку сума, яку повинна відшкодувати відповідачка в порядку регресу складає 1809, 49 грн., то КВ ЖРЕП Самарського району просило позов задовольнити.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська позовні вимоги КВ ЖРЕП Самарського району задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь КВ ЖРЕП Самарського району суму боргу в розмірі 936,70 грн. в порядку регресу за спожиту електричну енергію , вартість якої була відшкодована позивачем енергопостачальній організації. Вирішено питання щодо судових витрат.
ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що електричну енергію мешканці будинку в тому числі відповідач споживав неправомірно в період часу з 10 січня 2007 року по 16 жовтня 2008 року в результаті чого загальна сума заборгованості за спожиту електроенергію всіма мешканцями будинку склала 103632,06, яку позивачем було відшкодовано в повному обсязі, у зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач набув право зворотної вимоги на відшкодування збитків в порядку регресу. Відповідну заборгованість позивач розподілив між мешканцями будинку АДРЕСА_1 та у зв'язку з тим, що згідно наданого розрахунку сума, яку повинна відшкодувати відповідачка в порядку регресу з урахуванням застосування строку позовної давності складає 936, 70 грн., то суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки суд першої інстанції не правильно визначив дійсні правовідносини сторін, застосував норми матеріального права, який не повинен був застосовувати.
Згідно статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі позивача. Між позивачем та ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго»було укладено договір на постачання електричної енергії № 687 від 25.03.1998 р., відповідно до умов якого ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго»здійснювало енергопостачання позивачу, у тому числі будинку АДРЕСА_1, а позивач був зобов'язаний сплачувати використану електроенергію. З 2002 року енергозабезпечення будинку здійснювалося через КВЖРЕП Самарського району шляхом приєднання розрахунків по будинку до укладеного з Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" договору на постачання електричної енергії № 687 від 25.03.1998 р.
Дніпропетровськими міськими електричними мережами 10.01.2007 року встановлений загально будинковий лічильник, до якого підключені житловий будинок АДРЕСА_1, ліфти та сходові клітини та Комунальний заклад Дванадцяте територіальне медичне об'єднання, що орендує нежитлові приміщення на першому поверсі цього будинку. Мешканці квартир , які не мали квартирних приладів обліку, розраховувалися за спожиту електричну енергію через КВЖРЕП Самарського району по розрахунковій потужності - 120 кВт/місяць для двохкімнатної квартири та 150 кВт/місяць - для трьохкімнатної квартири. Облік розрахунків за електроенергію вівся разом з обліком відшкодування витрат за інші комунальні послуги на особових рахунках, відкритих на кожну квартиру.
За період часу з 10 січня 2007 року по 16 жовтня 2008 року вартість спожитої електроенергії по житловому будинку за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Лісозахисна, КВ ЖРЕП Самарського району сплачено на користь ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго»у повному обсязі.
Відповідач має договір з енергопостачальником , ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго», на постачання електроенергії з 16 жовтня 2008 року.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 26 червня 2004 року порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, а згідно ст. 19 цього ж закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пункт 1 частини 3 ст. 20 Закону «Про житлово -комунальні послуги»передбачає обов'язок споживача укласти договір на надання житлово -комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. В пункті 3 ч.2 ст. 21 цього Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово -комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Положення типового договору носять юридично обов'язковий імперативний характер, відступи від них є неприпустимими, але доповнювати Типовий договір не передбаченими ним умовами сторони вправі за обоюдною згодою. Зі змісту даного закону випливає, що наявність письмового договору щодо комунальних послуг не обов'язкова , проте наявність фактичних договірних відносин є обов'язковою умовою щодо виникнення прав та обов'язків сторін такого правочину.
За змістом норм «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357 енергопостачальником з кожним наймачем(власником) квартири у багатоквартирному будинку укладається договір на постачання електричної енергії, при цьому користування електричною енергією без приладу обліку можливе лише з дозволу енергопостачальника.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позов не прийняв до уваги, що саме з вини позивача не всі мешканці будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й відповідач не перейшли на прямі договори з енергопостачальником, оскільки обов'язок щодо заміни приладів обліку в квартирах АДРЕСА_1 КВ ЖРЕП Самарського району не виконало належним чином, про що свідчить зокрема відповідь ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго»від 16 квітня 2007 року № 1129 -Ж (а.с.146). Крім того Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КВ ЖРЕП Самарського району за період з 01.01.2007 року по 31.08.2010 року було виявлено ряд порушень законодавства. Так, встановлено, що Дніпропетровськими міськими електричними мережами 10.01.2007 року встановлений загально будинковий лічильник, до якого підключені, як споживачі житловий будинок АДРЕСА_1, ліфти та сходові клітини та Комунальний заклад Дванадцяте територіальне медичне об'єднання, що орендує нежитлові приміщення на першому поверсі будинку. При цьому, 50 квартир із загальної кількості квартир у будинку не мали квартирних приладів обліку, тому мешканці розраховувалися за спожиту електричну енергію через КВЖРЕП Самарського району по розрахунковій потужності - 120 кВт/місяць для двохкімнатної квартири та 150 кВт/місяць - для трьохкімнатної квартири. Облік розрахунків за електроенергію вівся разом з обліком відшкодування витрат за інші комунальні послуги на особових рахунках, відкритих на кожну квартиру. У зв'язку з тим, що обсяги пред'явленої ДМЕМ за 2007 рік до сплати електроенергії по житловому будинку АДРЕСА_1, за показниками загальнобудинкового приладу обліку перевищували платежі мешканців будинку за електроенергію, в березні 2008 року начальником КВЖРЕП Самарського району наказом від 31.03.2008 №53 прийнято рішення щодо розподілу кількості спожитої електричної енергії за 2007 рік за показами загального засобу обліку між мешканцями будинку, які не мали індивідуальних приладів обліку у квартирах, з урахуванням вже сплачених сум. На підставі наказу від 31.03.2008 №53 було здійснено донарахування по 55 особових рахунках квартиронаймачів на загальну суму 42300,08 грн. Як зазначено в наказі, розподіл здійснено пропорційно від раніше пред'явлених кВт з використанням коефіцієнта 1,987, який визначено, як відношення кількості безобліково спожитої електроенергії за 2007 рік (176361 кВт) до кількості вже пред'явлених кВт за розрахунковою потужністю. В подальшому, до встановлення квартирних лічильників та укладання прямих договорів з квартиронаймачами, розподіл здійснювався щоквартально протягом 2008 року по квартирах, які не мали індивідуальних приладів обліку, пропорційно кількості кімнат у квартирі на підставі наказів керівника підприємства від 31.03.2008 №54, від 01.08.2008 №117, від 17.10.2008 №150, а розпорядженням від 30.10.2008 №5 розподіл електроенергії здійснено по всіх квартирах житлового будинку пропорційно від спожитої електроенергії за показниками встановлених поквартирних приладів обліку електроенергії. Загалом, на підставі вищезазначених наказів та розпорядження, підприємством у 2008 році донараховано до сплати мешканцям будинку 81033,48 гривень.
Таким чином, при розподілі спожитої електроенергії позивач самостійно визначив методику розподілу вартості спожитої електроенергії і в різні періоди спосіб розподілу змінювався на розсуд позивача. Здійснення такого розподілу вартості спожитої електроенергії на підставі наказів начальника підприємства є порушенням «Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1357, в яких зазначено, що у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання та величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців, тобто, у нашому випадку, 120 кВт/місяць для двохкімнатної квартири та 150 кВт/місяць - для трьохкімнатної квартири. В ході ревізії здійснено перерахунок по розрахунках за послуги електропостачання по кожній квартирі житлового будинку АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 до повного завершення розрахунків з КВЖРЕП Самарського району, в результаті якого встановлено зайво нараховані населенню плати за спожиту електричну енергію у сумі 75975,09 гривень.
За змістом статті 1191 Цивільного кодексу України обов'язковою умовою її застосування є наявність вини особи до якої пред'явлена зворотна вимога.
Суд першої інстанції разом із цим на зазначені вище норми матеріального закону та дійсні обставини справи уваги не звернув, не врахувавши, що здійснювані КВ ЖРЕП Самарського району виплати на корить ВАТ «ЕК»«Дніпрообленерго»було обов'язком позивача та вина, як суб'єктивна сторона правопорушення з боку відповідачки відсутня, а тому проведення позивачем таких виплат не є заподіяною шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України і, відповідно, КВ ЖРЕП Самарського району не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до відповідачки згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2011 року - скасувати.
У задоволенні позову Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: